ЛОГОРИТМІКА З МЕТОДИ ...

Все, що оточує нас живе за законами ритму. Зміна пір року, дня і ночі, серцевий ритм та багато іншого підпорядковане певному ритму. Будь-які ритмічні рухи активізують діяльність мозку людини. Саме тому такою ефективною та популярною є логоритміка. Її фундамент – це рух, музика і мовлення. Застосовуючи логоримічні вправи можна успішно долати різноманітні мовленнєві порушення: від фонетико-фонематичного порушення до таких складних мовленнєвих порушень як загальне недорозвинення мовлення, алалія та заїкуватість.

Заняття логоритмікою насамперед рекомендовані дітям із такими мовленнєвими порушеннями: дислалія, дизартрія, порушення темпу мови (брадилалія, тахілалія), заїкання, алалія, затримка мовного розвитку, логоневроз. А також дітям із СДВГ, з ДЦП, із затримкою психічного розвитку, дітям з різними генетичними синдромами. Окрім того, логоритміка ефективна для корекції мовленнєвих порушень у дорослих, які перенесли інсульт, нейрохірургічні операції та черепно-мозкові травми.

Основні акценти логоритміки на двох напрямах у роботі із особами із мовленнєвими порушеннями:

Формування немовленнєвих процесів (удосконалення загальної моторики, орієнтації у просторі, координація рухів, нормалізація м'язевого тонусу, формування музичного темпу і ритму, вокальних здібностей, активізація усіх видів уваги та пам'яті;

Розвиток мовлення та подолання мовленнєвих порушень (формування правилного дихання, голосу, вироблення помірного темпу мовлення, інтонаційної виразності, формування мімічної та артикуляційної моторики, координація мовлення і рухів, формування правильної звуковимови, розвиток фонематичного слуху.

Принципи  логоритміки

 Логоритміка грунтується на дидактичних та специфічних принципах.

Загальнодидактичні принципи – системності, свідомості та активності, доступності та індивідуалізації, поступового підвищення вимог, свідомості та активності, наочності.

Принцип системності – важливо щоденно чи, враховуючи певну послідовність,  та у певний час  виконувати різні за своїм характером логоритмічні вправи.  

Принцип свідомості та активності – цікавість та бажання дитини виконувати завдання тісно пов’язане із активною та самостійною діяльністю. Активність на логоритмічних заняттях забезпечується емоційністю педагога, образністю музики, ігровими правилами та вправами.

Принцип наочності реалізується завдяки практичній демонстрації рухів педагогом. Велике значення має і взаємозв’язок наочності та словесної інструкції.

Принцип доступності та індивідуалізації – важливо враховувати вікові особливості дітей та те, як впливає характер порушення на діяльність.

Принцип поступового підвищення вимог – щоразу більш складні завдання, які дозволяють удосконалити руковиі уміння та навички, дрібну та артикуляційну моторику.

Специфічні принципи

Принцип розвитку – усі акценти на розвиток особистості дитини із психофізіологічними порушеннями, враховуючи збережені функціональні системи.

Принцип всебічного впливу – логоритмічні вправи підвищують загальну тренованість організму.

Етіопатогенетичний принцип – структура логоритмічних занять при заїкуватості, дислалії, дизартрії, ринолалії, афазії буде різною.  

Принцип врахування симптоматики – враховуємо фізичні можливості дитини, ослабленість осіб із мовленнєвими порушеннями, наявність паралічу чи парезів при алалії, дизартрії.

Принцип комплексності  - враховуємо зв’язок логоритміки із іншими психолого-медико-педагогічними впливами та основними видами музичної діяльності.