лекції
Культура наукового тексту
1.Властивості та структурно-смислові компоненти наукових текстів різних жанрів
2.Культура читання наукового тексту
3.Композиція писемного наукового тексту
1.Основною метою наукового мовлення є створення тексту -- закінченого мовленнєвого утворення, змістової, структурно-граматичної єдності, що об'єктивована в усній або писемній формі, характеризується замкнутістю, зв'язністю, різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку і має певну прагматичну настанову.
Поняття «текст» -- об'єкт вивчення різних філологічних наук. Лінгвістика тексту досліджує структуру мовленнєвих творів, їх членування, способи створення зв'язності тексту, його смислову побудову. Предмет стилістики тексту -- різноманітні типи текстів, їх стилістичні особливості, способи розгортання інформації, мовленнєві норми в різних функціональних стилях, типи мовлення (монолог, діалог, полілог). Досвід цих наук допомагає глибше розкрити особливості наукового тексту.
Науковий текст -- цілісний комунікативний блок, що має чітку, логічну структуру із внутрішньо завершеними частинами (розділами, підрозділами, пунктами, параграфами, абзацами), насиченими відповідною термінологією.
Текст, як зазначає російський лінгвіст Валерія Чернявська, «завжди співвідноситься з комунікативною ситуацією та її антропоцентрами: автором й адресатом, суб'єктом мовлення і його партнером / -ами комунікації».
Комунікативна ситуація -- функціонально-комунікативна сфера (побутова, офіційно-ділова, наукова тощо), у якій створюють текст.
Наукові тексти орієнтовані на читача-професіонала, підготовленого до сприйняття інформації. Змістом такого тексту є наукове знання, якому притаманні онтологічність, методологічність, аксіологічність, комунікативність, отже, науковий текст характеризується тими самими ознаками. Його зміст відображає певну часову послідовність різноманітних фактів, подій і думок.
Науковий текст неможливо створити без попередньо зібраного матеріалу, проведення певного (констатувального, формувального) дослідження, обдумування фактів. В іншому разі текст нагадуватиме огляд, реферат і виконуватиме лише інформативну, а не дослідницьку функцію.
Серед принципів укладання наукових текстів учені виділяють такі:
--принцип змістової насиченості, що полягає в новизні професійно орієнтованої інформації, її пізнавальній цінності, лексичному і граматичному наповненні;
--принцип професійної значущості, що виявляється у повідомленні необхідної інформації з галузі професійної сфери діяльності;
-принцип наукової інформативності, спрямований на вияв смислової і змістової новизни наукового тексту, що розкривається в авторській концепції, оцінці певного явища чи факту;
--принцип новизни наукового тексту, що характери зується наявністю теоретичних положень, нових знань, які обґрунтовані на основі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і впроваджені у практику;
--принцип змістової завершеності, який реалізується у цілісності розкриття поставлених завдань;
--принцип проблемності, що передбачає потребу кодування проблемних запитань у назвах, змісті окремих параграфів і всього наукового тексту;
--принцип доступності фахівцеві однієї чи кількох галузей, що означає зрозумілість, легкість сприйняття інформації, відповідність повідомлення комунікативній сприйнятливості користувача;
--принцип інтертекстуальності, який характеризують як багатовимірний зв'язок наукового тексту з іншими.
Російська лінгвістка Наталія Колесникова наголошує також на особливому способі побудови смислу тексту, так званому діалозі з певною чужою смисловою позицією, на взаємодії «своєї» і чужої» мови (залучення читача до авторського міркування).
Науковому тексту властива певна композиція: кожний компонент є значущою одиницею, тобто може виконувати функції роз'яснення, обґрунтування, уточнення доповнення, унаочнення тощо. Вираження авторського ставлення дослідники називають модальністю тексту.
Важливими характеристиками наукового тексту є проблемність, гіпотетичність, цілеспрямованість, тобто він обов'язково відображає ту чи ту проблему, пропонує гіпотези, орієнтує на нове знання, доцільний і раціональний, спрямований на досягнення дослідницької мети та завдань.
Ознаками наукового тексту є цілісність, членованість, зв'язність, інформаційна, логічна, емоційно-оцінна, спонукальна насиченість, науковість, завершеність, послідовність, комунікативність тощо.
Цілісність наукового тексту передбачає внутрішню організованість, смислову єдність, цілісне оформлення початку і кінця твору, переходи між частинами тексту за допомогою певних мовних одиниць. Цілісність тексту виявляється також у визначеній логіко-смисловій структурі, компонентами якої є тематика, проблематика, ідеї тексту.
Зв'язність наукового тексту полягає в поєднанні його компонентів між собою за змістом. Лінійне розгортання тексту супроводжують слова цей, той, такий, це, усе це, тут, зазначений, подібний, аналогічний, що вказують на єдність або близькість суб'єкта дії, об'єкта або місця дії, а також повтори окремих слів чи їх синонімів. Логічну зв'язність наукового тексту забезпечують мовні одиниці, що виражають причину і наслідок (тому що; зважаючи (з огляду) на це; через те що); умову (завдяки тому що) і наслідок (оскільки; внаслідок цього; у зв'язку з цим; згідно з цим; у цьому (такому)разі (випадку); за цих (таких) умов; на цій підставі).
Членованість тексту виражає відношення, які існують між розділами, підрозділами тексту. Послідовність у науковому тексті реалізується через спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на порядок розвитку думки (насамперед, потім, тепер), перехід від однієї думки до іншої (розглянемо, зупинимося на...,розглянувши..., перейдемо до...), результат, висновок (отже, підсумуємо...).
Комунікативність передбачає спрямованість тексту на відповідного адресата.
Інформативна, логічна, оцінна насиченість наукового тексту виявляється у здатності мовних одиниць виражати смислові компоненти, які допомагають читачеві зрозуміти смисл тексту. Ознака науковості виявляється (за Ю. Сорокіним) у дослідженні об'єктивного (істинного) змісту речей і явищ та їх взаємодії.
Архітектонічною одиницею тексту є абзац.
Абзац (нім. букв. -- перерва, пауза) -- відступ управо на початку першого рядка кожної частини тексту.
Абзаци окреслюють послідовність думок автора, їх завершений характер. Кожний абзац розвиває думку попереднього, випливає з нього і пов'язаний із наступним. В абзаці важливу роль відіграє перше речення. Щоб головна думка, сформульована в ньому, розвивалася й далі, в наступних реченнях варто застосувати повтор одного й того самого слова, словосполучення, відповідних займенників тощо. Грамотне членування тексту на абзаци допомагає осмислити прочитане.
Абзац може складатися з одного речення, якщо йому надають особливого значення. Перехід від одного абзацу до іншого часто означає перехід до нової думкизважаючи на типовість, кожний науковий текст індивідуальний. Це залежить від автора і його досвіду текстотворення.
Наукові тексти відповідно до функціонального призначення поділяють на такі види:
1) оглядовий текст -- забезпечує наукове обґрунтування предмета дослідження, установлює межі цього дослідження, показує ступінь невивченості його окремих складових. Наприклад: У дисертаціях проаналізовано концепти краса (О. М. Цапок), добро і зло (О. П. Лисицька ), правда й неправда (М. В. Мамич, О. Г. Пирожеко), природа (І. М. Дишлюк), степ (О. Є. Єфименко), кохання (Г. А Огаркова), часові й просторові концепти (Н. О. Бігунова, М. Г. Джиоєва, С. М. Лобода) та ін. Флористичні концепти вчені дослідили з позицій ономасіології (В. В. Калько, Р. С. Омельковець), епідигматичних відношень (В. М. Пітель), а з точки зору семасіології на матеріалі фольклорних текстів (В. В. Галайчук), в етнопсихолінгвістичному (І. Е. Подолян) та функціонально-стилістичному (І. І. Коломієць) аспектах. Аналіз флористичних концептів з позицій семасіології на матеріалі поетичного мовлення XX ст. в дисертаційних роботах не здійснювався (І. Рогальська);
2) методологічний текст -- слугує для вмотивування та опису специфіки методології проведеного дослідження. Наприклад: Методологічні принципи визначення та відбору поняттєво-термінологічного апарату дослідження теоретичних та методичних засад підготовки майбутнього вчителя-філолога за двома спеціальностями дозволили класифікувати поняття в 4 групи. Виділимо поняття, які увійшли до складу кожної групи (І. Соколова);
3) емпірико-фактологічний текст (термін Ю. Сурмі-на) -- містить опис фактологічної бази дослідження, класифікації й узагальнення фактів у конкретному дослідницькому контексті. Наприклад: Як засвідчили результати констатувального зрізу, студентів із високим рівнем сформованості дискурсивної компетенції не було ні в контрольній (далі -- КГ), ні в експериментальній (далі -- ЕГ) групах. На достатньому рівні перебувало 12% респондентів КГ і 16% ЕГ, що продемонстрували належне володіння термінологічною базою теорії дискурсу й елементами дискурсивного аналізу тексту (О. Кучерява);
4) теоретичний текст -- подає теоретичні аспекти предмета дослідження. Наприклад: Вивчення й аналіз наукової літератури дозволяє говорити про різні думки щодо визначення сутності понять «діалог», «•навчальний діалог», «діалогічна взаємодія». Діалог розглядається як спосіб вирішення навчально-виховних проблем і форма спілкування вчителя й учня на гуманістичних принципах (Сократ); спосіб самопізнання й самовдосконалення особистості (Ф. Шлейєрмахер); засіб духовного становлення особистості (М. М. Бахтін) (Г. Салащенко);
5) пояснювальний текст -- розкриває основні положення, містить різні примітки і тлумачення понять, таблиць, формул, рисунків тощо. Наприклад: Достовірність чисел, виражених у відсотках, перевірялася формулою:
6) додатковий, текст -- подає анкети, тексти завдань, рисунки, графіки, статистичний матеріал як додаткові докази наукових положень. Такий текст розміщують у Додатках до наукової роботи.
7) науковий текст мішаного типу -- йому властиві ознаки різних видів наукових текстів (теоретичного з елементами оглядового, емпірико-фактологічного або пояснювального текстів). Наприклад: Оцінка сформова-ності компонентів готовності у п'ятикурсників педагогічного факультету (кількість студентів експериментальної групи -- 199, контрольної -- 189) до виконання професійно-педагогічних функцій здійснювалася у 1997році. Результати, подані в таблиці 4.2, показують, що студенти експериментальної групи мають більш високі рівні інтегральної готовності до педагогічної діяльності. Цей показник на 20,2% кращий за відповідний показник готовності студентів контрольної групи. Висновок про позитивний вплив професійного самовиховання студентів на їх інтегральну готовність до педагогічної діяльності можна вважати остаточним, коли буде доведена залежність між компонентами цієї готовності і рівнями самовиховної активності членів експериментальної групи (О. Кучерявий).
Отже, ознаками наукового тексту є чітка, логічна структура, зв'язність, проблемність, гіпотетичність, інформаційна, логічна, емоційно-оцінна, спонукальна насиченість, завершеність, комунікативність, модальність. Створити якісний текст допомагає сформована культура читання.