Основи рослинництва ...

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра садово-паркового господарства та генетики рослин

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан біологічного факультету

____________         Л.О. Омельянчик

«___» ______________ 2014 р

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

ВCC 5.3 «Зональне рослинництво»

Напрям підготовки  6.090103 „Лісове та садово-паркове господарство”

факультет біологічний

 

 

 

 

 

 

 

 

2014-2015 навчальний рік

Робоча програма «Зональне рослинництво» для студентів за напрямом підготовки 6.090103 «Садово-паркове господарство», спеціальністю. 2014 року.  –  9 с.

Розробники: Приступа І.В., доцент, кандидат біологічних наук, доцент кафедри

 

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри садово-паркового господарства та генетики рослин

Протокол від   _28_ _____серпня______ 2014  року № ___9__

 

Завідувач кафедри __________________В.О. Лях

_28_ ______серпня_______ 2014  року

 

Схвалено науково-методичною радою біологічного факультету

Протокол від  29 серпня 2014 року  № 1

Голова     _______________ В.В. Перетятько.

 

1. Опис навчальної дисципліни

 

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 1/1,5

для заочної форми навчання – 1/7,1

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Мета курсу “Зональне рослинництво”: дати студентам уявлення про основні принципи зонального розподілу рослин, ознайомити їх з рослинністю України та її зональністю, розглянути питання збереження генофонду рослин. Завдання курсу: вивчити рослинні зони згідно з кліматичними поясами; рослинні ресурси України та зональність їх розподілу; задачі, шляхи і засоби раціонального використання і охорони рослинності.

            Навчальним планом передбачено проведення лабораторно-практичних занять. Кожне таке заняття складається з двох частин. Перша частина занять включає різні форми виявлення ступеня засвоєння теоретичного матеріалу. Друга частина відводиться на виконання лабораторної роботи і оформлення звіту з неї.

Мета теоретичної частини заняття — поглиблення, розширення та закріплення знань, одержаних на лекціях та вивчених самостійно. Цей вид практикуму сприяє розвитку у студентів наукового мислення, привчає самостійно працювати з літературою та використовувати отриманні знання при виконанні лабораторної роботи.

Мета лабораторних робіт — оволодіння студентами на практиці методами вивчення та порівняння різних типів флор, умов їх формування, а також сучасну класифікацію рослинності.

Лабораторний практикум організований таким чином, що при його виконанні студенти використовують мапи, гербарний матеріал, науково-популярні фільми, а також макети та муляжі рослин і рослинних угруповань. Звіт про роботу відображають у робочому зошиті.

            Форма пiдсумкового контролю – залiк.

 

  Завдання курсу: сформувати у студентів знання про умови формування різних флор, їх структуру та зміни, закономірності чергування зон рослинності на земні кулі, зональність розподілу рослинності України.

 

За підсумками вивчення курсу студент повинен знати:

-          характерні ознаки рослинності різних зон земної кулі;

-          зональність рослин земної кулі;

-          сучасний стан рослинності різних зон;

-          зміни рослинності під дією антропогенного фактору;

-          рослинність України та зональність її розподілу.

 

В результаті вивчення дисципліни студент повинен вміти:

-          характеризувати рослинність різних зон земної кулі та України;

-          відстежувати зміни рослинності під дією антропогенного фактору;

- підбирати умови вирощування рослин згідно зони їх походження.

 

 

 

3 Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Закономірності територіального розподілу рослинного покриву. Характеристика деяких рослинних зон.

Тема 1. Зональне рослинництво як наука. Основні закономірності територіального розподілу рослинного покриву.

Тема 2. Флористичний поділ земної кулі

Тема 3. Рослинність тундри та її аналогів.

Тема 4. Рослинність бореальних хвойних та широколистяних лісів помірного поясу

Змістовий модуль 2. Характеристика деяких рослинних зон (продовження). Зональнiсть рослинних ресурсів України.

Тема 5. Рослинність степів, прерій та її аналогів у південній півкулі. Інтразональна рослинність степової зони

Тема 6. Рослинність саван та пустель

Тема 7. Висотна поясність. Рослинність гірських районів Земної кулі

Тема 8. Рослиннi ресурси України та зональнiсть їх розподiлу

 

4 Структура навчальної дисципліни

 

5. Теми лекційних занять

 

6. Теми лабораторних занять

 

7. Самостійна робота

 

8. Індивідуальні завдання

Індивідуальне завдання виконуються в формі науково-дослідної роботи (презентації та доповіді до неї), яку виконують студенти самостійно.

 

Теми індивідуальних завдань

1.      Основні етапи розвитку світу рослин на Землі.

2.      Вплив вітру на розповсюдження рослин.

3.      Вплив води на розповсюдження рослин.

4.      Зональна рослинність Середземноморської області. Вертикальна поясність у Середземноморській зоні. Субсередземноморська зона.

5.      Область жостколистної рослинності Австралії, Тасманії і Нової Зеландії.

6.      Актуальні питання степознавства. Збереження генофонду степової рослинності.

7.      Оцінка та прогнозування агресивності інтродуцентів.

8.      Інтразональна рослинність України.

9.      Історія рослинного покриву України. Еволюція рослинних співтовариств. Об’єкти охорони.

10. Центри походження культурних рослин.

11. Флористичний поділ світового океану.

 

9. Методи навчання

Для вивчення цієї дисципліни використовуються наступні методи навчання:

-         словесні методи навчання: лекція, розповідь, пояснення, бесіда;

-         наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження;

-         практичні методи навчання: лабораторні роботи.

 

10. Методи контролю

При викладанні даного курсу використовуються наступні види контролю:

-         міжсесійний контроль (поточна, тематична перевірка);

-         модульний контроль;

-         підсумковий контроль (залік).

 

11. Розподіл балів, які отримують студенти

 

 

Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Критерії оцінювання

Об’єктом рейтингового оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого перевіряється під час контролю. Критерії комплексного оцінювання повинні доводитися до студентів на початку викладання навчальної дисципліни. Максимально можлива бальна оцінка, яку може набрати студент за 2 модулі дисципліни, дорівнює 100 балам.

Система бальних оцінок лабораторних і практичних знань та опанування практичних навичок:

Лабораторні роботи містять в собі індивідуальні завдання з кожної теми модулю. За результатами виконання і захисту всіх лабораторних робіт студент одержує бальну оцінку за практикум з даного модулю, яка заноситься до системи рейтингу (максимально 5 балів). Лабораторна робота за кожною темою модуля повинна бути оформлена у лабораторному журналі та здана викладачеві до встановленого планом терміну.

Виконана лабораторна робота комплексно оцінюється викладачем, враховуючи такі критерії:

-       повнота розкриття питання;

-       правильність відповідей (правильне, чітке, достатньо глибоке викладення теоретичних понять);

-       ступінь усвідомлення програмного матеріалу і самостійність міркувань;

-       новизна навчальної інформації, рівень використання наукових (теоретичних знань);

-       вміння користуватися засвоєними теоретичними знаннями;

-       акуратність виконання роботи;

-       цілісність, систематичність, логічна послідовність, уміння формулювати висновки;

-       правильне оформлення рисунків;

-       акуратність оформлення роботи;

-       підготовка матеріалу за допомогою комп‘ютерної техніки, різних технічних засобів тощо.

Результат виконання і захисту студентом кожної лабораторної роботи оцінюється окремо за наступною шкалою.

 

Критерії оцінювання теоретичних питань (6-ти бальна шкала):

5 балів передбачає високий рівень знань і навичок. При цьому відповідь повна, логічна, з елементами самостійності, доцільно використовує вивчений матеріал при наведенні прикладів. Студент показує знання додаткової літератури.

4 балів передбачає досить високий рівень знань і навичок. При цьому відповідь логічна, містить деякі неточності при формулюванні узагальнень, наведенні прикладів. Можливі труднощі при формулюванні узагальнюючих висновків, слабке знання додаткової літератури. Додаткова література недостатньо пророблена.

3 бали передбачає наявність знань лише основної літератури, студент відповідає по суті питання і в загальній формі розбирається у матеріалі, але відповідь неповна і містить неточності, порушується послідовність викладення матеріалу, виникають труднощі, застосовуючи знання при наведенні прикладів.

2 бали передбачає неповні знання студента основної літератури, студент лише в загальній формі розбирається у матеріалі, відповідь неповна і неглибока. Студент дає недостатньо правильні формулювання, порушує послідовність викладення матеріалу, відчуває труднощі при наведенні прикладів. Відповідь оформлена неохайно, зі значної кількістю помилок.

1 бал ставиться, коли студентом не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні та висвітленні понять, на додаткові питання відповідає не по суті, робить велику кількість помилок у відповіді.

0 балів ставиться, коли студент не розкрив поставлені питання, не засвоїв матеріал в обсязі, достатньому для подальшого навчання.

Наприкінці вивчення модулю кожен студент виконує завдання підсумкового модульного контролю, за результати виконання одержує бальну оцінку (максимум 20 балів), яка заноситься до системи рейтингу.

В підсумкову модульну контрольну роботу входять теоретичні питання різного рівня складності, які оцінюються за 8-, 6- та 4- бальною шкалою, та тестові завдання.

Для виконання індивідуального завдання студент повинен узгодити номер власного варіанту з викладачем. Результати виконання індивідуального завдання також заносяться до системи рейтингу (максимально 20 балів) та оцінюються згідно наступних критеріїв:

-       повнота розкриття питання;

-       цілісність, систематичність, логічна послідовність, уміння формулювати висновки;

-       акуратність оформлення письмової роботи;

-       підготовка матеріалу за допомогою комп‘ютерної техніки, різних технічних засобів (плівок, слайдів, приладів, схем тощо);

-       захист виконаного індивідуального завдання.

Результат виконання і захисту студентом кожної індивідуального завдання оцінюється за такою шкалою:

- 16-20 балів: робота виконана згідно всіх вимог;

- 11-15 балів: наявні незначні помилки в оформленні;

- 6-10 балів: не дуже вірно сформульовані висновки, питання розкрито неповністю;

- 0-5 балів: неповне розкриття питання, відсутність висновків тощо.

Підсумковий модульний (семестровий) контроль у формі підсумкової семестрової  контрольної роботи.

Семестрова контрольна робота складається з трьох типів завдань: теоретичного, практичного та тестового.

Результат виконання семестрової контрольної роботи оцінюється за вищенаведеними шкалами.

 

12. Методичне забезпечення

1.       Конспекти лекцій.

2.       Робочий зошит до лабораторних робіт.

3.       Презентації окремих тем.

4.       Відеофільми.

5.       Наочність (таблиці, гербарний матеріал, макети та муляжі рослин тощо)

 

13. Рекомендована література

Основна

1. Григора I.М. , Соломаха В.А. Основи фiтоценологii. – К.: Фiтосоцiоцентр, 2000. – 240с.

2. Марков М.В. Общая геоботаника. – М.: Высш. шк., 1962. – 447с.

3. Географiя рослин з основами ботанiки. – К.: Вища шк., 1991. – 248с.

4.                  Ярошенко П.Д. Геоботаника. – М.: Просвещение, 1969. – 200с.

5.      Вальтер Г. Растительность земного шара. – Т. 2. Леса умеренной зоны. – М.: Прогресс, 1974. – 424с.

6.      Вальтер Г. Растительность земного шара. – Т. 3. Тундры, луга, степи, внетропические пустыни. – М.: Прогресс, 1975. – 429с.

7.      Бельгард А.Л. Лесная растительность юго-востока УССР. – К.: Изд-во КГУ, 1950. – 263с.

8.      Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. – К.: Наук. думка, 1982. – 288с.

 

Додаткова

9.                  Второв П.П., Второва В.Н. Эталоны природы. – М.: Мысль, 1983. – 205с.

10.              Логгинов В.Б. Интродукционная оптимизация лесных культурценозов. – К.: Наук. Думка, 1988. – 164с.

11.              Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. - К.: Наук. Думка, 1994. – 188с.

12.              Артамонов В.И. Редкие и исчезающие растения. – М.: Агропромиздат, 1989. – 383с.

13.              Панова Л.С., Протопопова В.В. Степові рослини. – К.: Рад. шк., 1983. – 190с.

14.              Алехин В.В. Теоретические проблемы фитоценологии и степеведения. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1986. – 216с.

15.              Фодор С.С. Флора Закарпаття. – Львів: Вища шк., 1974. – 208с.

16.              Гришко-Богменко Б.К., Барановська Н.В. Головні типи рослинності СРСР та УРСР. – К.: КДПІ, 1989. – 88с.

17.              Головкин Б.Н. Культигенный ареал растений. – М.: Наука, 1988. – 178с.

18.              Дидух Я.П. Растительный покров горного Крыма (структура, динамика, эволюция и охрана). - К.: Наук. думка, 1992. – 256с.

 

14. Інформаційні ресурси

1.       http://www.nbuv.gov.ua/ – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського

2.       http://e-heritage.ru/unicollections/list.html?id=42033753&noroot – електронна бібліотека

3.              http://ashipunov.info/shipunov/school/sch-ru.htm – библиотека Флора и фауна.

4.              http://zplant.awardspace.info/ – сайт кафедри садово-паркового господарства та генетики рослин.