Місцеве самоврядуван ...

Отримала поширення у Великій Британії, США, Канаді, Австралії та інших країнах (близька до подібної системи організація влади на місцях і в Росії), представницькі органи місцевого самоврядування формально виступають як діючі автономно в межах наданих їм повноважень; пряме підпорядкування нижчих органів вищим відсутнє. Контроль за діяльністю місцевих органів у англосаксонських країнах здійснюється головним чином опосередковано, через центральні органи (міністерства), а також суд. 

була проголошена Інтернаціональною спілкою місцевих влад (ІСВМ), що зібралась 23-26 вересня 1985 року в Ріо-де-Жанейро, на свій XXVII Міжнародний конгрес. Її метою було вироблення єдиного стандарту для всіх націй, до якого потрібно прагнути, намагаючись досягнути ефективнішого демократичного процесу, поліпшуючи добробут населення. Ця Декларація складається із преамбули та 11 статей, де визначені основа та концепція місцевого самоврядування, компетенція його органів та умови праці обраних представників, нагляд за діяльністю місцевих органів влади, їх кошти, спілки та міжнародні зв’язки, а також правовий захист місцевих органів влади та їх автономність. 

(Бразилія, Португалія, Мексика, з певними особливостями – Іспанія) передбачає, що управління на всіх субрегіональних рівнях здійснюють обрані населенням представницькі органи місцевого самоврядування (ради) та відповідні головні посадові особи місцевого самоврядування (мери, префекти, алькади тощо). Ці посадові особи стають головами відповідних рад й одночасно затверджуються центральними органами державної влади як представники державної влади в адміністративно-територіальних одиницях. 

модель місцевого управління поширилась у більшості країн світу (континентальній Європі, франкомовній Африці, Латинській Америці, на Близькому Сході). Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого самоуправління. Згідно з цією моделлю місцеві органи влади підпорядковуються вищим державним органам, які здійснюють прямий контроль за їх діяльністю. 

означає право і реальну можливість органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення (Європейська хартія місцевого самоврядування, ратифікована Україною у 1997 році). Термін “місцеве самоврядування” вперше ввів Прусський юрист Х.Р. Гнейст, який вважав, що місцеве самоврядування – це управління, що здійснюється самостійно населенням певної територіальної одиниці.