ЛОГОРИТМІКА З МЕТОДИ ...

Змістовий модуль 1. Загальна характеристика логоритміки як методу корекції мовленнєвих і немовленнєвих порушень

Наукові засади проведення логоритмічних занять. Логоритміка у системі комплексної корекційної роботи: мета, завдання, принципи. Основні поняття та особливості логоритміки. Сутність та особливості музично-ритмічного впливу на осіб із мовленнєвими порушеннями. Корекційно-розвиткові, загальноосвітні та виховні завдання логоритміки.

 

 

Логоритміка – складова активної терапії, що грунтується на зв’язку руху, музики і слова, корекції психомоторики осіб із порушеннями мовленнєвої діяльності. Співвідношення руху, музики і слова можуть бути різноманітними, із переважанням того чи іншого компоненту. Окрім того, такий вид діяльності обумовлює її включення у будь-яку реабілітаційну методику навчання, виховання та лікування дітей із різноманітними порушеннями психофізичного розвитку, особливо із мовленнєвими порушеннями. Відповідно учитель-логопед може використовувати логоритміку як самостійний метод логопедичної роботи (у парі із музичним керівником) або ж як частину заняття.

Предмет логопедичної ритміки – порушення психомоторних функцій у логопадів і система кінезіотерапії та музикотерапії.

 

 

2. Мета та завдання логоритміки

Мета логоритміки: корекція та профілактика наявних відхилень у розвитку за допомогою музично-ритмічних вправ у супроводі мовлення.

Завдання:

1. Оздоровчі (зміцнення кістково-м'язового апарату; розвиток загальної, дрібної та артикуляційної моторики; формування правильного дихання; формування почуття рівноваги і т.д.).

2. Освітні (формування рухових умінь та навичок, формування просторових уявлень, формування здатності довільно пересуватися у просторі щодо інших людей та предметів, розвиток спритності, сили, витривалості, переключення, координації рухів і т.д.).

3. Виховні (розвиток почуття ритму, виховання здатності відчувати у музиці, рухах та мовленні ритмічну виразність; виразно рухатися відповідно з цим чином, виховання позитивних особистісних якостей, правил у різних видах діяльності)

4. Корекційно-розвиткові (вироблення чітких координованих рухів у взаємозв'язку з мовленням; розвиток фонематичного слуху, просодичних компонентів мови; розвиток просторового праксису та гнозису; зорового сприйняття, уваги, систематична робота з розвитку психологічної бази мовлення; розвиток та корекція музично-ритмічних рухів тощо.

 

3. Основні поняття логопедичної ритміки:

Рух –  комплекс психофізіологічних функцій, що реалізуються руховим апаратом організму. Рух людини має специфічний характер, який обумовлений свідомим соціально-біологічним характером діяльності. Рух використовується як фактор профілактики, лікування та реабілітації.

Рухове уміння – це володіння тією чи іншою мірою технікою дії, яке вимагає підвищеної концентрації уваги на складових частинах рухів та способи вирішення рухової задачі.

Рухові навички – високий ступінь володіння технікою дії, при якій управління рухом відбувається автоматизовано та відрізняється високою надійністю. Наявність виробленої рухової навички не виключає усвідомлення рухового акта загалом. Формування рухової навички – процес утворення динамічного стереотипу.

Кінестезія – відчуття положення та переміщення частин тіла в просторі, засноване на сигналах, що надходять від пропріоцепторів.

Музично-ритмічне відчуття – здатність активно переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму та точно його відтворювати.

Музикотерапія – використання музики із лікувальною метою.

Психомоторика – сукупність свідомо керованих рухових процесів. Психомоторний розвиток протікає у зв'язку з моторним розвитком; при порушенні психомоторного розвитку здійснюється неповний чи неправильний аналіз відчуттів різних модальностей.

Ритм - 1) чергування будь-яких елементів, що відбувається з певною

послідовністю, частотою тощо; швидкість протікання чогось; 2) налагоджений хід чогось; розміреність у протіканні чогось; 3) закономірне чергування музичних звуків – одне з основних формотворчих засобів у музиці; зокрема, тактовий, акцентний ритм, заснований на чергуванні сильних та слабких наголосів

Ритміка – 1) вчення про музичні ритми; 2) розділ фонетики, що вивчає загальні

закономірності ритмічної побудови мови; 3) система фізичних вправ, побудованих на зв'язку руху з музикою.

Ритмомелодика – членування мовлення відповідно до певних інтонаційних та ритмічними моделями.

Фонетична ритміка – розділ фонетики, що вивчає загальні закономірності ритмічної побудови мови.

Фізіокінезотерапія – комплекс заходів, що включає активну та пасивну гімнастику, використання фізичних факторів, масаж та психотерапію, що застосовується з метою відновлення функцій у разі пошкодження опорно-рухового апарату.

Кінезіотерапія – застосування різних форм руху, рухової активності та природних моторних функцій людини Різні форми та засоби рухів  змінюють загальну реактивність організму, руйнують патологічні динамічні стереотипи та створюють нові, що забезпечують необхідну адаптацію. Частиною кінезітерапії є лікувальна ритміка, складовою ланкою якої є логопедична ритміка.