Лекція 4. Забезпечення безпеки на підприємствах сфери туризму.


Забезпечення безпеки на підприємствах сфери туризму

План:

1. Загальні вимоги до забезпечення безпеки туризму з боку туристичних організацій 

2. Безпека життєдіяльності в закладах розміщення

3. Безпека життєдіяльності в закладах громадського харчування

Ключові поняття: фінансове забезпечення відповідальності, правила поведінки екскурсантів в автобусітактико-організаційні заходи забезпечення безпеки, санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів громадського харчування.

1. Загальні вимоги до забезпечення безпеки туризму з боку туристичних організацій 

Туристичні послуги повинні враховувати інтереси туристів, бути безпечни­ми для життя, здоров'я і відповідати вимогам нормативів.

У в'їзному і внутрішньому туризмі надання послуг на території України здійснюється на основі договорів з туроператорами і організаціями або індиві­дуальними підприємцями, що надають:

-   послуги засобів розміщення;

-   послуги харчування;

-   послуги з перевезення пасажирів;

-   екскурсійні послуги;

-  послуги з організації спортивних, розважальних, пізнавальних, оздоров­чих і інших заходів відповідно до програми перебування;

-   комплекс вищеназваних послуг.

За послугами, що підлягають обов'язковій сертифікації, договори уклада­ють з організаціями або індивідуальними підприємцями, що мають сертифіка­ти відповідності вимогам безпеки. Слід також зазначити, що надання турис­тичних послуг (внутрішній і в'їзний туризм) повинне здійснюватися відповід­но до законодавства з охорони довкілля.

Послуги з самодіяльного туризму повинні забезпечувати прийнятний рівень ризику для життя і здоров'я туристів як у звичайних, так і в надзвичайних си­туаціях і відповідати вимогам нормативів.

З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян — споживачів ту­ристичних послуг туроператор і турагент зобов'язані здійснити фінансове за­безпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кре­дитної установи) перед туристами. Туроператор і турагент для покриття своєї відповідальності за збитки турис­ту в разі виникнення обставин їх неплатоспроможності або в результаті пору­шення процесу про визнання їх банкротом, які пов'язані з необхідністю по­криття витрат туриста на його повернення до місця постійного мешкання (пе­ребування, — лише туроператором), відшкодування вартості ненаданих по­слуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового за­безпечення своєї відповідальності перед туристом в установленому порядку.

Організація, що надає екскурсійні послуги, повинна мати інструкції, що включають правила дій супроводжуючих і екскурсоводів у забезпеченні безпе­ки під час проведення екскурсій, і журнал проведення з ними інструктажу.

Під час проведення автобусних екскурсій організація, що надає екскурсійні послуги, повинна мати:

-   інструкцію про обов'язки водія щодо забезпечення безпеки;

-   правила поведінки екскурсантів в автобусі;

-    договір з транспортним підприємством або індивідуальним підприємцем, що має сертифікат відповідності вимогам безпеки на послуги з перевезень па­сажирів.

Необхідно передбачити надання туристам достатньої інформації про турис­тичну послугу – відповідно до вимог, встановлених діючою нормативною до­кументацією (вимоги до змісту інформаційного листка до туристичної путівки, технологічної карти подорожі, технологічної карти екскурсії  про основні характеристики цих туристичних послуг, умови обслуговування), проведення для туристів необхідних інструктажів з безпеки.

2. Безпека життєдіяльності в засобах розміщення

Засіб розміщення туристів – це будь-який об'єкт, призначений для тимча­сового мешкання туристів (готель, турбаза, майданчик для кемпінгу тощо). Послуги засобів розміщення – це діяльність по розміщенню туристів і надан­ню готельних та спеціалізованих (лікувально-оздоровчих, санаторних, спор­тивних, туристичних тощо) послуг.

Засоби розміщення повинні мати:

освітлення в житлових і громадських приміщеннях – природне і штуч­не, в коридорах — цілодобово природне або штучне за нормативами БНіП;

холодне і гаряче водопостачання і каналізацію згідно нормативів БНіП. У районах з перебоями у водопостачанні необхідно забезпечити мінімальний запас води не менш ніж на добу і підігрів води;

опалювання, що підтримує температуру повітря в житлових приміщен­нях не нижче 18,5°С;

вентиляцію (природну або примусову), що забезпечує циркуляцію повіт­ря і що виключає проникнення сторонніх запахів у житлові приміщення згідно нормативів БНІП;

телефонний зв'язок;

пасажирський ліфт (при необхідності) за нормативами БНІП.

Мінімальна площа житлової кімнати повинна бути не менше 9 м2 згідно нормативів БНІП. У житловій кімнаті повинні бути:

меблі (ліжко, тумбочка, стіл, стілець, шафа), інвентар (приліжковий килимок, дзеркало тощо) і постільне приладдя, відповідно до кількості проживаючих;

шільні завіси або жалюзі, що забезпечують затемнення приміщення;

мережа радіомовлення (підведення до всіх житлових кімнат);

стельові (настінні) і приліжкові світильники, електророзетки із зазначен­ням напруги;

замки в дверях з внутрішнім запобіжником.

Санвузол в номері повинен бути обладнаний умивальником, унітазом, ванною або душем. За відсутності санвузла в номері засоби розміщення повинні мати санітарні об'єкти загального користування (з розрахунку один унітаз, один умивальник, один душ не більш ніж на 10 осіб, роздільні для чоловіків і жінок).

У засобах розміщення повинні дотримуватися санітарно- гігієнічні і протиепідемічні правила і норми в частині:

- утримання санітарно-технічного устаткування та інвентаря, видалення відходів, захисту від комах і гризунів;

- стану території, місць загального користування, приміщень будівлі, пляжів і різних споруд для туристів;

- обробки білизни (прання, прасування, зберігання тощо).

Організації та індивідуальні підприємці, що надають у засобах розміщення послуги харчування, хімчистки, перукарні та інші послуги, повинні мати сертифікати відповідності.

Питна вода повинна бути безпечна в епідеміологічному відношенні, неш­кідлива за хімічним складом і відповідати нормативам ГОСТ. За відсутності гарантії хорошої якості питної води повинні бути обладнані спеціальні уста­новки для обробки води.

Використовувані препарати для дезінфекції, дезінсекції, дезодорації, миючі засоби, що увійшли до переліку товарів, шо підлягають обов'язковій сертифі­кації, повинні мати сертифікат відповідності і застосовуватися відповідно до нормативних вимог.

3. Безпека життєдіяльності в закладах громадського харчування

Розташування закладів громадського харчування, надання земельних ділянок, затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію, введення в експлуатацію допускається лише за наявності санітарно-епідеміологічного висновку про їх відповідність санітарним правилам і нормам.

Заклади громадського харчування можуть розміщуватися як в окремій будівлі, так і в прибудованому вбудовано-прибудованому до житлових і громадських будівель, в нежитлових поверхах житлових будівель (окрім гуртожитків), в громадських будівлях. При цьому не повинні погіршуватися умови мешкання, відпочинку, лікування, праці людей. Виробничі цехи закладів громадського харчування не рекомендується розташовувати в піввальних і напівпідвальних приміщеннях.

У виробничих і складських приміщеннях не повинні знаходитися сторонні особи.

Для збору сміття і харчових відходів на території слід передбачити роздільні контейнери з кришками. Майданчик сміттєзбірників повинен розташовуватися на відстані не менше 25 м від житлових будинків, майданчиків для ігор і відпочинку.

Умови праці працівників закладів харчування повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів в області гігієни праці. Санітарно-побутове забезпечення працюючих здійснюється відповідно до діючих санітарних правил, будівельних норм для адміністративних і побутових будівель.

У всіх закладах створюються необхідні умови для дотримання правил особистої гігієни персоналу (наявність мила, рушників, туалетного паперу тощо). Виробничі, санітарно-побутові та допоміжні приміщення мають обладнуватися припливно-витяжною механічною вентиляцією. У приміщеннях обробки кондитерських виробів припливна система вентиляції виконується з проти пиловим і бактерицидним фільтром. Побутові приміщення (туалети, перед душові, кімнати гігієни жінок) повинні обладнуватися автономними системами витяжної вентиляції. У системах механічної припливної вентиляції рекомендується передбачати очищення зовнішнього повітря і його підігрів у холодний період року.

Резюме (висновки):

1. Туристичні послуги повинні враховувати інтереси туристів, бути безпечни­ми для життя, здоров'я і відповідати вимогам нормативів. Туроператор і турагент повинні мати ліцензію на здійснення туристичної діяльності і сертифікат відповідності туристичних послуг, що надаються, ви­могам безпеки для життя, здоров'я туристів, збереження їх майна і охорони навколишнього середовища відповідно до чинного законодавства.

2. Засіб розміщення туристів – це будь-який об'єкт, призначений для тимча­сового мешкання туристів (готель, турбаза, майданчик для кемпінгу тощо). Персонал при настанні надзвичайної чи небезпечної ситуації повинен: сповістити кожного постояльця, заглянувши у кожний номер (якщо немає загальної системи сповіщення постояльців про небезпеку) і спрямувати просування постояльців у напрямах, вказаних в планах евакуації; допомогти евакуюватися тим, хто не може це зробити самостійно; якщо немає прямої загрози життю, повинен дочекатися евакуації всіх постояльців і перевірити чи немає ще когось на поверсі, за який відповідає працівник. 

3. Санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів громадського харчування. Вимоги до розташування. Розташування закладів громадського харчування, надання земельних ділянок, затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію, введення в експлуатацію допускається лише за наявності санітарно-епідеміологічного висновку про їх відповідність санітарним правилам і нормам. Заклади громадського харчування можуть розміщуватися як в окремій будівлі, так і в прибудованому вбудовано-прибудованому до житлових і громадських будівель, в нежитлових поверхах житлових будівель (окрім гуртожитків), в громадських будівлях.  

Рекомендована література

Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник / В.М. Козинець. – К.: Кондор, 2006. – 567 с.

Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищенко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. Нац ун-ту ім.. В. Даля, 2006. – 284 с.

Лук’яненко В.А. Охорона праці в туризмі: Конспект лекцій. – К., 2007. – 230 с.

Правове регулювання туристичної діяльності в Україні / упоряд. Малюга Л. та ін. ; за заг. ред. Федорченка В. ; Київ. ун-т туризму, економіки і права. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.

Закон України Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :     

      http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=229-15

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Туризм» № 1282-IV від 18.11.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1?OpenAgent&id=T031282

 


Остання зміна: Monday 30 September 2024 14:52 PM