Фітнес для осіб з ос ...

<%1-%-0%><%1-%-0%><%2-%-2%><%3-%-3%><%4-%-4%>Тема 10. Науково обґрунтовані нормальні показники функціонування внутрішніх систем організму людини<%5-%-5%><%6-%-6%><%7-%-7%><%8-%-8%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%> <%5-%-5%><%7-%-7%><%2-%-2%><%4-%-4%>План<%5-%-5%><%7-%-7%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>1. Нормальні показники функціонування дихальної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>2. Нормальні показники функціонування сечостатевої системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>3. Нормальні показники функціонування ендокринної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>4. Нормальні показники функціонування травної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%> <%5-%-5%><%7-%-7%><%10-%-41%><%4-%-4%>Нормальні показники функціонування серцево-судинної системи<%5-%-5%><%11-%-44%><%9-%-9%><%1-%-0%><%4-%-4%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Система органів кровообігу складається з двох основних частин - серця і судин, їхня робота забезпечує безперервний рух крові в організмі. Цикл серцевої діяльності складається зі скорочення (систоли) спочатку передсердь, а потім шлуночків та наступної паузи (діастоли), під час якої шлуночки й передсердя наповнюються кров'ю і (накопичують енергію для наступного скорочення. У дорослої людини, яка перебуває у стані спокою, кожний шлуночок виштовхує за одне скорочення близько 65-70 мл крові. Це називається систолічним, або ударним об'ємом. Лівий і правий шлуночки виштовхують однакову кількість крові. Кількість крові, яку виштовхує серце за 1 хвилину, називається хвилинним об'ємом.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%> <%12-%-56%> <%13-%-57%>   Кров рухається в артеріях при певному тиску, який залежить від скоротливої здатності серцевого м'яза і тонусу судинної стінки. Найвищий тиск в аорті, при переході крові в артерії, та артеріоли він поступово знижується, досягаючи мінімального значення. Таким чином, артеріальний тиск коливається між високим - максимальним, або систолічним і низьким - мінімальним, або діастолічним. Систолічне підвищення артеріального тиску зумовлено припливом крові в артерії і характеризує роботу серця, а діастолічний спад зумовлено відпливом крові з артерій і характеризує опір судин: при малому опорі кров швидко залишає артерії, й артеріальний тиск досягає нижчого рівня, при збільшеному опорі він залишається порівняно високим до наступної систоли. Висота систолічного і діастолічного артеріальних тисків є важливим показником функціонального стану серцево-судинної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>  Максимальний кров'яний тиск - це<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> тиск, який утворюється під час викидання крові в аорту в період систоли. У дорослих осіб максимальний артеріальний тиск (при вимірюванні його в плечовій артерії) в середньому становить 110-120 мм рт. ст., мінімальний - 70—80 мм рт. ст. Мінімальним кров'яним тиском називається тиск крові на артеріальну стінку в період діастоли.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Залежно від різних фізіологічних процесів артеріальний тиск у людини змінюється. Добові його коливання перебувають у межах 10-20 мм рт. ст. Найнижчий тиск звичайно під час глибокого сну, над ранок, а протягом дня він поступово підвищується, досягаючи максимуму надвечір. Різниця між систолічним і діастолічним артеріальними тисками називається пульсовим тиском. У нормі він дорівнює 40-50 мм рт. ст. Артеріальний тиск вище 140/90 мм рт. ст. вважається підвищеним (гіпертензія), нижче 90/50 мм рт. ст. - зниженим (гіпотонія).<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Пульсом називають поштовхоподібні коливання стінок артерій унаслідок зміни в них тиску крові при кожному скороченні серця. Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 70-80 ударів за хвилину. У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох факторів; віку (в новонародженого - 120-140 ударів, в один-два роки 110-120; в чотири-шість років - 100; у шість-десять років - 90-95-, у п'ятнадцять років - 80 ударів за 1 хв); м'язової роботи, під час якої пульс прискорюється (однак у спортсменів при тренованому серці він буває рідшим); часу доби (в години сну сповільнений); статі (у жінок на 5-10 ударів частіший ніж у чоловіків); психічного стану (при страху, гніві, сильному болі прискорюється); коливань температури повітря; введення в організм різних речовин (алкоголь, ліки пульс прискорюють).<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  У дорослої людини масою 60-70 кг загальна кількість крові дорівнює 5,0-5,5 л, у кровоносних судинах циркулює близько 3 л крові, решта її міститься у кров'яних депо. Роль кров'яних депо виконують судини селезінки, шкіри, печінки, легенів, які беруть участь у підтриманні сталої кількості циркулюючої крові при пораненнях, хірургічних операціях, травматичному шоці.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%10-%-41%><%4-%-4%>Нормальні показники функціонування дихальної системи<%5-%-5%><%11-%-44%><%4-%-4%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Одним із основних життєвих процесів є дихання.<%7-%-7%> Завдяки йому організм отримує ззовні кисень і виділяє вуглекислий газ, що утворюється в тканинах. Цю важливу функцію здійснює дихальний апарат. Усі органи, що беруть безпосередню участь у легеневому диханні, утворюють дихальну систему. Наприклад, вдих і видих не можуть чергуватися без участі скелета грудної клітки і дихальних м'язів, нервової системи, плеври і її порожнини, що разом утворюють апарат зовнішнього дихання.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Нормальну грудну клітку<%7-%-7%> мають усі здорові люди правильної постави. Її права і ліва половини симетричні, ключиці та лопатки знаходяться на одному рівні, надключичні ямки однаково виражені з обох боків. У людей правильної постави бувають три різні конституціональні форми грудної клітки.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Нормостенічна (конусна) грудна клітка<%7-%-7%> (в осіб нормостенічної постави) формою нагадує направлений уверх зрізаний конус, основа якого утворена добре розвинутими м'язами плечового пояса; його передньо-задній (грудинно-хребтовий) розмір менший від бокового (поперечного); надключичні ямки виявляються незначно; чітко видно кут, утворений тілом груднини та її ручкою; епігастральний кут наближається до 90°; ребра у бокових відділах мають незначне косе спрямування; лопатки щільно прилягають до грудної клітки; грудний відділ тулуба за висотою приблизно дорівнює черевному.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Гіперстенічна грудна клітка<%7-%-7%> (в осіб гіперстенічної постави) має форму циліндра, передній розмір її наближається до бокового, надключичні ямки згладжені, кут сполучення тіла ручки груднини виражений добре, епігастральний кут більший 90°. Положення ребер у бокових відділах грудної клітки наближається до горизонтального, міжреберні проміжки зменшені, лопатки щільно прилягають до грудної клітки: вона ніби перебуває у стані глибокого вдиху (інспіраторна форма грудної клітки), а грудний відділ тулуба помітно менший від черевного.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Астенічна грудна клітка<%7-%-7%> (в осіб астенічної постави) подовжена, вузька, зменшена як у передньо-задньому, так і в боковому розмірах, плоска. Надключичні та підключичні ямки чітко видно, кут сполучення груднини з її ручкою відсутній - груднина і ручки утворюють пряму пластинку. Епігастральний кут менший 90°. Ребра у бокових відділах спрямовані вертикально, міжреберні проміжки розширені, лопатки крилоподібно відстають від грудної клітки, м'язи плечового пояса розвинуті недостатньо, плечі опущені: грудна клітка ніби перебуває у стані максимального видиху. Грудний відділ тулуба значно більший від черевного.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>  Розрізняють такі типи дихання:<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> грудний, черевний і змішаний. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>При грудному типі дихальні<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> рухи здійснюються в основному за рахунок скорочення міжреберних м'язів. Грудна клітка під час вдиху помітно розширюється і злегка піднімається, а при видиху звужується і трохи опускається. Такий тип дихання ще називається реберним. Він притаманний в основному жінкам.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>  При черевному типі дихальні<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> рухи виконують переважно м'язи діафрагми і черевної стінки. У фазі вдиху вони скорочуються, діафрагма опускається, сприяючи при цьому збільшенню від'ємного тиску в грудній порожнині і швидкому заповненню легень повітрям. Одночасно зміщується вперед черевна стінка, особливо в епігастральній ділянці. У фазі видиху розслаблюється діафрагма, і стінка живота зміщується назад у напрямку хребта. Цей тип дихання називають також діафрагмальним. Він найчастіше трапляється у чоловіків.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>  При змішаному типі дихальні<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> рухи здійснюються одночасно за рахунок скорочення міжреберних м'язів, м'язів діафрагми та черевної стінки. У фізіологічних умовах це може спостерігатись в процесі тренування дихального апарату для постановки голосу у вокалістів, іноді в осіб старшого віку та деяких паталогічних станах дихальних шляхів та органів черевної порожнини.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Дихання здорової людини ритмічне, з однаковою глибиною і тривалістю фаз вдиху і видиху. Кількість дихальних рухів грудної клітки за одну хвилину називають частотою дихання. У дорослого в спокої частота дихання коливається від 16 до 20 разів за одну хвилину, у новонародженого - 40-45 дихальних екскурсій (їхня кількість із віком поступово зменшується). Під час сну дихання сповільнюється до 12-14 дихальних екскурсій за хвилину, а при фізичному навантаженні, емоційному збудженні, після вживання великої кількості їжі - прискорюється.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Життєва ємкість легень - це<%7-%-7%> така кількість повітря, яка виділяється з легень при максимально глибокому видиху після максимально глибокого вдиху. Життєва ємкість легень у середньому дорівнює у чоловіків 3500-4000, у жінок - 2500-3000 см3. Ці дані можуть індивідуально коливатися залежно від зросту, ваги, віку, статі, стану легень, тренування.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Життєву ємкість легень вимірюють за допомогою спірометра. Вона складається з дихального, додаткового і запасного повітря. Дихальне - це та кількість повітря, яку вдихає і видихає людина в спокійному стані при одному дихальному русі (у середньому становить 500 см3 і є глибиною дихання). Додаткове - це та кількість повітря, яку можна ввести у легені, якщо після звичайного вдиху зробити ще максимально глибокий вдих (1500 см3). Запасне - це та кількість повітря, яку можна виділити з легень, якщо після звичайного видиху зробити ще максимально глибокий видих (1500 см3). Крім того, є ще так зване залишкове повітря (800-1000 см3), яке залишається в легенях після максимально глибокого видиху.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Людина зі здоровим серцем звичайно без зусиль після глибокого вдиху може затримати дихання на 30-40 с, після чого відразу починає спокійно дихати. У людей зі слабким серцевим м'язом час затримання дихання зменшується до 20 с і нижче, останні секунди такі люди переносять із зусиллям, у них виникає задишка, нормальне дихання відновлюється тільки через 10-15 секунд. Неможливість затримати дихання більш як на 20 с свідчить про значну слабкість серцевого м'яза.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%10-%-41%><%4-%-4%> <%5-%-5%><%11-%-44%><%10-%-41%><%4-%-4%>Нормальні показники функціонування сечостатевої системи<%5-%-5%><%11-%-44%><%9-%-9%><%1-%-0%><%4-%-4%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  До сечових органів належать нирки, які продукують сечу, і органи, що накопичують і виводять сечу: сечоводи, сечовий міхур та сечівник.<%5-%-5%><%9-%-9%><%1-%-0%>   Згідно із сучасними уявленнями, сечоутворення є результатом 3-х процесів: фільтрації, реабсорбції, секреції.<%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Початковий етап фільтрація - відбувається у ниркових тільцях і закінчується утворенням первинної сечі. У нормі склад первинної сечі подібний до плазми крові, за винятком бітів з молекулами великих розмірів. За добу утворюється 150-180 л первинної сечі. Протягом доби плазма крові очищується 60 разів.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Зворотне всмоктування різних речовин із первинної сечі у кров називається реабсорбцією і відбувається вона у канальцях нефрона. Це стосується таких речовин, як вода, глюкоза, амінокислоти, солі. Завдяки реабсорбції із 180 л первинної сечі залишається 1-1,5 л вторинної сечі, яка виділяється із організму.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Секреція - це виділення речовин із крові через клітини канальців у сечу.<%7-%-7%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Кількість виділеної сечі залежить від ряду умов: кількості випитої рідини, ступеня потовиділення, вжитої їжі, стану нирок і серця. Зменшення добової частоти сечовиділення може залежати від уживання сухої або дуже солодкої їжі; прискорення виникає при вживанні великої кількості рідини, переохолодженні організму тощо.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Звичайна сеча має золотисто-жовтий колір, однак забарвлення її змінюється залежно від концентрації, тобто від змісту продуктів білкового обміну, солей, пігментів і домішок.   Концентрована сеча має звичайно темніший колір і високу питому вагу. У нормі питома вага сечі коливається від 1015 до 1020 г і залежить від кількості випитої рідини, харчового режиму і кліматичних умов.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Органи розмноження людини, тобто чоловічі та жіночі статеві органи, забезпечують відтворення людини - продовження роду. Чоловічі статеві органи складаються з внутрішніх ~ яєчок (чоловічої статевої залози), їхніх проток, придаткових статевих залоз (сім'яні міхурці, передміхурова й куперова зачози) і зовнішніх — калитки і статевого члена.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Внутрішні статеві органи - яєчка - це парна статева залоза, що міститься у шкірному мішку (калитці); складається з численних сім'яних канальців загальною довжиною до 300-400 м, у яких протягом життя утворюються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди (живці, за сучасною гістологічною номенклатурою - сперматозоони). У сім'яних канальцях, крім сперматогенного епітелію, є особливі клітини, одна із функцій яких - утворення чоловічого статевого гормону -  тестостерону. Протоками статевих залоз сперматозоони потрапляють до придатків яєчок.  Протоки яєчок і придаткових залоз впадають у сечівник, який розміщений усередині статевого члена.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>До зовнішніх статевих органів належать<%7-%-7%>: калитка, що вміщує яєчка та їхні придатки, статевий член, який слугу є для копуляції (злягання) й виділення сперматозоїдів.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Жіночі статеві органи також складаються із зовнішніх і внутрішніх<%7-%-7%>. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>До внутрішніх статевих органів<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> належать яєчники, маткові (фалопієві) труби, матка, піхва. Вони розташовані в порожнині малого таза. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>Яєчники<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> - парні органи, прикріплені до стінки черевної порожнини за допомогою складки очеревини. Вони виконують дві функції: виробляють жіночі статеві клітини та гормони, основні з яких - естрадіол і прогестерон. У кірковому шарі яєчника утворюються статеві клітини — яйцеклітини.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  <%2-%-2%>Маткова труба<%7-%-7%> - м'язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв'язаний із маткою. Кінцева (вільна) частина маткової труби міститься поблизу яєчника, має розширення (лійку), отвір якого оточений миготливими війками, за допомогою яких яйцеклітина захоплюється з черевної порожнини і потрапляє до маткової труби, а потім у матку. Матка - товстостінний грушоподібний порожнистий м'язовий орган.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%>  До зовнішніх статевих органів<%5-%-5%><%7-%-7%><%4-%-4%> належать великі та малі соромітні губи, клітор, лобок, дівоча перетинка, цибулина присінка. Залози соромітної ділянки виділяють секрет, що змащує зовнішні статеві органи і пом'якшує їхню поверхню. Клітор - це невеликий, здатний до ерекції орган, гомологічний печеристим тілам чоловічого статевого члена.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  У яєчниках і яєчках утворюються гормони, які впливають на формування вторинних статевих ознак, характерних тільки для жіночого або тільки для чоловічого організмів.   Такими ознаками у жінок є: відсутність волосяного покриву на обличчі, тонші, ніж у чоловіків кістки, менш розвинена мускулатура тіла, розвинені молочні залози, дзвінкий голос. У чоловіків такими ознаками є волосся на обличчі (борода і вуса), міцний скелет, розвинена мускулатура тіла, низький голос.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  У ранньому віці статеві залози ще не цілком сформовані. Вони розвиваються поступово і починають виробляти гормони лише з 12- 15 років. Зовні це проявляється у поступовому формуванні вторинних статевих ознак.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Статеві гормони мають значення не лише для підтримання нормального функціонування статевої системи, вони беруть участь у регуляції обміну речовин.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Придаткові статеві залози чоловіків (сім'яні міхурці, передміхурова і куперова залози) виділяють сім'яну рідину, що містить поживні речовини для сперматозоонів та слиз.   Сім'яна рідина разом зі сперматозоонами утворює сперму. Сперматозоони - це дуже дрібні рухливі чоловічі гамети (статеві клітини), їхня кількість при одній полюції (випорскуванні) - 200-300 млн. Сперматозоон складається із головки, шийки і хвоста.  Головка має ядро й апікальне тільце (акросому), що виробляє фермент, який сприяє проникненню сперматозоона до яйцеклітини. У шийці розміщені центриолі та мітохондрії, енергія яких забезпечує рух хвоста, а отже і рух сперматозоона, у результаті якого відбувається зустріч останнього з яйцеклітиною.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Яйцеклітини, на відміну від сперматозоонів, нерухливі, значно більші за розміром (130-160 мкм), кулясті. Усередині яйцеклітини є ядро і жовткові включення. Ззовні вона вкрита оболонками: жовтковою, прозорою і фолікулярними клітинами.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  У яєчках дозрівають сперматозоони, в яєчниках - яйцеклітини. Процес формування статевих клітин (гамет) відомий під загальною назвою гаметогенезу. Дозрівання чоловічих статевих клітин називають сперматогенезом, а жіночих - овогенезом.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%10-%-41%><%4-%-4%>Нормальні показники функціонування ендокринної системи<%5-%-5%><%11-%-44%><%4-%-4%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Залози, які не мають вивідних протоків і свої біологічні продукти (гормони, або інкрет) виділяють безпосередньо в кров, називаються ендокринними, або безпроточними залозами. Гормони стимулюють або гальмують розвиток та життєдіяльність окремих органів і всього організму. Вони впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання та інше. До ендокринних залоз належать гіпофіз, шишкоподібне тіло (епіфіз), підшлункова залоза, щитоподібна залоза, надниркові залози, вилкова залоза.<%5-%-5%><%9-%-9%><%1-%-0%>   Для визначення функціонування ендокринної системи велике значення має вигляд людини: вираз обличчя, порушення зросту (гігантський зріст - більше 195 см, карликовий менше 135 см), пропорції окремих частин тіла, що залежить від віку і статі. Він впливає на довжину ніг, відношення їх довжини тулуба (у дітей - короткі, у дорослих - довгі). У чоловіків окружність грудної клітки більша, ніж у жінок; у жінок поперечні розміри і окружність таза більші, ніж у чоловіків. Привертає увагу форма черепа (відставання розвитку лицевої частини від мозкової) та грудної клітки (широка бочкоподібна або широка, висока, плоска з грудними сосками, що далеко розташовані, з відставанням росту молочних залоз, відсутністю молочних залоз, їхньою атрофією або недорозвиненням, значним збільшенням молочних залоз за рахунок жирової тканини, збільшенням грудних залоз у чоловіків). Може швидко змінюватися маса тіла: зменшуватися при нормальному або навіть поживнішому харчуванні, збільшуватися або може виникати ожиріння.<%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Під час огляду особливу увагу приділяють станові шкірного покриву та шкірних придатків (колір, вологість наявність окремих шкірних елементів), станові волосяного покриву та його властивостям (сухий, жирний, ламкий, твердий, пушливий, раннє посивіння).   Трапляється жіночий тип оволосіння лобка у чоловіків (у вигляді трикутника), посилений ріст волосся у жінок (на лиці, навколо сосків молочних залоз, на кінцівках, на лобку за чоловічим типом, незначний ріст волосся на потилиці, у ділянці чола); порушення вигляду очей (блиск, часте миготіння, очна щілина широко розкрита, очні яблука опуклі). Звертають увагу також на форму шиї (пульсація судин, яку видно, збільшення щитоподібної залози).<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Під час огляду та пальпації зовнішніх статевих органів у чоловіків звертають увагу на ступінь розвитку статевого члена і калитки, наявність або відсутність яєчок, їхню величину, консистенцію, чутливість, характер поверхні, стан, придатків яєчка і сім'явиносних протоків, у жінок - на стан великих і малих соромітних статевих губ, клітора (збільшення або зменшення).<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%10-%-41%><%4-%-4%>Нормальні показники функціонування травної системи<%5-%-5%><%11-%-44%><%4-%-4%><%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>  Травна система складається з органів, що механічно і біохімічно обробляють їжу, всмоктують і розщеплюють продукти, а також виводять з організму не перетравлені рештки. До неї належать ротова порожнина (в якій знаходяться язик, зуби, слинні залози), глотка, стравохід, шлунок, тонка та товста кишки і закінчується анальним отвором. До травного апарату належать ще печінка та підшлункова залоза.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%> <%2-%-2%>Ротова порожнина - це<%7-%-7%> початковий відділ травного апарату, у ній визначаються смакові та інші властивості їжі.   <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>Органи ротової порожнини також беруть участь у мовленні. До них належать язик, ясна з зубами, а за їхніми межами - три пари великих слинних залоз. Язик - орган смаку, він бере участь у перемішуванні й ковтанні їжі, а також разом із піднебінням, зубами і губами - у мовленні.<%5-%-5%><%9-%-9%><%1-%-0%>   Обстежуючи травну систему, звертають увагу на вільне відкривання рота, відсутність запаху з нього. У здорової людина слизова оболонка порожнини рота має рожевий колір, відсутня кровотеча з ясен, язик чистий, вологий, вільно висувається, має нормальний розмір (поміщається в роті), наявні правильно розташовані зуби, нормальна форма піднебіння, мигдалини не збільшені, глотка блідо-рожевого кольору, волога, слинні залози не збільшені, добре зволожують слизову оболонку рота, ковтання вільне. Живіт нормальної конфігурації, пігментації на шкірі живота нема, видимі рухи передньої черевної стінки при диханні не обмежені, пупок не втягнутий. Розміри живота (поперечний на рівні пупка, поздовжній від основи мечоподібного відростка до пупка і від пупка до лобка) відповідають будові тіла особи.<%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%> <%5-%-5%><%7-%-7%><%2-%-2%><%4-%-4%>Питання для самоконтролю<%5-%-5%><%7-%-7%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>1. Нормальні показники функціонування дихальної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>2. Нормальні показники функціонування сечостатевої системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>3. Нормальні показники функціонування ендокринної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>4. Нормальні показники функціонування травної системи.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%2-%-2%><%4-%-4%> <%5-%-5%><%7-%-7%><%2-%-2%><%4-%-4%>Рекомендована література<%5-%-5%><%7-%-7%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>1. Грибан В.Г. Валеологія / В.Г Грибан: навч. посіб. для студ. вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 256 c.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>2. Гончаренко М.С. Валеологія в схемах: Навч. посібник для вузів / М.С. Гончаренко. – Х.: Бурун книга, 2005. – 208 с.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>3. Валеологія : навчальний посібник : у 2 ч. / [В. І. Бобрицька, М. В. Гринькова та ін.]. – Полтава : Скайтек, 2000. – 306 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>4. Грибан В. Г. Валеологія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Грибан. – К. : [б. в.], 2005. – 251 с.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>5. Міхієнко О. І. Валеологія: основи індивідуального здоров’я людини : навч. посібник / О. І. Міхієнко. – Суми : Універс-книга, 2010 – 446 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>6. Гримблат С. О. Здоровьесберегающие технологии в подготовке специалистов / С. О. Гримблат, В. П. Зайцев, С. И. Крамской. – Харків : «Колегіум», 2005. – 181 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>7. Валеологія : навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти : [у 2 ч.] / [ред. В. І. Бобрицький]. – Полтава : Скайтек, – 2000. – Ч. 1. – 2000. – 146 с. ; Ч.2. – 2000. – 160 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>8. Валецкая Р. О. Основы валеологии / Р. О. Валецкая. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – С. 100–115.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>9. Плахтій П. Д. Медико-біологічні основи валеології : [навч. посіб]. / П. Д. Плахтій. – Кам’янець- Подільський : ПП «Буйницький О.А.», 2000, – 408 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>10. Плахтій П. Д. Вікова фізіологія і валеологія. Лабораторний. практикум : [навч. посіб]. / П. Д. Плахтій, С. В. Страшко, В. К. Підгірний ; [ред. П. Д. Плахтій]. – Кам’янець-Подільський : ПП «Буйницький О. А.», 2010, – 308 с.<%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>11. Кудін С. Ф. Основи психовалеології : [навчальний посібник] / С. Ф. Кудін. – Чернігів : ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2003 – 200 с. <%5-%-5%><%9-%-9%> <%1-%-0%><%4-%-4%>12. Валецька Р. О. Основи валеології / Р. О. Валецька: Підручник. - Луцьк: Волинська книга, 2007. -- 348 с.<%5-%-5%><%9-%-9%><%8-%-8%><%9-%-9%>