1.2. Арт-терапевтичні технології в роботі із особами із мовленнєвими порушеннями
Арт-терапевтичні технології в роботі із особами із мовленнєвими порушеннями
Діти із загальним недорозвиненням та порушеннями мови мають ряд психолого-педагогічних особливостей, що ускладнюють їх соціальну адаптацію та потребують цілеспрямованої корекції. ЗНМ відображається на формуванні сенсорної, інтелектуальної та емоційно-вольової сфери.
У дітей із ЗНМ спостерігається недостатня стійкість уваги, обмежені можливості її розподілу. При відносній збереженності смислової пам'яті знижена вербальна пам'ять, що позначається на продуктивності запам'ятовування. У найслабших дітей низька мнемічна активність може поєднуватися із затримкою у формуванні інших психічних процесів.
Зв'язок між мовленнєвими порушеннями та іншими сторонами психічного розвитку проявляється у специфічних особливостях мислення. Володіючи повноцінними передумовами для оволодіння розумовими операціями, доступними за віком, діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, із значними зусиллями опановують завдання, що пов’язані із необхідністю здійснення аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення. У частини дітей відзначається соматична ослабленість та уповільнений розвиток локомоторних (локомоція – переміщення людини у просторі) функцій; їм притаманне деяке відставання у розвитку рухової сфери, погана координація рухів, зниження швидкості та спритності їх виконання. Найбільші труднощі виявляються у виконанні рухів за словесною інструкцією. Часто трапляється недостатня координація пальців кисті руки, недорозвинення дрібної моторики.
Окрему категорію становлять діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями. Кого сюди відносимо? Дітей, у яких збережено слух, первинно не є порушеним інтелект, проте наявні значущі порушення мовлення що охоплюють звуковимову (невиразність мови, заміна та змішування звуків, перестановка складів), фонематичний слух (недостатнє оволодіння звуковим складом слова), лексико-граматичний устрій (недостатність словникового запасу, нездатність узгоджувати слова у реченні) та ін.
Можна виокремити низку психолого-педагогічних особливостей, що характеризують дітей із мовленнєвими порушеннями. Це, насамперед, особистісні порушення — фіксованість на дефекті, труднощі вербальної комунікації, мовленнєвий і поведінковий негативізм, що ускладнює структуру порушень і веде до порушення соціальної адаптації.
Таким чином, діти з порушеннями мови - це особлива категорія дітей з проблемами розвитку, що мають такі особливості:
- Невротична симптоматика (тривожність, депресія, фобії);
- є супутні діагнози;
- Поведінкові проблеми;
- Мовленнєвий негативізм;
- не використовує мовлення для комунікації;
- Порушення здатності до прийому та переробки інформації, внаслідок чого відстає в розвитку.
Всі ці особливості, що характеризують порушення розвитку дітей цієї групи, потребують цілеспрямованої корекційної роботи, засобами мистецтва, тобто можливим застосуванням арт-терапевтичних методик.
Арт-терапія як метод психотерапії виникла у 20-х роках минулого століття, і з того часу вона проходила кілька етапів розвитку та еволюції. Існує кілька сучасних арт-терапевтичних шкіл, які представляють різні підходи та методики, серед яких:
Гештальт-арт-терапія: цей підхід базується на принципах гештальт-терапії, яка включає роботу з тілом, диханням та рухами. Гештальт-арт-терапія допомагає клієнту зосередитися на своїх емоціях та потребах, залучаючи до цього процесу мистецтво.
Аналітична арт-терапія: цей підхід ґрунтується на принципах юнґівської психології та аналітичної психотерапії. Він використовує мистецтво як засіб для дослідження підсвідомих процесів та допомагає клієнту розкрити глибинні аспекти своєї особистості.
Експресивна арт-терапія: цей підхід зосереджується на експресії та вільному вираженні емоцій через мистецтво. Експресивна арт-терапія допомагає клієнту виразити свої почуття, не користуючись словами, і розвивати свою творчість.
Інтегративна арт-терапія: цей підхід поєднує в собі елементи різних методів арт-терапії, що дозволяє враховувати індивідуальні потреби та характеристики клієнта. Інтегративна арт-терапія може включати елементи психоаналізу, гештальт-терапії,
Які вирішуються завдання корекційно-розвиткової роботи із дітьми з мовленнєвими порушеннями за допомогою арт-терапевтичних технологій?
1. Подолання недоліків мовленнєвого розвитку дітей:
Формування основних артикуляційних укладів,
Підготовка артикуляційного апарату до спонтанної коррекційї порушень звуковимови;
Розвиток сприйняття і фонематичного слуху,
Розвиток лексико-граматичної будови мовлення,
Формування навичок та умінь зв'язного мовленнєвого висловлювання,
Формування первинних навичок письма та читання
2. Корекція недоліків в особистісній та емоційно-вольовій сферах:
Формування вольових якостей, регуляція поведінки,
Формування навичок психологічної адаптації,
Усунення і попередження негативниї якостей характеру (замкнутість, впертість).
3. Формування та розвиток вищих психічних функцій:
Розвиток загальної та дрібної моторики,
Розвиток графомоторних навичок,
Формування почуття ритму,
Розвиток здатності до концентрації уваги,
Розвиток зорової, слухової та вербальної пам'яті,
Розвиток творчих здібностей (фантазії та уяви),
4. Формування провідних видів діяльності:
Розвиток сюжетно-рольової гри,
Підготовка дітей до оволодіння навчальними видами діяльності,
Психологічна підготовка до навчання у школі