Сучасні епідеміологі ...

Епідеміологія алергічних захворювань

Алергія - це підвищена чутливість до різних речовин, що виявляється незвичайними реакціями при контакті з ними.

В основі алергічних хвороб, які є мультифакторною імунологічною патологією, лежать імунологічно опосередковані реакції специфічної підвищеної чутливості (гіперчутливості) організму до алергенів.

Речовини, що викликають алергію, називають алергенами. Найбільш відомі алергени - це пилок рослин, спори мікроскопічних грибів, кліщі домашнього пилу, таргани, шерсть і лупа тварин, лікарські засоби, харчові продукти, латекс і нікель.

Існує чотири типи алергічної реакції. Перші три типи виявляються гостро і тому більше потребують термінових заходів.

1. В основі першого типу алергічної реакції лежить реагінового механізму пошкодження тканин, що протікає за участю зазвичай імуноглобулінів класу IgE, рідше класу IgG, на поверхні мембран базофілів і тучних клітин. У кров вивільняється ряд біологічно активних речовин: гістамін, серотонін, брадикініни, гепарин,  субстанція анафілаксії, що повільно реагує , лейкотрієни та інші, які призводять до порушення проникності мембран клітин, інтерстиціального набряку, спазму гладкої мускулатури, підвищення секреції. Типовими клінічними прикладами алергії першого типу є анафілактичний шок, бронхіальна астма, кропив'янка, помилковий круп, вазомоторний риніт.
2. Другий тип алергічної реакції - цитотоксичний, перебігає за участю IgG і IgM, а також при активації системи комплементу, що веде до пошкодження клітинної мембрани. Цей тип алергії спостерігається при лікарській алергії з розвитком лейкопенії, тромбоцитозу, гемолітичної анемії, а також при гемолізі під час гемотрансфузій, гемолітичної хвороби новонароджених при резус-конфлікті.
3. Третій тип алергічної реакції пов'язаний з пошкодженням тканин імунними комплексами, що циркулюють в кров'яному руслі, протікає участю IgG і IgM. Шкідлива дія імунних комплексів на тканині відбувається через активацію комплементу і лізосомальних ферментів. Цей тип алергії розвивається при екзогенних алергічних альвеолітах, гломерулонефриті, алергічних дерматитах, сироватковій хворобі, окремих видах лікарської та харчової алергії, ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку та ін.
4. Четвертий тип алергічної реакції - туберкуліновий, уповільнений - виникає через 24-48 год, протікає участю сенсибілізованих лімфоцитів. Характерний для інфекційно-алергічної бронхіальної астми, туберкульозу, бруцельозу і деяких інших захворювань.

Розрізняють чотири види алергічних захворювань.

1. Респіраторна алергія (алергія дихальних шляхів). Як правило, така алергія викликана дуже дрібними алергенами, присутніми в повітрі, - пилок рослин, частинки шерсті та лупи тварин, спори цвілевих грибів, фрагменти кліщів домашнього пилу і тарганів, інші алергени. При контакті зі слизовою оболонкою дихальних шляхів вони викликають чхання, свербіж в носі, водянисті виділення з носа, кашель, хрипи в легенях і задуху. Сінна лихоманка (поліноз), цілорічний алергічний риніт і бронхіальна астма - основні прояви респіраторної алергії.
2. Алергічні дерматози (алергічні захворювання шкіри). Низькомолекулярні речовини, наприклад, метали, алерген латексу, лікарські та косметичні засоби, засоби побутової хімії, харчові продукти та інші алергени можуть впливати на шкіру або безпосередньо проникати в організм іншим шляхом (наприклад, через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту або при ін'єкційному введенні). Загальні ознаки алергодерматозу - свербіж та почервоніння шкіри, висипання на шкірі по типу кропивниці (набряки, пухирі) або екземи (лущення, підвищення сухості, зміна малюнка шкіри). Найбільш поширені алергодерматози - атопічний дерматит (ексудативний діатез, нейродерміт), кропив'янка, контактний дерматит. Найбільш тяжкі алергічні ураження шкіри, але більш рідкісні, спостерігаються при гострих бульозних дерматозах - багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз).
3. Алергічна ентеропатія. Крім проявів з боку шкіри (алергодерматози), алергія на харчові продукти та ліки може проявлятися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту. Це може бути набряк губ, язика (набряк Квінке), нудота, блювання, спастичний біль у животі, діарея.
4. Анафілактичний шок. Найсприятливіший варіант розвитку алергічної реакції. Може починатися спочатку з кропив'янки, нападу задухи, алергічного нежитю або болів в животі - так звані системні реакції. Далі можуть з'явитися загальні реакції, такі як слабкість, запаморочення. Стан різко погіршується при значному падінні артеріального тиску - людина втрачає свідомість, можливий летальний результат. Однією з найбільш частих причин розвитку анафілактичного шоку є алергія на укус комах. Найбільш часто анафілактичний шок розвивається після укусу перетинчастокрилих комах. На ос, бджіл і шершнів припадають майже всі алергічні реакції на укус. Іншою частою причиною анафілактичного шоку є медикаментозна алергія, хоча прояви лікарської алергії можуть бути найрізноманітнішими - від легкого свербіння і нападів ядухи до важких уражень шкіри, внутрішніх органів (нирок, серця, печінки). Алергічні реакції найбільш часто розвиваються на антибіотики, особливо групи пеніциліну, нестероїдні протизапальні препарати (анальгетики, саліцилати), сульфаніламіди, гормони (інсулін), препарати із сироватки - альбумін і гамма-глобулін, ферментні препарати, рентгеноконтрастні речовини, вітаміни (групи В або полівітаміни), місцеві знеболювальні препарати (анестетики, особливо новокаїн).

Найбільш поширені на сьогодні алергічні захворювання - це поліноз (сезонний риніт), цілорічний алергічний риніт, бронхіальна астма та атопічний дерматит.

Захворюваність на ці хвороби не тільки не досягла постійного рівня, але характеризується збільшенням приросту в останні два десятиліття: тільки за останнє десятиліття відбулося подвоєння захворюваності на алергічний риніт, бронхіальну астму, атопічний дерматит (і, відповідно, відбулося збільшення поширеності цих хвороб).

Поширеність алергічних захворювань має найвищі значення в регіонах (районах) з екологічно несприятливою обстановкою, зумовленою антропогенними впливами на навколишнє середовище, і залежить як від характеру алергенного оточення, так і від кліматогеографічних особливостей; звідси випливає необхідність постійного регіонального моніторингу та контролю алергічної захворюваності.

Проблема алергічних хвороб є найважливішою медико-соціальною проблемою сучасності, значення якої безумовно буде зростати в наступні роки. Рішення власне практичних медичних питань цієї проблеми значною мірою залежить від рівня професійної підготовки з алергології та імунології не тільки лікарів-алергологів, а й лікарів загальної практики, основне завдання яких полягає у своєчасному первинному відборі пацієнтів з передбачуваним діагнозом алергічних хвороб (і їх легких форм) і направленні хворих до спеціалізованих лікувально-профілактичних підрозділів.

Поширеність алергічних захворювань

Висока поширеність алергічних захворювань, яка продовжує рік від року неухильно зростати, в останні десятиліття є одним з основних завдань системи охорони здоров'я в усьому світі, а також предметом вивчення в різних регіональних і міжнародних епідеміологічних, імунологічних та клінічних дослідженнях.

Найбільш точна і повна картина, що відображає сучасну епідеміологію алергічних захворювань у дітей, представлена результатами найбільшого за останні роки міжнародного епідеміологічного проєкту з вивчення поширеності алергічних захворювань в країнах Західної та Східної Європи ISAAC (the International Study of Asthma and Allergies in Childhood). Згідно з даними дослідження, поширеність астми серед дітей 6-7 років в різних країнах варіює від 4,1 до 32,1%. Найвища превалентність астми у дітей відзначалася в Великобританії, Північній Америці, Австралії, Нової Зеландії та Ірландії. Нижчі показники поширеності захворювання були визначені в популяції дітей в країнах Балтії та Центральної Європи, найменший рівень був відзначений в країнах Східної Європи. Така ж картина «географічного градієнта» в рівнях превалентності астми спостерігалася і серед старших вікових груп (13-14 років). Тут показники поширеності в Західній Європі у 20 разів перевищували аналогічні показники в країнах Східної Європи, варіюючи, в середньому, від 36,8 до 1,6%, відповідно. Пояснення такого розкиду даних про поширеність астми серед дітей зазвичай дається виходячи з «гігієнічної гіпотези» розвитку алергії, ґрунтуючись на зв'язку «західного способу життя» і зростання числа алергіків. В ході проведення ISAAC також було встановлено, що астма поширена повсюдно, і показники поширеності щорічно збільшуються, найвищі показники відзначалися в розвинених англомовних країнах, найменші - в країнах Східної Європи. Крім того, зазначалося, що у зв'язку з інтенсивним індустріальним розвитком і урбанізацією деяких країн Східної Європи показники поширеності алергії в цих країнах значно збільшилися. Астма у середньому відзначається у 10-15% дитячої популяції.

Показники алергічного риніту також помітно різнилися при проведенні ISAAC в різних країнах і становили від 1,4 до 39,7%. За результатами інших дослідників, дане захворювання вражає від 1,3 до 52% дитячої популяції, а серед старших вікових груп значення коливаються від 20 до 26%.

Поширеність сезонного риніту (полінозу) також вказує на певний географічний градієнт, але не такий чіткий, як у випадку з астмою. Повсюдно у дітей поліноз займає від 26 до 36% від усіх алергозів. В Англії поліноз виявлено у 12% дітей, в Іспанії - у 5%, в Чехії - у 13%, в Туркменістані - у 25%, у Східному Сибіру - у 5% школярів, в Москві - у 3%. На півдні Казахстану поліноз відзначений у 15% дітей, на півночі республіки у 2%. За даними епідеміологічних досліджень дорослого населення, поліноз у Фінляндії виявлено у 14% населення, в Англії - у 17%, в Норвегії - у 12%, у Швейцарії - у 10%, в Італії - у 13%, в Іспанії - у 23%; в США - у 34%.

Епідеміологія атопічного дерматиту вивчена недостатньо. Поширеність атопічного дерматиту, за сучасними світовими даними, варіює від 25% в дослідженнях, що базуються на опитуванні респондентів, до 12,9% в дослідженнях з клінічною верифікацією діагнозів.

Динаміка (багаторічна)

Поширеність алергічних захворювань має яскраво виражену тенденцію до зростання, що чітко простежується при вивченні багаторічної динаміки захворювань Необхідно згадати, що подібне зростання відзначається повсюдно у світі та може бути визначено для більшості нозологічних форм алергії

Сумним фактом є те, що, попри наукові досягнення в області етіології та наявність нових лікарських засобів, захворюваність і смертність від бронхіальної астми постійно зростають. Це характерно для більшості країн Європи, США, Австралії. За період 1990-1994 рр. захворюваність на бронхіальну астму сукупного населення зросла на 34% і в 1994 році склала 405 випадків на 100 тис. населення, а летальність - 3,8 випадку на 100 тис. Катастрофічне зростання поширеності астми відзначається практично у всіх країнах Західної Європи й Скандинавії. Так, у Швеції за період з 1985 по 1995 роки превалентність клінічно верифікованих діагнозів астми збільшилася на 50%.

Відсутні будь-які сумніви в тому, що поширення алергічного риніту значно збільшилася протягом останніх років внаслідок змін навколишнього середовища. Найостанніші епідеміологічні дослідження чітко підтверджують цей факт даними про двократне, а іноді й трикратне збільшення протягом останнього десятиліття. У всіх країнах світу кількість дітей хворих полінозом збільшується кожні 10 років в середньому на 60%.

За даними Т. Schafer і J Ring, за період з 1939 по 1996 роки превалентність атопічного дерматиту в країнах Західної Європи та США збільшилася більш ніж в 4 рази - з 2,9 до 12,9%.

Настільки стабільне зростання показників поширеності різних алергічних захворювань вказує на необхідність поглибленого вивчення факторів ризику розвитку даних захворювань, фокусуючи основну увагу на оцінці залученості в процес виникнення і розвитку алергії факторів середовищного характеру, що відображають ступінь і тяжкість екологічного навантаження на організм

Структура

Якщо розглядати структуру алергічних захворювань в дитячому віці, то на перше місце виходять алергодерматози (на їх частку припадає до 50-66,4%), які в основному представлені на атопічний дерматит.

Сучасні епідеміологічні дослідження показують різке збільшення поширеності алергічних захворювань в ранньому дитячому віці, що ще більше підкреслює значущість даної патології для системи охорони здоров'я. Статева структура не завжди представлена ​​у вигляді чіткої картини. Однак багатьма дослідниками була доведена статистична значущість чоловічої статі для розвитку алергічних захворювань Зокрема, превалювання осіб чоловічої статі зазначено в структурі захворюваності на бронхіальну астму, особливо у ранньому віці. При виникненні алергічного риніту, частіше в дитячому та юнацькому віці, більшу частину пацієнтів також складають особи чоловічої статі, але в дорослій популяції чоловіки та жінки, які страждають від симптомів даного захворювання, представлені практично рівними частками. Поліноз зустрічається у дорослих частіше, ніж у дітей, і досягає піку превалентності у віці від 18 до 40 років, причому частіше хворіють жінки серед дитячого населення поліноз зустрічається у віці від 6 до 14 років, переважають хлопчики - 65%. Атопічний дерматит, виникаючи в ранньому дитячому віці, навпаки, частіше відзначається у дівчаток.

Додаткове структурування алергічних захворювань можливо провести за місцем проживання, а точніше, по природному середовищі пацієнта/ Так, ряд дослідників виявили статистично значущі відмінності в рівнях поширення захворювань в осіб, які проживають в умовах з високим рівнем урбанізації, і осіб, які проживають в сільській місцевості Жителі великих міст, піддаючись регулярному впливу великого спектра алергенів і середовищних іритантів, хворіють на алергічні захворювання достовірно частіше, ніж жителі сільських населених пунктів. Крім того, було відзначено відмінність в рівнях поширеності алергічних захворювань в залежності від країни проживання

Подразнювальні речовини, або іританти, - це цілий ряд хімічних сполук які мають здатність у незначних концентраціях вибірково порушувати чутливі нервові закінчення слизових оболонок очей верхніх дихальних шляхів і шкірних покривів високі рівні захворюваності представлені в популяціях дітей і дорослих, які проживають в індустріально розвинених країнах. Однак економічне зростання, яке відзначають в останні роки в багатьох країнах, що розвиваються, і внаслідок цього зміна способу життя призводить до нівелювання подібних відмінностей і не дозволяє з високою точністю структурувати популяції на основі географічного градієнта.

Фактори ризику

Основним фактором формування алергічних захворювань є генетично обумовлена ​​схильність до IgE-відповіді, причому передається у спадок не хвороба як така, а сукупність генетичних факторів, що сприяють формуванню алергічної патології.

Розвиток і фенотипова експресія алергічних захворювань залежить від взаємодії між генетичними факторами, алергенами навколишнього середовища і неспецифічними середовищні ад'ювантна факторами (середовищні іританти, активне і пасивне куріння, інфекції і т. д.). Концепція генно-середовищного взаємодії може бути визнана основною для розуміння виникнення і розвитку алергічних захворювань. Факторами навколишнього середовища, що мають вплив на розвиток алергічних захворювань, є: пасивне куріння, активне куріння серед підлітків і дорослих, соціально-економічні фактори, проживання в урбанізованому населеному пункті, особливості харчування, вплив алергенів (домашній пил і ін.), Підвищена вологість в приміщенні, середовищні фактори транспортного генезу, промислові хімічні алергени, алергени білково-вітамінного концентрату, хімічні речовини, що використовуються в сільськогосподарському виробництві, професійні шкідливості, невелика кількість дітей в сім'ях, активне призначення антимікробних препаратів і ранній початок їх застосування, вакцинація. Зниження рівнів захворюваності певними інфекціями в дитячому віці та недостатній вплив інфекційних агентів на організм дитини в перші роки життя також відзначаються як фактори ризику розвитку алергій. Попри значні успіхи у вивченні алергічних захворювань, на сьогодні роль всіх перерахованих вище факторів навколишнього середовища в розвитку алергічних захворювань, а також механізми превентивного або провокативного ефекту даних факторів, як і раніше, до кінця не відомі.

Для кращого розуміння ролі ведучих факторів ризику необхідно коротко зупинитися на основній, на сьогодні, теорії виникнення і розвитку алергії, так званій «гігієнічній гіпотезі», відповідно до якої, наявність так званого «західного способу життя» (невелика кількість дітей в сім'ї, високий гігієнічний стандарт умов життя і т. п.) може служити одним з пояснень підйому захворюваності на алергію в розвинених країнах в останні десятиліття. Навпаки, високі показники поширеності дитячих інфекцій в країнах, що розвиваються, де рівень алергії ніколи не досягав показників подібного рівня в розвинених країнах, ще раз підкреслює можливу захисну роль впливу на організм збудників деяких інфекцій при виникненні алергії. Висока значущість середовищних і неспецифічних факторів ризику в розвитку алергії була доведена в епідеміологічному дослідженні поширеності деяких алергічних захворювань на територіях колишніх Східної та Західної Німеччини. В ході дослідження було виявлено, що після об'єднання двох країн і надбання подібного способу життя, соціально-економічних і екологічних умов, поширеність алергічної патології на території колишньої Східної Німеччини різко зросла в досить короткі терміни.

Фактори ризику виникнення бронхіальної астми у дітей

Фактори, що призводять до розвитку бронхіальної астми:

• атопія;
• гіперреактивність бронхів;
• спадковість.

Причинні (сенсибілізаційні) фактори:

• побутові алергени (домашній пил, кліщі домашнього пилу);
• епідермальні алергени тварин, птахів, алергени тарганів і інших комах;
• грибкові алергени;
• пилкові алергени;
• харчові алергени;
• лікарські засоби;
• віруси та вакцини;
• хімічні речовини.

Фактори, що сприяють виникненню бронхіальної астми, що посилюють дію причинних факторів:

• вірусні респіраторні інфекції;
• патологічний перебіг вагітності у матері дитини;
• недоношеність;
• нераціональне харчування;
• атопічний дерматит; різні полютанти (забруднювачі довкілля);
• тютюновий дим.

Фактори , що викликають загострення бронхіальної астми - тригери:

• алергени;
• вірусні респіраторні інфекції;
• фізична і психоемоційне навантаження;
• зміна метеоситуації;
• екологічні впливи (ксенобіотики, тютюновий дим, різкі запахи);
• непереносні продукти, ліки, вакцини.

Останнім часом значний інтерес дослідників звернений на вивчення психологічних чинників, що впливають на перебіг бронхіальної астми у дітей. Аналіз результатів психологічного тестування показав, що особливості взаємин «мати - хвора дитина» виражено корелюють з частотою рецидивів бронхіальної астми. Гостро стоїть проблема організації психологічної допомоги дітям. Велике місце в організації такої допомоги приділяється сім'ї, оскільки вона є опорою дитині для подолання кризових психологічних ситуацій. Причиною більш тяжкого перебігу бронхіальної астми можуть бути супутні бактеріальні інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, перинатальні пошкодження нервової системи, гастроезофагеальний рефлюкс і інші стани. Виявлення будь-якого з перерахованих вище факторів ризику надає неоціненну допомогу для проведення активних профілактичних заходів, допомагає значно знизити частоту загострень бронхіальної астми у хворих дітей.

Епідеміологічний нагляд

Основними принципами та підходами, до проведення епідеміологічного нагляду за алергією є:

• нагляд за станом навколишнього середовища, що дозволяє знизити, а в деяких випадках повністю елімінувати вплив алергенів та інших середовищних іритантів;
• нагляд за використанням адекватних методів лікування;
• оцінка ефективності та адекватне використання симптоматичної імунотерапії;
• освітні програми для пацієнтів і всіх зацікавлених категорій осіб.

Для більшості пацієнтів, що мають той чи інший вид алергічних захворювань, найбільш дієвим методом нагляду є адекватна комбінація всіх запропонованих підходів. Незалежно від можливості подібного комбінування, абсолютно всі пацієнти потребують надання повної інформації щодо діагнозів і проведеного лікування.

Нагляд за станом навколишнього середовища (елімінаційні заходи). Середовищні фактори, що мають відношення до розвитку алергічних захворювань у сприйнятливих організмів, охоплюють чутливість до алергенів, тривалість впливу алергенів і подразнюючі чинники навколишнього середовища. Кожен з перерахованих факторів є метою епідеміологічного нагляду, для чого проводиться ідентифікація алергенів і розробляються рекомендації, спрямовані на зниження їх несприятливого впливу на організм. Найефективнішим і іноді найпростішим способом є усунення контакту пацієнта з винним алергеном (елімінаційні заходи). Цього можна домогтися, в одних випадках, правильною порадою з видалення джерела алергенів або попередження подальшого контакту з ними. В інших випадках рекомендують спеціальні заходи, спрямовані на елімінацію дії алергену, що включають захисні маски-респіратори, спеціальні очищувачі повітря, особливі види постільної білизни тощо.

Нагляд за використанням адекватних методів лікування

Основними критеріями для вибору адекватних лікарських засобів є:

• ефективність ліків проти алергії;
• безпеку лік в лікуванні алергії;
• якість ліків;
• зручність застосування;
• різноманітність форм випуску.

Як приклад може служити опис основних принципів і критеріїв оцінки лікування алергічних захворювань у пацієнтів з алергічним ринітом.

У разі захворювання на алергічний риніт основним лікувальним заходом є призначення хворому гіпоалергенної, елімінаційної дієти, а також проведення елімінаційних заходів (усунення контактів з домашнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими та харчовими алергенами). Основним патогенетичним методом лікування алергічного риніту є симптоматична імунотерапія. При відсутності протипоказань імунотерапія проводиться лікарем алергологом-імунологом в умовах спеціалізованого алергологічного відділення (кабінету).

Оцінка ефективності та адекватне використання симптоматичної імунотерапії. Принцип методу - це введення в організм хворого вакцини, приготовленої з алергенів, що викликали захворювання, в поступово висхідних концентраціях. Специфічна імунотерапія - єдиний метод лікування, який може змінити характер імунної відповіді на алерген, і тому є найбільш патогенетично виправданим. Ефективна імунотерапія дозволяє знизити фармакологічне навантаження, що особливо важливо для алергічних хворих. Даний вид контролю виникнення і розвитку алергічних реакцій, як уже було відзначено вище, ефективний у ряду пацієнтів з алергічним ринітом, астмою і гіперчутливістю до отрути жалких комах, що було доведено багатьма сучасними контрольованими клінічними дослідженнями.

Як приклад позитивного внеску імунотерапії у перебіг алергічних захворювань можна привести результати контрольованих клінічних досліджень хворих з алергічним ринітом та астмою. Статистично було доведено значне поліпшення стану пацієнтів, засноване на зниженні тяжкості та частоти клінічних проявів і поліпшення показників легеневих тестів. У хворих з алергічним ринітом імунотерапія була особливо ефективна при алергії на пилок дерев і трав (береза, американський кедр, жито, тимофіївка лучна, амброзія полинолиста і т.п.), Спори цвілевих грибів (Аlternaria, Cladosporium spp.), кліщів домашнього пилу, шерсть домашніх тварин (шерсть кішки). У хворих з астмою ефект відзначався у випадках, коли захворювання було викликано дією алергенів пилку рослин і цвілевих спор. На сьогодні клінічна ефективність імунотерапії при харчової алергії в контрольованих клінічних дослідженнях не доведена. У разі атопічного дерматиту сучасні контрольовані клінічні дослідження демонструють суперечливі результати, що вказує на необхідність подальшого вивчення даної проблеми.

Освітні програми. Ефективність такого підходу безпосередньо залежить від взаємодії між фахівцем і пацієнтом. Основною метою освітнього підходу є допомога пацієнту в навчанні навичкам контролю розвитку симптомів і принципам правильного застосування лікарських засобів.

У процесі контакту між лікарем і пацієнтом необхідно створити такі умови, при яких пацієнт буде відчувати себе комфортно, задаючи лікарю питання про свій стан здоров'я і наявні симптоми, отримає необхідні знання про причини, що викликають розвиток алергії, прояв і активізацію симптомів, буде повністю інформований про обраний напрям та час лікування, про причини й умови подібного вибору, отримає основні навички, необхідні для подолання симптомів і полегшення свого стану, проінформує оточуючих (родичів і т. д.) про необхідні дії з їхнього боку в разі різкого погіршення його стану здоров'я.

Інформування пацієнта повинно починатися в момент встановлення діагнозу і безперервно тривати в ході всього лікування. Навчання навичкам проведення елімінаційних і інших гігієнічних заходів повинно проводитися також серед членів сім'ї пацієнта, так як від них, в першу чергу, залежить стан мікроекологічного середовища пацієнта. Всі рекомендації, запропоновані до виконання в кожному конкретному випадку, повинні бути адаптовані до особливостей життєвого укладу пацієнта, а також до його культурного, економічного та освітнього рівня. Освітня програма повинна охоплювати основні принципи контролю за станом навколишнього середовища (елімінаційні заходи), принципи вибору і проведення медикаментозного лікування і специфічної імунотерапії. Для дітей в застосуванні даного підходу особливо актуальним є докладне інформування про захворювання не тільки членів сім'ї, а й персоналу дошкільного закладу, медичних працівників в школах і т.д.

Епідеміологічний нагляд за окремими видами алергічної патології має відмінності в основних компонентах, обумовлені патогенетичними і клінічними особливостями захворювань.

Профілактика

Під профілактикою алергії розуміють як запобігання виникненню захворювання, так і попередження погіршення клінічного перебігу наявної алергії. Мета первинної профілактики полягає в запобіганні виникненню алергії вулиць, що мають схильність до розвитку даного захворювання. Первинна профілактика може бути утруднена у зв'язку з високою собівартістю. Цілі вторинної профілактики складаються в запобіганні подальшого розвитку симптомів у тих, хто вже має захворювання, і запобіганні погіршення стану хворих. Третинна профілактика алергічного захворювання будується на основі усунення контакту з причинними факторами (алергенами та середовищними іритантамі). До факторів, що негативно впливає на процес проведення третинної профілактики, відносяться: відсутність «зворотного зв'язку» між лікарем і пацієнтом, що, своєю чергою, перешкоджає проведенню і контролю елімінаційних заходів та вибору адекватної фармакотерапії; нерозуміння і невиконання пацієнтом заходів щодо зниження шкідливого впливу алергенів; неконтрольоване збільшення середовищних алергенів, іритантів навколишнього середовища і вірусних інфекцій; зростання урбанізації й, відповідно, погіршення стану повітряного середовища, економічні проблеми.

При плануванні проведення будь-яких профілактичних заходів необхідно виходити з реальності виконання рекомендацій. До досить легко здійсненних заходів належать: зміна тривалості та сили впливу більшості алергенів, припинення куріння, в тому числі пасивного, застосування елімінаційної дієти, виключення активного використання антимікробних препаратів у ранньому віці, поліпшення знань і навичок пацієнта і його оточення, що стосуються контролю розвитку і прогресування симптомів захворювань. Певні труднощі можна прогнозувати при спробі виконати наступні рекомендації: відмовитися від проживання в високоурбанізовані населеному пункті, змінити силу і тривалість впливу іритантів навколишнього середовища, уникати перебування на відкритому повітрі в період активного цвітіння дерев, злаків і трав, і т.п. Профілактичні рекомендації не можуть бути спрямовані на зміну схильності до розвитку алергічних захворювань.

Деякі особливості профілактики алергії можна розглянути на прикладі запобігання виникненню і розвитку бронхіальної астми. Первинна профілактика спрямована на запобігання виникненню астми й проводиться серед дітей з спадковою схильністю до алергічних реакцій і захворювань і перш за все до алергічних хвороб органів дихання. Вторинна профілактика спрямована на запобігання нападів астми у тих, хто вже має захворювання, і попередження погіршення стану і смерті хворих від астми. Зменшення впливу пасивного куріння, побутових алергенів, особливо кліщів домашнього пилу і спор цвілевих грибів, - один з найбільш перспективних заходів профілактики астми, особливо серед дітей молодшого віку. Велике значення надається здорового способу життя, профілактики респіраторних інфекцій, санації ЛOP-органів, контактів з пилом, тваринами, птахами, усунення цвілі, вогкості, тарганів в житловому приміщенні. У групі дітей раннього віку та у хворих з пилковою сенсибілізацією можуть бути актуальними дієтичні обмеження.

Імунотерапія є оптимальним методом профілактики формування бронхіальної астми та її подальших загострень з точки зору ефективності та безпеки.

Діти, які одержували специфічну імунотерапію алергенами, можуть бути вакциновані за епідемічними показаннями АДС, АДС-М, протівополіомієлітною вакциною через 2-4 тижні після введення чергової дози алергену з подальшим продовженням імунотерапії через 4-5 тижнів після вакцинації. Вакцинація завжди проводиться на тлі базисного лікування основного захворювання. При поєднанні бронхіальної астми з полінозом вакцинацію дітей можна проводити в період цвітіння причинно-значущих рослин - з квітня по жовтень. Разом з тим слід враховувати, що даних для оцінки переваг і ризиків вакцинації у дітей з бронхіальною астмою недостатньо, що потребує проведення подальших досліджень з позицій доказової медицини.