Лекція 4. Забезпечення безпеки на підприємствах сфери туризму.
Забезпечення безпеки на підприємствах сфери туризму
План:
1. Загальні вимоги до забезпечення безпеки туризму з боку туристичних організацій
2. Безпека життєдіяльності в закладах розміщення
3. Безпека життєдіяльності в закладах громадського харчування
Ключові поняття: фінансове забезпечення відповідальності, правила поведінки екскурсантів в автобусі, тактико-організаційні заходи забезпечення безпеки, санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів громадського харчування.
1. Загальні вимоги до забезпечення безпеки туризму з боку туристичних організацій
Туристичні послуги повинні враховувати інтереси туристів, бути безпечними для життя, здоров'я і відповідати вимогам нормативів.
У в'їзному і внутрішньому туризмі надання послуг на території України здійснюється на основі договорів з туроператорами і організаціями або індивідуальними підприємцями, що надають:
- послуги засобів розміщення;
- послуги харчування;
- послуги з перевезення пасажирів;
- екскурсійні послуги;
- послуги з організації спортивних, розважальних, пізнавальних, оздоровчих і інших заходів відповідно до програми перебування;
- комплекс вищеназваних послуг.
За послугами, що підлягають обов'язковій сертифікації, договори укладають з організаціями або індивідуальними підприємцями, що мають сертифікати відповідності вимогам безпеки. Слід також зазначити, що надання туристичних послуг (внутрішній і в'їзний туризм) повинне здійснюватися відповідно до законодавства з охорони довкілля.
Послуги з самодіяльного туризму повинні забезпечувати прийнятний рівень ризику для життя і здоров'я туристів як у звичайних, так і в надзвичайних ситуаціях і відповідати вимогам нормативів.
З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян — споживачів туристичних послуг туроператор і турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами. Туроператор і турагент для покриття своєї відповідальності за збитки туристу в разі виникнення обставин їх неплатоспроможності або в результаті порушення процесу про визнання їх банкротом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста на його повернення до місця постійного мешкання (перебування, — лише туроператором), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності перед туристом в установленому порядку.
Організація, що надає екскурсійні послуги, повинна мати інструкції, що включають правила дій супроводжуючих і екскурсоводів у забезпеченні безпеки під час проведення екскурсій, і журнал проведення з ними інструктажу.
Під час проведення автобусних екскурсій організація, що надає екскурсійні послуги, повинна мати:
- інструкцію про обов'язки водія щодо забезпечення безпеки;
- правила поведінки екскурсантів в автобусі;
- договір з транспортним підприємством або індивідуальним підприємцем, що має сертифікат відповідності вимогам безпеки на послуги з перевезень пасажирів.
Необхідно передбачити надання туристам достатньої інформації про туристичну послугу – відповідно до вимог, встановлених діючою нормативною документацією (вимоги до змісту інформаційного листка до туристичної путівки, технологічної карти подорожі, технологічної карти екскурсії – про основні характеристики цих туристичних послуг, умови обслуговування), проведення для туристів необхідних інструктажів з безпеки.
2. Безпека життєдіяльності в засобах розміщення
Засіб розміщення туристів – це будь-який об'єкт, призначений для тимчасового мешкання туристів (готель, турбаза, майданчик для кемпінгу тощо). Послуги засобів розміщення – це діяльність по розміщенню туристів і наданню готельних та спеціалізованих (лікувально-оздоровчих, санаторних, спортивних, туристичних тощо) послуг.
Засоби розміщення повинні мати:
освітлення в житлових і громадських приміщеннях – природне і штучне, в коридорах — цілодобово природне або штучне за нормативами БНіП;
холодне і гаряче водопостачання і каналізацію згідно нормативів БНіП. У районах з перебоями у водопостачанні необхідно забезпечити мінімальний запас води не менш ніж на добу і підігрів води;
опалювання, що підтримує температуру повітря в житлових приміщеннях не нижче 18,5°С;
вентиляцію (природну або примусову), що забезпечує циркуляцію повітря і що виключає проникнення сторонніх запахів у житлові приміщення згідно нормативів БНІП;
телефонний зв'язок;
пасажирський ліфт (при необхідності) за нормативами БНІП.
Мінімальна площа житлової кімнати повинна бути не менше 9 м2 згідно нормативів БНІП. У житловій кімнаті повинні бути:
меблі (ліжко, тумбочка, стіл, стілець, шафа), інвентар (приліжковий килимок, дзеркало тощо) і постільне приладдя, відповідно до кількості проживаючих;
шільні завіси або жалюзі, що забезпечують затемнення приміщення;
мережа радіомовлення (підведення до всіх житлових кімнат);
стельові (настінні) і приліжкові світильники, електророзетки із зазначенням напруги;
замки в дверях з внутрішнім запобіжником.
Санвузол в номері повинен бути обладнаний умивальником, унітазом, ванною або душем. За відсутності санвузла в номері засоби розміщення повинні мати санітарні об'єкти загального користування (з розрахунку один унітаз, один умивальник, один душ не більш ніж на 10 осіб, роздільні для чоловіків і жінок).
У засобах розміщення повинні дотримуватися санітарно- гігієнічні і протиепідемічні правила і норми в частині:
- утримання санітарно-технічного устаткування та інвентаря, видалення відходів, захисту від комах і гризунів;
- стану території, місць загального користування, приміщень будівлі, пляжів і різних споруд для туристів;
- обробки білизни (прання, прасування, зберігання тощо).
Організації та індивідуальні підприємці, що надають у засобах розміщення послуги харчування, хімчистки, перукарні та інші послуги, повинні мати сертифікати відповідності.
Питна вода повинна бути безпечна в епідеміологічному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і відповідати нормативам ГОСТ. За відсутності гарантії хорошої якості питної води повинні бути обладнані спеціальні установки для обробки води.
Використовувані препарати для дезінфекції, дезінсекції, дезодорації, миючі засоби, що увійшли до переліку товарів, шо підлягають обов'язковій сертифікації, повинні мати сертифікат відповідності і застосовуватися відповідно до нормативних вимог.
3. Безпека життєдіяльності в закладах громадського харчування
Розташування закладів громадського харчування, надання земельних ділянок, затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію, введення в експлуатацію допускається лише за наявності санітарно-епідеміологічного висновку про їх відповідність санітарним правилам і нормам.
Заклади громадського харчування можуть розміщуватися як в окремій будівлі, так і в прибудованому вбудовано-прибудованому до житлових і громадських будівель, в нежитлових поверхах житлових будівель (окрім гуртожитків), в громадських будівлях. При цьому не повинні погіршуватися умови мешкання, відпочинку, лікування, праці людей. Виробничі цехи закладів громадського харчування не рекомендується розташовувати в піввальних і напівпідвальних приміщеннях.
У виробничих і складських приміщеннях не повинні знаходитися сторонні особи.
Для збору сміття і харчових відходів на території слід передбачити роздільні контейнери з кришками. Майданчик сміттєзбірників повинен розташовуватися на відстані не менше 25 м від житлових будинків, майданчиків для ігор і відпочинку.
Умови праці працівників закладів харчування повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів в області гігієни праці. Санітарно-побутове забезпечення працюючих здійснюється відповідно до діючих санітарних правил, будівельних норм для адміністративних і побутових будівель.
У всіх закладах створюються необхідні умови для дотримання правил особистої гігієни персоналу (наявність мила, рушників, туалетного паперу тощо). Виробничі, санітарно-побутові та допоміжні приміщення мають обладнуватися припливно-витяжною механічною вентиляцією. У приміщеннях обробки кондитерських виробів припливна система вентиляції виконується з проти пиловим і бактерицидним фільтром. Побутові приміщення (туалети, перед душові, кімнати гігієни жінок) повинні обладнуватися автономними системами витяжної вентиляції. У системах механічної припливної вентиляції рекомендується передбачати очищення зовнішнього повітря і його підігрів у холодний період року.
Резюме (висновки):
1. Туристичні послуги повинні враховувати інтереси туристів, бути безпечними для життя, здоров'я і відповідати вимогам нормативів. Туроператор і турагент повинні мати ліцензію на здійснення туристичної діяльності і сертифікат відповідності туристичних послуг, що надаються, вимогам безпеки для життя, здоров'я туристів, збереження їх майна і охорони навколишнього середовища відповідно до чинного законодавства.
2. Засіб розміщення туристів – це будь-який об'єкт, призначений для тимчасового мешкання туристів (готель, турбаза, майданчик для кемпінгу тощо). Персонал при настанні надзвичайної чи небезпечної ситуації повинен: сповістити кожного постояльця, заглянувши у кожний номер (якщо немає загальної системи сповіщення постояльців про небезпеку) і спрямувати просування постояльців у напрямах, вказаних в планах евакуації; допомогти евакуюватися тим, хто не може це зробити самостійно; якщо немає прямої загрози життю, повинен дочекатися евакуації всіх постояльців і перевірити чи немає ще когось на поверсі, за який відповідає працівник.
3. Санітарно-епідеміологічні вимоги до закладів громадського харчування. Вимоги до розташування. Розташування закладів громадського харчування, надання земельних ділянок, затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію, введення в експлуатацію допускається лише за наявності санітарно-епідеміологічного висновку про їх відповідність санітарним правилам і нормам. Заклади громадського харчування можуть розміщуватися як в окремій будівлі, так і в прибудованому вбудовано-прибудованому до житлових і громадських будівель, в нежитлових поверхах житлових будівель (окрім гуртожитків), в громадських будівлях.
Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник / В.М. Козинець. – К.: Кондор, 2006. – 567 с.
Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищенко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. Нац ун-ту ім.. В. Даля, 2006. – 284 с.
Лук’яненко В.А. Охорона праці в туризмі: Конспект лекцій. – К., 2007. – 230 с.
Правове регулювання туристичної діяльності в Україні / упоряд. Малюга Л. та ін. ; за заг. ред. Федорченка В. ; Київ. ун-т туризму, економіки і права. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
Закон України Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=229-15
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Туризм» № 1282-IV від 18.11.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1?OpenAgent&id=T031282