ІСТОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ: Т ...

Опис курсу «ІСТОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ: ТЕОРЕТИЧНІ І ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ»

 

Курс розроблений для аспірантів і має на меті створення теоретичної бази, необхідної для успішного формування та подальшого розвитку навичок перекладацької діяльності, підготовки до самостійної розробки окремих питань історії перекладу та ведення науково-дослідницької роботи, усвідомлення фундаментального наукового принципу зв’язку між історією, теорією та практикою. Виконання поставленої мети є важливою складовою формування фахової наукової компетентності аспірантів.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Змістовий модуль 1. Історія перекладу та перекладацької думки

 

         Тема 1. Історія практики перекладу та історія теорії перекладу: визначення, моделі, методи. Історія перекладу як складова частина перекладознавства. Ключова роль перекладу в розвитку світової культури. Історизм у перекладі як зміна різного до нього ставлення та основної тенденції перекладу. Періодизація історії перекладу та думок про переклад.

Тема 2. Роль перекладів конфесійної літератури. Суперечки про переклад Біблії. Переклад Біблії на національні літературні мови. Переклади буддистських текстів китайською мовою. Найвідоміші переклади Біблії, Корану, Тори. Початок стилістики. Знамениті переклади Біблії: Септуагінта, Вульгата, Лютера, Тиндейла. Довгий шлях до церковнослов’янської Біблії. “Острозька” Біблія. Російська Біблія. Українська Біблія (П.Куліша, Пулюя, Нечуя-Левицького; Огієнка, Хоменка).

 

Змістовий модуль 2. Історія перекладу та перекладацької думки

 

         Тема 3. Переклад у стародавні часи: Єгипет, Месопотамія, стародавні Греція та Рим. Легенда про Вавилонську вежу. Переклад як інструмент збереження традиції. Чому переклад у Стародавній Греції не грав значної ролі. Зародження перекладу у Стародавньому Римі: Лівій Андронік, Гней Невій. Переклад драматичних творів: Енній, Стацій, Плавт, Теренцій. Погляди Цицерона, Горація, Плінія Молодшого, Квінтиліана та Авла Геллія на переклад. Переклад поезії (Катулл, Горацій, Вергілій). Переклад прози: Ієронім Стридонський, Боецій, Касіодор.

Тема 4. Переклад у Середні віки та в епоху Відродження. Середньовічні латинські переклади. Переклад в Ірландії (Ерігена). Переклад в Англії (Беда, король Альфред, Ельфрик; Чосер, Лідгейт, Кекстон). Переклад в Німеччині (Ноткер, жінки-перекладачки лицарських романів). Переклад у Франції (перекази 12 ст., Жан де Мен, коло Карла V, переклад у Провансі). Переклад в Іспанії: «Толедська школа», коло короля Альфонса Х, переклади на каталанську. Переклади в Італії: Анастасій Бібліотекар. Переклад у часи середньовіччя в Східній Європі та Візантії. Переклад у Візантії та роль її культури в живленні інших (Максим Плануд, Хризолор). Значення для історії культури слов’ян та роль в історії перекладу просвітителів Кирила та Мефодія.

Тема 5. Переклад у Середні віки та в епоху Відродження. Переклад в Болгарії та Сербії (Преславська та Охридська школи, Тирновська школа перекладу). Переклад в Київській Русі. Переклад в українських, білоруських та російських землях в XIV-XVII ст. (Максим Грек, Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький). Переклад в Арабському Халіфаті в VII – XIII cт. Переклад перською. Переклад в Індії та Японії. Латинські переклади гуманістів (школа Хризолора, Леонардо Бруні, Марсело Фічино, переклади наукових праць, Еразм). Переклади на італійську. Переклад у Франції XVI ст.: становлення французької літературної мови та переклади творів античних часів (Етьєн Доле, Жак Аміо, Ж. дю Белле). Переклад в Англії XVI - поч. XVII ст.: переклади Біблії, переклади класичної та іншої світської літератури). Переклад в Німеччині (А. фон Ейб, Генріх Штейнхофель, Ніколас фон Віле, Мартін Опітц). Лютер та його переклад Біблії. Переклад в Іспанії (Хуан Луіс Вівес). Переклади в Польщі (Лукаш Гурницький, переклади Біблії).

 

Змістовий модуль 3. Історія перекладу та перекладацької думки

 

Тема 6. Переклад в епоху класицизму. Переклад у Франції в XVII-XVIII ст.: Les Belles Infideles (д’Абланкур). П.-Д.Юе – супротивник “прикрашаючого” перекладу. Переклад у Великій Британії в XVII-XVIII ст. (Драйден, Поп, Титлер). Переклад в Німеччині в добу раціоналізму (Й.-Х. Готтшед та лейпцізьке коло; швейцарський гурток Бодлера та Брайтінгера). Переклад в Польщі часів Просвітительства (П. Кохановський, Ф.-К. Дмуховський). Переклад в епоху бароко та Просвітництва в Італії (М. Чезаротті). Переклад в Росії у XVIII ст. (Ломоносов, Тредіаковський, технічний переклад). Переклад в Україні XVII-XVIII ст.

Тема 7. Переклад в епоху романтизму. Формування німецьким романтизмом нового розуміння перекладу. Гердер і Фосс. Переклади Шекспіра Шлегелем та теоретичні погляди Ф. Шлайермахера. Стратегії перекладу: натуралізація (У фон Віламовіц-Меллендорф) та очуження (В. Беньямін).

Тема 8. Переклад в епоху романтизму. Переклади доби романтизму у Франції (мадам де Сталь, Шатобріан, Л. де Лілль, П.-Е. Літре). Переклад у Великій Британії в ХІХ ст. (Кольрідж, Г.Ф. Кері, Г.Д. Россетті, переклади із східних мов – Р. Бартон, Дж.Фітцджералд). Дискусія про переклад між М. Арнольдом та Ньюменом. Переклад польського національного відродження (Ц. Норвід). Чеське національне відродження (Юнгманн).

 

Змістовий модуль 4. Історія перекладу та перекладацької думки

 

         Тема 9. Переклад в Україні в XIX ст. - поч. XX. Переклад в Росії ХІХ ст. (Жуковський – “геній перекладу”; В’яземський, Гнєдич; Пушкін, Лермонтов, А. Фет, І. Введенський, Дружинін) та на поч. ХХ ст. (Брюсов, І. Анненський).

Тема 10. Переклад в Україні в XIX ст. - поч. XX. Переклад в Україні в ХІХ ст. - поч. ХХ ст. Майстри українського перекладу минулої доби: травестії, харківські романтики, П. Куліш, М. Старицький, І. Франко, Л. Українка, В. Самійленко, І. Огієнко).

Тема 11. Переклад в Україні у XX ст. Історія перекладу в Росії в ХХ ст. Визначні представники російської школи перекладу: М. Лозинський, С. Маршак, М. Любимов. Академічний формалізм у перекладі в 30 рр. (Є. Ланн, Г. Шенгелі). Розквіт перекладу в 60-80 рр.: В. Левік, І. Кашкін, С. Петров, Є. Вітковський та інші. Переклад у пострадянські часи. Періодизація історії перекладу в Україні (Зеров, Кочур). Здобутки неокласиків (20-30 рр.): М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський. Прозаїчні переклади В. Підмогильного. Художні переклади М. Лукаша, Б. Тена, Г. Кочура, І.Стешенко, В. Мисика, А.Содомори, М. Москаленка, Р. Доценка, А. Перепаді та інших.

 

Змістовий модуль 5. Історія перекладу та перекладацької думки

 

Тема 12. Світові тенденції перекладу у XX ст. Видавницька політика в США та Великій Британії. Становлення синхронного перекладу. Переклад у Франції ХХ ст. (Ларбо, Юрсенар). Переклад у США до війни (Е. Паунд, Д. Фітц) та по війні. Переклад у Великій Британії (переклади видавництва “Пінгвін”, “нова хвиля” перекладівб Тед Г’юз).

Тема 13. Світові тенденції перекладу у XX ст. Переклад у США до війни (Е. Паунд, Д. Фітц) та по війні. Переклад у Великій Британії (переклади видавництва “Пінгвін”, “нова хвиля” перекладівб Тед Г’юз).

Тема 14. Короткий нарис з історії світового перекладознавства. Періодизація історії перекладознавчих вчень (Дж. Стейнер, С. Басснет, Е. Честерман). Питання теорії перекладу в працях англійських перекладознавців (Дж. Драйдена, А. Тайтлера, Дж. Кетфорда, П. Ньюмарка). Перекладознавство у Франції та Канаді (Ж.-П. Віне та Ж. Дербельне; Ж. Мунен, Д. Селескович та М. Ледерер). Лінгвістичне перекладознавство в США (Р. Якобсон, Ю. Найда). Розвиток теорії перекладу в Німеччині (В. Гумбольд, Ф. Шлайермахер, Гете, В.Беньямін, К. Райс). Скопос-теорія Г. Фермеєра, Ю. Гольц-Мянттярі. Полісистемний підхід до перекладу (Г. Турі, А.Лефевр, С. Басснет). Соціологічні підходи до перекладу (М.Вольф, Ж. Гуанвік, Д. Сімеоне, Т. Германс, С. Тюлєнєв, Г. Бузелен). Когнітивний підхід у дослідженні перекладу.

 

Змістовий модуль 6. Історія перекладу та перекладацької думки

 

Тема 15. Короткий нарис з історії вітчизняного перекладознавства. Іван Франко – передвісник українського перекладознавства. Літературознавче перекладознавство: К. Чуковський “Искусство перевода” – про соціальну роль перекладу та роль літературної традиції у перекладі: В. Державин – “Проблема віршованого перекладу”; Фінкель – перша монографія з перекладознавства.  М. Зеров, Г. Майфет, І. Кулик – піонери українського перекладознавства. Смирнов – поняття адекватності, А. Федоров – обґрунтування ідеї перекладності. Становлення лінгвістичного перекладознавства. Теорія закономірних відповідностей Я. Рецкера. “Введение в теорию перевода” Федорова – перший лінгвістичний нарис теорії перекладу.

Тема 16. Короткий нарис з історії вітчизняного перекладознавства. “Основы общего и машинного перевода” І.І. Ревзіна та В.Ю. Розенцвейга – акцент на переклад як на процес. Розвиток теоретичного перекладознавства в Україні: Рильський, Кочур, Коптілов, Кудзіч, Лукаш, Жлуктенко, Зорівчак, Новікова, Чередниченко. «Язык и перевод» Л.С. Бархударова – детальний розгляд перекладацьких трансформацій. Концепція В. Комісарова (вчення про рівні еквівалентності). Прагматика перекладу в працях О. Швейцера.