Практична робота № 2.Теоретичні основи та методи аналізу структури та динаміки популяцій тварин. Облік мисливської фауни у форматі статзвітності «2-тп – мисливство»: особливості, переваги, недоліки
Форму звіту про державний облік мисливської фауни та обсягів їх добу-
вання, порядок їх заповнення і періодичність подання затверджує Державний
комітет статистики України за поданням спеціально уповноваженого центра-
льного органу виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання (Державне агентство лісових ресурсів України), погодженим із Міністерством екології та природних ресурсів України. У мисливському господарстві такою формою звітності є «Ведення мисливського господарства» (№ 2-тп(мисливство)). Вона затверджена згідно Наказу № 243 (19.08.2014 р.) Державним комітетом статистики України. Підприємства та організації, інші юридичні особи, яким надані в користування мисливські угіддя, подають щорічно звіт до: статистичного органу за місцем знаходження об’єднання, підприємства,організації, юридичної особи; державного органу з організації ведення мисливського господарства області; державного органу з охорони навколишнього природного середовища області.
У звіті ведення мисливського господарства подано у чотирьох розділах. У першому зазначають площу мисливських угідь (у т. ч. охопленою мисливським упорядкуванням) та чисельність працівників, зайнятих у господарстві, зрозподілом на мисливствознавців та штатних єгерів.
У другому розділі наводять витрати на ведення мисливського господарства і надходження від експлуатації мисливських угідь. Серед загальних витрат на ведення мисливського господарства зазначають кошти, які використані із
Державного бюджету. До складу витрат на ведення мисливського господарства входять також кошти використані на охорону, відтворення та облік диких тварин, упорядкування мисливських угідь. Стаття витрат «Біотехнічні заходи зі збереження і відтворення диких тварин» включає кошти використані на влаштування біотехнічних споруд, розселення диких тварин, придбання кормів для підгодівлі мисливських звірів і птахів.
іляють три групи мисливських звірів і птахів: копитні, хутрові та пернату
дичину. У графі копитні наведено дев’ять видів тварин, але серед них лише
один вид (кулан) належить до ряду копитні, інші види (зубр, лось, олень бла-
городний і плямистий та ін.) – до ряду ратичні. Найбільшу групу становлять
хутрові звірі. Тут об’єднано 21 вид: від хижих звірів (куниця, рись, шакала та
ін.) до зайцеподібних (заєць сірий, кріль дикий). Група «перната дичина»
включає види (фазан, сіра куріпка, перепілка та ін.) і екологічні групи мисливських птахів (качки, гуси, кулики тощо). Моніторинг ведуть за найважливішими в експлуатаційному відношенні видами та екологічними групами птахів.Для кожного виду та екологічної групи наводять загальну чисельність, зазначають кількість відловлених та розселених, чисельність добутих особин (штук,тонн) і виявлених загиблими з різних причин (хижаки, наїзд транспортних засобів тощо) згідно з актами про загибель тварин.
Четвертий розділ присвячений розведенню мисливських звірів та птахів
для розселення. Користувачі мисливських угідь зобов’язані вказати кількість
розплідників для копитних і ратичних, хутрових та ферм для штучного розве-
дення пернатої дичини. У звіті надається інформація про чисельність основного поголів’я (голів) і діловий вихід молодняка (голів). Витрати на утримання розплідників або ферм, а також реалізацію: чисельність (голів) і в грошовому виразі (грн).