Біохімія 091 біологі ...

клас ферментів, що каталізують реакції гідролізу, тобто розщеплення органічних сполук з приєднанням за місцем розриву елементів молекули води (Н⁺ і ОН^-). У залежності від характеру, на який діє Г., ці ферменти діють на підкласи: діють на складноетерні зв'язки (наприклад, ліпази), на глікозидні зв'язки (наприклад, амілази), на кислотно-ангідридні (наприклад, аденозинтрифосфатази) і т.д. Г. широко розповсюджені у природі, до них відносяться всі протеолітичні ферменти. В лізосомах живих клітин Г. здійснюють внутрішньоклітинне перетравлення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот, ліпідів.

інтоксикація організму людини або тварин, спричинена надмірним вживанням вітамінів.

захворювання людини й тварин, зумовлене недостатнім забезпеченням організму вітамінами.

відділ проміжного мозку; вищий центр регуляції вегетативних функцій організму і розмноження; місце взаємодії нервової і ендокринної систем. Філогенетично Г. давній відділ головного мозку. Утворений нагромадженням нервово-провідних і нейросекреторних клітин і великим числом нервових шляхів зв'язаний з вище- і нижче розташованими відділами ЦНС.

нижній мозковий придаток − мозковий придаток у формі округлого утворення, разташованого на нижній поверхні головного мозку в костномукармані, виробляє гормони, які впливають на ріст, обмін речовин, репродуктивнуфункцію. Є центральним органом ендокринної системи; взаємодіє з гіпоталамусом. Гіпофіз складається з двох різних за походженням і структурі долей: передньої − аденогіпофізу (складає 70-80 % маси органу) і задньої − нейрогіпофізу. Розміри гіпофізу індивідуальні: передньозадній коливається від 5 до 11 мм, верхньонижній − від 6 до 7 мм, поперечний − від 12 до 14 мм; маса 0,3-0,7 г.

незамінна для багатьох ростучих тварин амінокислота. Є майже в усіх білках та в біологічно активних пептидах - карнозині і анзерині; попередник гістаміну. Входить до складу активних центрів ряду ферментів.

білки, які містяться в ядрах клітин. Багаті залишками аргініну і лізину, що визначають їх лужні властивості. Є у ядрах в комплексі з ДНК, відіграючи важливу роль у її упаковці: в хроматині Г. стабілізують структурну організацію хроматину, виступають однією із ланок в регуляції синтезу нуклеїнових кислот (як ДНК, так і РНК), значно підвищують проникність клітинних мембран для високополімерних сполук.

розгалужений поліцукорид, молекули якого побудовані із залишків α-D-глюкози. Нагромаджується хребетними головним чином у печінці, м'язах як енергетичний матеріал. Розщеплення Г. - глікогеноліз - здійснюється фосфоролітичним (під впливом фосфорилази) і гідролітичним (під дією амілаз) шляхами. Продукт фосфоролізу Г. - глюкозо-1-фосфат - ізомеризується фосфоглюкомутазою до глюкозо-6-фосфату. В печінці хребетних значна частина глюкозо-6-фосфату гідролізується глюкозо-6-фосфатазою до вільної глюкози, яка поступає в кров.

продукти конденсації циклічних форм моно- або олігоцукоридів з різноманітними спиртами, фенолами, меркаптанами, амінами. В утворенні гілкозидного зв'язку, з відщепленням молекули води, бере участь півацетальний гідроксил цукру. Залежно від природи невуглеводної частини Г. (аглікона) розрізняютьS-, O-, N- Г. Біосинтез Г. проходить під впливом глікозилтрансфераз, а гідроліз - під дією специфічних глікозидаз. До Г. відноситься багаточисленні фізіологічно активні речовини, які знайшли використання в медицині, наприклад, серцеві засоби, деякі антибіотики, сапоніни, флавоноїди, алкалоїди. Г. рибози і дезоксирибози з гетероциклічними азотистими основами в ролі аглікона - нуклеозиди є компонентами нуклеїнових кислот і ряду коферментів.

глікопротеїдний комплекс, асоційований з зовнішньої поверхні плазматичних мембран у тваринних клітинах. Товщина - декілька десятків нм. В Г. походить позаклітинне травлення, в нім розташовані різні рецептори клітини.