Лекція 8
Лекція 8
Тема: Методика навчання основних рухів.
План лекційного заняття:
1. Ходьба. Методика навчання в кожній віковій групі.
2. Біг.
3. Вправи з рівноваги.
4. Лазіння і повзання.
5. Метання.
6. Стрибки.
Зміст лекції
Лазіння і повзання
Вправи на лазіння та повзання відносять до циклічних рухів. Процес їх виконання має короткочасну повторюваність елементів почергові рухи рук та ніг під час лазіння по гімнастичній стінці та повзанні підлозі. За даними досліджень М. Кистяковської та З. Уварової повзання формується на першому, а лазіння – на другому році життя дитини. Спочатку діти повзають на животі, а потім в упорі стоячи на долонях та колінах. Під час лазіння поступово діти засвоюють циклічність у рухів рук та ніг. Приставний крок поступово змінюється на поперемінний (однойменний та різнойменний способи). Вправи на лазіння та повзання мають значну користь для дітей. У їхньому виконанні беруть участь великі мязові групи (спини, живота, ніг і рук). Ці вправи супроводжують значно- більшим фізичним напруженням ніж інші основні рухи, сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини. Вправи на лазіння позитивно впливають на виховання сміливості її рішучості., спритності, координації рухів, допомагають перебороти відчуття страху перед висотою. Вони мають велике прикладне значення. Діти другої молодшої групи досить швидко оволодівають такими видами рухів, як повзання по підлозі, пролізання в обруч, підлізання під дугу, або мотузок, натягнутий на висоті 40-50 см. від підлоги тощо. Важче їм дається повзання у поєднанні з правами на рівновагу (повзання по гімнастичній лаві в упорі стоячі) та лазіння по гімнастичній стінці. Під час повзання в упорі стоячи під дугу, або по гімнастичній лаві, дитина спирається на носки, «руками – на кисті (як «ведмедик»). Починаючи повзання, зігнуту праву ногу підтягують під груди, ліву руку одночасно з цим висувають у перед, тіло переміщують уперед, до повного випростання лівої ноги. Після цього підтягують до грудей ліву ногу, праву руку висувають у перед і тіло переміщують у перед до повного випростання правої ноги. Потім рух відбувається в такому ж порядку. Повзати можна на колінах і кистях, а також на колінах і ліктях.
Пересування рук і ніг під час повзання може здійснюватися однойменним і різнойменним способами. За різнойменного способу спочатку висувають ліву руку і праву ногу, а потім праву руку і ліву ногу. Однойменний передбачає одночасно рух правою рукою і правою ногою, потім лівою рукою і лівою ногою. Дошкільнят навчають повзати обома способами.
Швидкість лазіння в молодших дошкільнят дуже повільна, тому кожна дитина виконує вправу, у своєму індивідуальному темпі. Під час виконання вихователь звертає увагу дітей на необхідність міцно триматись за щабель. У разі потреби дитині надають необхідну допомогу, підтримують її, або дають певні вказівки.
Молодшим дітям більш легким є лазіння по похилій драбині (під кутом 20 – 25 ) яка має невеликий нахил, що збільшує стійкість дитини під час лазіння,їй більш зручно переставляти руки та ноги з щабля на щабель. Тому доцільно починати навчання лазити з похилої драбини, а потім пропонувати виконувати його на гімнастичній стінці.
У середній групі навички лазіння та повзання закріплюються і удосконалюються. Вихователь домагається щоб дошкільнята не пропускали щаблів під час лазіння по гімнастичній стінці та драбині в гору та вниз, не ставити одночасно руки та ноги на один щабель, а переступали б через нього однією ногою (висота лазіння 1,5-2м). Під час виконання цих вправ вихователь стоїть поруч і за потреби допомагає дитині.
Лазіння по гімнастичній стінці та драбині потребують від дітей певного рівня розвитку м'язової сили, спритності та уваги. Ці якості ще недостатньо розвинуті у дошкільнят, тому й вправи виконуються у повільному для дитини темпі.
До дітей старшої групи під час виконання вправ на лазіння та повзання ставлять підвищені вимоги: пересуватись приставним кроком з одного прольоту гімнастичної стінки до іншого, лазити поперемінним кроком (різнойменним та однойменним) ритмічно не пропускаючи щаблів з правильною координацією рухів рук та ніг.
За різнойменного способу лазіння діти спочатку переставляють ліву руку й праву ногу, а потім - праву руку й ліву ногу. За однойменного - одночасно пересувають праву руку й праву ногу, потім - ліву руку і ліву ногу.
У цій групі дітей навчають лазити по канату. Виконується ця вправа таким чином в позиції висячи на пряних руках зігнути ноги і підтягти їх якнайвище, обхопити канат колінами і підйомами ніг; затискуючи канат ногами; випростати ноги, одночасно згинаючи руки підтягуючи тулуб угору; перехватом рук по черзі вгору перейти в позицію висячи на прямих руках.
Метання
Вправи на метання предметів розвивають у дітей окомір, влучність, координацію рухів,, зміцнюють м'язи рук та тулуба. У дошкільному віці застосовують метання предметів (м'ячів, торбинок з піском, сніжок тощо) на дальність і в ціль а також різноманітні вправи у киданні та лові ні м'яча.
Дітям другої молодшої групи вправи на метання в ціль і на дальність досить важкі, тому що вони потребують певної координації рухового апарату, вміння розраховувати силу й точність кидка залежно від відстані до цілі та її розміщення (горизонтальна або вертикальна ціль). Тому з дошкільнятами цієї групи рекомендується проводити підготовчі до метання вправи: катання, кидання й ловінням м'ячів, кульок та інших предметів. Основна мета цих вправ — навчити дитину енергійно відштовхувати від себе м'яч або кульку в заданому напрямку. Спочатку молодших дітей учать відштовхувати м'яч (кульку) пальцями, щоб він котився по підлозі у певному напрямку. Дія проведення цієї вправи діти стають у коло або на півколом, в центрі його вихователь. Він котить м'яч по черзі кожній дитині, яка повертає його у зворотному напрямку вихователю. Відстань для проковування м'яча поступово збільшується з 1 до 2 м. Після того, як діти оволодіють цією вправою, їм пропонують прокочувати м'яч (кульку) між двома предметами – у ворітця (ширина 60-50 см) та влучати м'ячем в інші предмети (кубик, кеглю) з відстані 1–1,5м.
Корисним для дітей цього віку є підкидання м'яча вгору та ловінням його обома руками. Тримаючи м'яч обома опущеними вниз руками, дошкільнята кидають його вгору над головою на 0,5 м а потім намагаються зловити обома руками, не притискуючи до тулуба.
Вихователь також навчає дітей кидати м'яч об землю й ловити його після відскоку. Як показують спостереження, молодшим дошкільникам важко ловити м'яч обома руками. Тому варто показати їм як слід тримати руки під час ловінням м'яча, пальці ледь зігнуті «чашечкою», руки не притискувати до грудей але й не дуже витягувати їх. Найбільш складними для дітей цієї групи є виконання вправ на метання предметів на дальність та в ціль. Малюки майже не контролюють положення ніг та тулуба під час метання предметів. У даній віковій групі спостерігається відсутність повороту тулуба у напрямок руки що кидає предмет. Діти виконують кидок у більшості випадків не енергійно в основному від плеча, їм важко спів -ставити силу кидка на відстань до цілі Тому влучання предметів у ціль дуже рідкі. Стійку навичку метання предметів у ціль та на дальність у дітей четвертого року життя сформувати неможливо. Це пов'язане з недостатнім рівнем розвитку рухових якостей зокрема сили та спритності, яка залежить від координаті рухів рук, ніг, а також окоміру. Оптимального рівня розвитку цих якостей у малюків буде досягнуто в наступних вікових групах. Тоді й буде створена відповідна база для формування названих вище навичок метання предметів «з-за спини через плече». У середній групі можливості дошкільнят у виконанні вправ на метання, ловінням та прикочування м'ячів значно підвищується у зв'язку із збільшенням сили, розвитком координацій рухів та окоміру. Дітям пропонують різноманітні завдання на прокачування м'ячів (кульок) між предметами (у ворота шириною 50-40 см) метання торбинок з піском (вата 100 г), м'ячів, сніжок на дальність та в ціль (обруч або щит) з відстані 2-2,5 м. Діти п'ятого року життя, порівняно з малюками попередньої вікової групи, більш впевнено виконують вправи з кидання та ловінням м'яча. Більшість з них правильно ловить м'яч кистями рук і досить чітко передає його своєму партнеру з метою формування стійких навичок у киданні та говінні м'яча необхідно широко застосовувати ці вправи на прогулянках під час самостійних ігор дітей з м'ячем. Застосування різноманітних вправ у киданні, говінні та прокачуванні м'яча під час занять з фізичної культури і прогулянок дає змогу більш швидко оволодіти уміннями з метання предметів на дальність і в ціль. Протягом року діти цієї групи навчаються метання предмети на дальність, та в ціль способом «з-за спини через плече». Кидаючи предмет правою рукою на дальність дитина повертається лівим боком у сторону, кидка, відставляє назад праву ногу на відстань кроку і переносить на неї вагу тулуба (повертаючись трохи направо), виконуючи замах рукою з за спини через плече, під час кидка вага тулуба переноситься на ліву ногу усі рухи виконуються вільно, і широким замахом руки. Структура рухів під час виконання метання предметів у ціль має деякі відмінності порівняно з метанням на дальність дитина не робить широкого замаху рукою ніби підставляючи силу кидка з відстанню до цілі. Більшість прицілюється, витягуючи вперед вільну від метання руку. Тому не повний замах рукою та менш енергійний кидок під час метання в ціль не є помилкою. Під час навчання дошкільнят цієї групи метанню предметів у ціль та на дальність спостерігаються загальні та окремі помилки. До загальних помилок відносять: скутість рухів, порушення ритму метання, відсутність наростання швидкості руху рукою до моменту випуску предмета та ін. До часткових помилок відносять: тримання м'яча (торбинки) долонькою, а не пальцями рук; виконання замаху через сторону, перенесення кисті руки збоку від плеча, неправильна позиція ніг тощо.
Вправи на метання предметів для дошкільників старшої групи значно ускладнюються. Діти цього віку вже повинні оволодіти павичками кидання й ловінням м'яча в парах по колу, кидати м'яч угору або об стінку й однією рукою, ловити його; відбивати м'яч об землю долонею на місці і в русі тощо. Дітей навчають кидати м'яч один одному і вперед різними, способами знизу від грудей, з-за голови, від плеча. Під час кидка м'яча обома руками знизу ноги ставлять на ширину плечей, м'яч утримується пальцями знизу; під час кидка руки випрямляються у напрямку руху. Виконуючи кидок м'яча від грудей та із-за голови, ноги ставлять приблизно , на ширину плечей, м'яч тримають з боків розставленими, пальцями. Метання від плеча здійснюють однією рукою відводячи її назад і прогинаючи трохи тулуб, протилежну ногу висі валяють на один крок уперед. Усі ці кидки виконують енергійним рухом рук і тулуба в напрямку польоту м'яча. Виконувати всі рухи слід невимушене та чітко.
Стрибки
Стрибок у глибину (з невисоких предметів). Вчити стрибати у глибину краще тоді, коли діти вже вміють стрибати в довжину місця, бо нові навички завжди ґрунтуються на попередньому руховому досвіді. Стрибок у глибину має таку ж структуру побудови руху, як і в довжину з місця Відмінність полягає лише І характері відштовхування та в ступені навантаження на опорно руховий апарат дитини лід час приземлення.
У другій молодшій групі з перших занять слід ставити завдання навчити дітей правильно відштовхуватися й стійко приземлятися. Для цього з двох стрічок роблять стежку шириною 20 см, кладуть й на відстані 50 см від куба (висотою 15 20 см) або гімнастичної лави, з якої виконуватиметься стрибок, і пропонують дітям точно приземлитися на стежку. Щоб виконати це завдання треба правильне відштовхуватися вперед угору.
Від дітей четвертого року життя не варто вимагати точного виконання всіх елементів стрибка у глибину (енергійні відштовхуватися з одночасним махом руками вгору і постанови їх уперед-в сторони під час приземлення). Важливо щоб на цьому) етапі вони оволоділи загальною структурою стрибка.
Дошкільнята досить швидко оволодівають цим видом стрибка. Однак треба завжди пам'ятати що неправильне приземлення (на прямі ноги) може стати причиною значного струсу організму. Від стрибків на тверду опору буває розтягнення зв'язок стопи, її сплющення. Через це приземлятися можна тільки на м'яку опору (килим, яма з піском)
У середній груш формування і вдосконалення навички стрибка у глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з гімнастичної лави або куба (висотою 20-30 см), стрибок в обумовлене місце - на «стежку» або аркуш паперу 20х30 см, стрибок з правильним виконанням усіх його елементів.
Стійкість приземлення великою мірою залежить від відштовхування. Якщо дитина відштовхнулася тільки вперед, а не вперед-угору то в момент приземлення вона втрачає рівновагу (переступає ногами або падає на руки). Тому для вдосконалення відштовхування дошкільнятам пропонують таке конкретне завдання відштовхуватися сильно вгору так, щоб «руками дістати стелю». Місце приземлення обмежують квадратом, викладений з шнура або стрічок (40х40 см).
У старшій групі продовжують закріплювати навички стрибка в глибину в різних умовах з метою вдосконалення навички відштовхування перед кубом на висоті 10 см (на відстані 5 см) підвішують шнур на стояках для стрибків у висоту. Щоб не зачепити його, дитина намагається сильно відштовхнутися вгору, виконуючи при цьому енергійний мах руками. Після кількох таких спроб шнур забирають, однак після цього діти навчаються правильно відштовхуватися.
Стрибок у довжину з місця.
Техніка стрибка у довжину з місця майже не відрізняється у дітей різних вікових груп вихідна позиція перед стрибком – «старт плавця» (ноги напівзігнуті тулуб нахилений вперед, руки відведені у сторони назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах уперед і угору. У польоті ноги згинаються у колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина присідає й ставить руки вперед у сторони забезпечуючи тим самим м'яке й стійке приземлення.
Навчати дітей другої молодшої групи стрибати в довжину з місця починають після того, як вони навчяться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням уперед (як зайчики, м'ячики).
Розучування стрибка проводиться цілісним методом, при цьому увага дітей зосереджується на тому елементі який у них гірше виходить. Діти четвертого року життя добре розуміють словесні вказівки, пороблені в доступній для них формі, і точно копіюють показаний рух. Спочатку їм пропонують стрибати через стрічку або «струмок» шириною 15-20 см, викладений з двох стрічок. Така конкретизація завдання дає можливість виконати стрибок не на повну, силу, завдяки чому діти точніше диференціюють м'язові відчуття, що с необхідною основою для оволодіння правильною структурою руху. Відстань стрибка в довжину з місця поступово збільшується до 45-50 см.
Стрибок у висоту розбігу.
За своєю структурою цей рух подібний до стрибка у довжину з розбігу. Дошкільники виконують його також способом «зігнувши ноги», з невеликою відмінністю в характері відштовхування. Дітям цього віку не рекомендують приземлятися на одну ногу, як того вимагають стрибки способом «переступанням», бо в такому випадку виникає велике навантаження на опорно-руховий апарат, а це може завдати травм. Таким чином, спосіб «зігнувши ноги» є найбільш оптимальним для дошкільнят тому що, виконуючи його, вони приземляються на обидві ноги.
Під час виконання стрибків у довжину та висоту з розбігу вихователь повинен стояти поблизу місця приземлення дошкільнят (на відстані витягнутої руки). На випадок втрати рівноваги він надає дитині необхідну допомогу.
Вправи на стрибки зі скакалкою вивчаються зі старшими дошкільниками
Дітей ознайомлюють з такими вправами на заняттях з фізичної культури а потім запроваджують під час прогулянок і самостійних ігор. Дошкільнята можуть тренуватися з довгою та короткою скакалкою.
Послідовність вправ у стрибках через довгу скакалку така: стрибок на обох ногах через скакалку, яку піднято над землею (підлогою) на 10-15 см, перестрибування через скакалку що хитається з одного кроку, стрибки на обох ногах вліво та вправо, через скакалку, що хитається, пробігання під скакалкою, що обертається, стрибки через скакалку, що обертається.
Діти старших, вікових груп можуть стрибати підряд 10-12 разів. Якщо скакалка торкнеться ніг, її потрібно відразу ж відпустити інакше дитина може впасти.
Скакалку добирають відповідно до зросту дитини. Для цього вона стає обома ногами на середину скакалки (ноги на ширині плечей і відтягує скакалку за ручки вгору вздовж тулуба. За оптимальної довжини ручки скакалки повинні бути трохи вище від пояса дитини.
Спочатку скакалку обертають уперед. Під час стрибків через неї ноги ледь зігнуті, тулуб прямий, оберти здійснюють тільки кистями рук. Спочатку стрибають повільно, а потім темп обертання скакалки поступово прискорюють. Дітям нагадують про те, щоб вони стрибали на обох ногах або по черзі – на правій і лівій. Це сприяє гармонійному розвитку обох ніг. Безперервні стрибки із скакалкою можуть тривати до 1,5 хв. Дихати при цьому слід рівномірно.