Організація фізкульт ...

Способи організації дітей на заняттях з фізичної культури

Важлива умова поліпшення якості заняття - використання найбільш раціональних способів організації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.

Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона включає

- організацію дітей, повідомлення навчальних завдань;

- підготовку та прибирання фізкультурного інвентарю, необхідні перешикування дітей під час заняття та ін.;

- безпосереднє виконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток рухових якостей;

- пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страхування;

- використання наочних посібників, показ вправ;

- педагогічний контроль;

- мотивація дітей;

- виховна робота під час проведення заняття;

- підведення підсумків.

Названі елементи педагогічної діяльності вихователя, спрямовані на підвищення загальної щільності заняття, постійно доповнюються та змінюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей період розв'язуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, відведеного на безпосереднє виконання фізичних вправ та рухливих ігор, до всього часу заняття називається моторною (руховою) цільністю його.

Моторна щільність - найбільш специфічний показник ефективності заняття. Вона може бути різною залежно від його змісту, організації і методики проведення. Останні повністю залежать від підготовки вихователя до заняття та дій під час його проведення.

Важливе значення для збереження часу на занятті для виконання дітьми вправ має завчасне розміщення та максимальне використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність заняття також залежить від того, в якому поєднанні за обсягом та тривалості виконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання їх дітьми; спостереження за рухами Інших дітей; допоміжні дії (встановлення фізкультурних посібників); паузи під час занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю та ін.).

Для підвищення щільності заняття необхідно максимально скорочувати час на встановлення та прибирання посібників, чітко пояснювати вправи, уникати невиправданих пауз для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільність безпосередньо відображається на фізичному навантаженні дітей. Вихователю слід пам'ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, а також вправи, пов'язані із статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.

Особливої   уваги    вимагає    визначення    та   регулювання фізичних навантажень, оскільки від них суттєво залежить застосування фізичних вправ.  Під навантаженням слід розуміти певну  величину  впливу  вправ,  які  виконуються,  на ті  чи  інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції організму та зміни у його стані значною мі Зумовлюють успішне вирішення завдань, які ставляться на занятті.

Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: характеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, і інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконай координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху та ін. На нього також впливає нервово-психічне напруження дитини, емоційний стан.

Усі ці фактори враховуються у регулюванні в процесі занять з фізичного навантаження. Доцільно чергувати його з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш інтенсивними, більш складні структурою з менш складними, засвоєні дітьми вправи з новими.

Наші дослідження  про впливрізних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчать про те, що після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки в довжину, висоту з розбігу, лазіння по канату та ін.) відновний період у дітей в середньому триває 1,5-2 хв, а цей час пульс, як правило, знижується до вихідних даних, а частота та глибина дихання стає нормальною практично через 20-30 с.

Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ із значним навантаженням на організм дитини не повинен перевищувати 2 хв. Після виконання рухів середньої і мало інтенсивності (стрибки в глибину, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.) час на відпочинок скорочується до 45-40 с.

Вибір способу  організації дітей  під час  виконання рухів і залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння даного руху, його складності, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання, місця проведення заняття.

Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною в той час, як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправданий лише на почати формування рухової навички, коли діти знайомляться з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, що потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання  через колоду; ходьба по гімнастичній лаві, для деяких дітей). У застосуванні цього способу моторна щільність  заняття найбільш низька.

Різновидом індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Індивідуальна робота з дитиною необхідна за будь-якого способу занять.

Фронтальний спосіб організації дітей частіше застосовується у підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб є ефективним у розучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також у закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага в тому, що діти максимально охоплені руховою діяльністю, у забезпеченні високої моторної щільності заняття.

Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них полягає в тому, що вихователю важко здійснювати індивідуальний підхід у навчанні рухів і він змушений в основному вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

Поточний спосіб організації передбачає виконаного черзі одного й того ж руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи на рівновагу, пролізання в обруч, стрибки у висоту та довжину з розбігу тощо. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження дітям, що є однією із значних переваг цього способу. Залежно від конкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Починаючи із середньої групи, слід привчати дітей без нагадування підходити до приладу, притримуватися своєї черги, Наприклад, у виконанні ходьби по колоді або лаві: коли перша дитина доходить до її середини, друга починає ходьбу, а третя водночас підходить до приладу. Повертаючись на своє місце після виконання запропонованого руху, дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка у висоту або довжину з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, покладеній на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (колоді) вони можуть пролізати в обруч або стрибати на обох ногах (як зайчики), рухаючись уперед.

У груповому способі організації діти кожної підгрупи (ланки) мають своє завдання. Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи й кожній з них пропонують для виконання різні рухи. складні вправи виконуються під керівництвам вихователя або музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) - самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

У застосуванні групового способу важливе значення має правильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток тих самих груп м'язів та рухових якостей. Наприклад, лазіння по гімнастичній стінці і лазіння по канату. Найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, стрибки у висоту або довжину раціонально поєднувати із вправами з лазіння або рівноваги; метання предмета на дальність або в ціль - із стрибками в довжину з місця або в глибину, підлізанням під дугою (пролізанням в обруч) тощо.

Оскільки під час виконання деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві та ін.) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих паузі рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони мають бути прості та знайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться поряд зі основною вправою і, як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у старшій групі троє-четверо дітей виконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окремому прольоті), а інші в цей час стрибають зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беру скакалки і стрибають, а наступні троє-четверо виконують лазіння т.д.

Застосування додаткових вправ значно підвищує рух активність дітей, дає змогу частіше повторювати різноманітні основні рухи і краще оволодівати програмовим змістом.

Змінний спосіб організації застосовується, якщо рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину з лави (колоди), одночасно можуть стрибати 4-5 дітей, те саме - у метанні ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату) і т.д.

Застосування змінного способу дає можливість вихователю краще спостерігати за дітьми, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність заняття при цьому дещо нижча, ніж застосуванні фронтального способу.

Одним із ефективних способів організації старших дошкільників в основній частині занять є колове тренування, розподіляють на декілька підгруп (4-5), кожна з яких виконує свій рух певний час (2-3 хв.), а потім за командою вихователя переходить по колу до наступної вправи. Цей спосіб має багато спільного за організацією із груповим. Однак головна його мета -спрямованість на комплексний розвиток рухових якостей у дітей. Тому вправи не повинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх багаторазово.

Рухи для комплексу колового тренування підбираються з обов'язковим врахуванням принципу всебічного їхнього впливу на всі основні м'язові групи та системи організму (дихальну, серцево-судинну та ін.). Це дає можливість ефективніше та цілеспрямовано впливати на розвиток таких фізичних якостей дитини: швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості.

Однією з особливостей колового тренування є поєднання нормування фізичного навантаження з його індивідуалізацією. Враховуючи те. що більшість дітей групи одночасно виконує запропоновані вправи, створюються позитивні умови для виховання моральних та вольових якостей: самостійності, наполегливості, дисциплінованості та ін.

Колове тренування має значну перевагу над іншими способами організації, сприяє збільшенню моторної щільності заняття, підвищенню ефективності навчального процесу. Воно дає змогу дітям самостійно виконувати фізичні вправи з посильним для них навантаженням. При складанні комплексу колового тренування, який виконується на початку основної частини заняття, необхідно чергувати засвоєні дітьми вправи і рухи високої інтенсивності з вправами середньої або низької динамічності.

Орієнтовний комплекс колового тренування для дітей підготовчої до школи групи (фізкультурний зал).

1. Лазіння по канату на доступну дитині висоту.

2. Ходьба по гімнастичній лаві з рухами рук (крок правою ногою - оплески у долоні перед грудьми, крок лівою ногою -оплески у долоні за спиною), в кінці лави - стрибок у глибину; у зворотному напрямі діти виконують підлізання під дугу грудьми вперед (2-3 дуги).

3. Ведення великого м'яча з відскакуванням від підлоги поштовхом кисті правої руки швидким кроком на відстань 5-6 м, у зворотному напрямку діти виконують ведення лівою рукою.

4. Пролізання в обруч лівим або правим боком (обручі поставлено на відстані 1 м), у зворотному напрямі діти виконують стрибки на обох ногах з просуванням уперед (руки на поясі).

5. Стрибки довільним способом з обертанням скакалки вперед.

Наші дослідження моторної щільності занять під використання різних способів організації дітей дали змог встановити такі співвідношення часу, затраченого на виконання вправ, до загальної тривалості заняття (у відсотках): фронтальному способі щільність становила - 75-88% , коловому тренуванні - 72-84%, груповому - 66-75%. поточному - 62-70 %, змінному - 58-66%, індивідуальному -18-24%.

Результати дослідження підтверджують, що слід прагнути до найраціональнішого способу організації дітей під час виконані, основних рухів. При цьому варто пам'ятати, що моторна щільність заняття не постійна і змінюється залежно від його дидактичних завдань. Так, менша щільність буде характерна для занять, на яких вивчається новий матеріал, бо значна частина часу витрачається пояснення й показ рухів. Вихователь повинен уміти користуватися всіма способами в різних поєднаннях, що забезпечить ефективність навчання дітей основних рухів.

Застосовуючи зазначені способи організації дітей з метою підвищення   моторної щільності заняття, потрібно забезпечити групу необхідною кількістю спортивного приладдя. Наприклад, ходьба по одній гімнастичній лаві або метання м'яча в один завжди матимуть низьку моторну щільність. Треба віддавати перевагу посібникам колективного типу. Так, підлізання під шнур, натягнутий між двома стояками на відстані 5-6 м (або поперек залу) на висоті 40-50 см, буде раціональнішим з погляду щільності, ніж підлізання під одну або дві дуги; під час стрибків у глибину гімнастичної лави можна повторити рух більшу кількість разів, ніж під час стрибків з одного-двох кубів тощо.

Важливим засобом підвищення моторної щільності занять є музичний супровід, а також безпосередня участь вихователя в рухливих іграх та деяких вправах (у всіх вікових групах), що підвищує емоційний настрій дітей та їх рухову активність.