Біохімія 091 біологі ...

білковий гормон, який синтезується α-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Одноланцюговий поліпептид, що містить 29 амінокислотних залишків. Є фізіологічним антагоністом інсуліну і стимулятором його секреції. Г. ініціює розпад глікогену печінки активацією фосфорилази і цим самим збільшує концентрацію цукру в крові. При пониженні рівня цукру в крові виділення Г. збільшується, що і зумовлюєвідновлення вмісту глюкози до вихідного рівня. Із слизової дванадцятипалої кишки виділено так званий кишковий Г. - поліпептид з великою молекулярною масою, але по імунохімічним і біологічним властивостям близький до панкреатичного Г. Вважають, що кишковий Г. майже не володіє глікогенолітичною дією, але має яскраво виражений інсуліностимулюючий ефект.

один з найрозповсюдженіших моноцукорид групи гексоз, найважливіше джерело енергії в живих клітинах. Існує в двох основних формах: α-D-глюкопіранози і β-D-глюкопіранози.

Входить до складу різноманітних олігоцукоридів (лактози, мальтози, цукрози), багатьох поліцукоридів (глікогену, крохмалю, целюлози), деяких глікопротеїдів та ін.; вільна Г. міститься у плодах (особливо у винограді), квітках та інших органах рослин, в крові (у людини в нормі біля 100 мг%), лімфі, тканинах мозку і т.д. Бере участь в численних реакціях обміну речовин. Розпад Г. до пірувату - універсальний шлях вивільнення енергії, частина якої акумулюється у макроергічних зв'язках АТФ. Центральний шлях біосинтезу Г. в живих клітинах - глюконеогенез. У фотосинтезуючих організмів Г. синтезується із СО₂ і Н₂О.

аміноцукор, похідне глюкози. У вільному вигляді не зустрічається. У вигляді N-ацетил-D-глюкозаміну широко розповсюджений в природі: входить до складу олігоцукоридів молока, різних мукополіцукоридів, гіалуронової кислоти, кератосульфатів, гангліозидів, глікопротеїдів сироватки крові, групових речовин крові, бере участь в побудові капсулярних поліцукоридів пневмококів, поліцукоридів клітинної стінки.

Через N-ацетил-D-глюкозамін олігоцукориди ряду глікопротеїдів приєднані до аспарагінових залишків білкової частини молекули.

гормони хребетних із групи кортикостероїдів; виробляються корою наднирників, регулятори вуглеводного і білкового обміну. Основними Г. є гідрокортизон (кортизол) і кортикостерон. Вони стимулюють відкладання глікогену в печінці і підвищують концентрацію глюкози в крові, гальмують синтез білка в лімфоїдній тканині, м'язах, сполучній тканині (катаболічний ефект), але стимулюють біосинтез білка в печінці (анаболічний ефект). Г. володіють слабко вираженою мінералкортикоїдною активністю. Секреція Г. наднирниками збільшується під впливом стресу - таким чином забезпечується адаптація організму до змінених умов зовнішьного середовища. У великих дозах Г. володіють протизапальною і сенсибілізуючою дією, що і зумовлює використання Г. і їх синтетичних аналогів (преднізолон, дексаметазон) в якості протизапальних і антиалергічних засобів.

одноосновна гексуронова кислота, якаутворюється із D-глюкози при окисненні її первинної гідроксильної групи.

D-Г.к. широко розповсюджена в тваринному і рослинному світі: входить до складу кислих мукополіцукоридів, деяких бактеріальних поліцукоридів, тритерпенових сапонінів, геміцелюлоз, камедів. Вільна D-Г.к., що утворюється при окиснювальному розщепленні міоінозиту ферментами печінки, виявлена в крові й сечі тварин у невеликих кількостях. У вигляді глікозидів (глюкоронідів) із сечею виводяться деякі продукти обміну речовин, в тому числі отруйні (фенол, крезол) і численні лікарські речовини. Г.к. - єпопередником біосинтезу аскорбінової кислоти.

складається із ідентичних субодиниць.

природна амінокислота. Важлива проміжна сполука в обміні, в тому числі в біосинтезі незамінних амінокислот треоніну і метіоніну.

Вуглецевий ланцюг гомосерину утворюється у рослин і мікрорганізмів із аспартату в результаті реакцій, які в організмі ссавців відсутні.

природна амінокислота. В білках не зустрічається. Проміжна сполука в обміні (в тому числі біосинтезі) сірковмісних амінокислот.

гормони, які регулюють ендокринну функцію статевих залоз хребетних; виробляються аденогіпофізом (лютропін, фолітропін, пролактин), також плацентою (хоріонічний Г.).

біологічно активні речовини, що синтезуються в малих кількостях у спеціалізованих клітинах ендокринної системи і через циркулюючі рідини (наприклад, кров) доставляються до клітин-мішеней, де виконують свою регулюючу дію. Гормони, як і інші сигнальні молекули, володіють деякими загальними властивостями: утворюються з клітин, що виділяють їх у позаклітинний простір; не є структурними компонентами клітин і не використовуються як джерело енергії; здатні специфічно взаємодіяти з клітинами, що мають рецептори для даного гормону; мають дуже високу біологічну активність - ефективно діють на клітини в дуже низьких концентраціях (близько 10^-6 - 10^-11 моль/л).

Будова гормонів буває різною. За хімічною будовою гормони можна класифікувати за трьома класами: 1) білково-пептидні гормони (гормони гіпоталамуса і гіпофіза (у цих залозах синтезуються пептиди і деякі білки), а також гормони підшлункової і паращитовидної залоз і один з гормонів щитовидної залози); 2) похідні амінокислот (аміни, що синтезуються в мозковому шарі наднирників і в епіфізі, а також йодвмістні гормони щитовидної залози); 3) стероїдні гормони, що синтезуються в корі наднирників і в статевих залозах. По кількості вуглецевих атомів стероїди відрізняються один від одного: С₂₁ − гормони кори наднирників і прогестерон; С₁₉ − чоловічі статеві гормони - андрогени і тестостерон; С₁₈ − жіночі статеві гормони − естрогени. Загальним для всіх стероїдів є наявність стеринового ядра - циклопентанпергідрофенантрену.