Історія країн Сходу ...

Семінар : Іран у 1945 — на початку XXI ст.

4 Методичні рекомендації:

Метою семінарського заняття є дослідження суспільно-політичного, господарського та культурного розвитку Ірану в 1945 — на початку XXI ст. Найбільший інтерес для дослідження студентами представляє „третій шлях” розвитку Ісламської Республіки Іран, обраний в ході ісламської революції 1978—1979 рр.

В першому питанні слід звернути увагу на напівколоніальний характер залежності Ірану від Англії і СРСР. Відзначити проамериканський вплив і боротьбу за націоналізацію нафтової промисловості. Відзначити курс „пасивної рівноваги” уряду М. Мосаддика і курс „позитивного націоналізму” уряду генерала Захеді.

Друге питання передбачає огляд спроб модернізації Ірану з ініціативи шахського уряду. Необхідно розглянути основні реформи шаха Мохаммеда Реза Пехлеві — „білу революцію”, спроби вестернізації іранського суспільства. Третє питання присвячено ісламській революції 1978—1979 рр., її основним етапам. Необхідно визначити роль аятола Хомейні, характер, рушійні сили революції.

В четвертому питанні необхідно звернути увагу на ісламізацію всіх сторін життя суспільства: економіки, політики, культури, побуту. Слід з’ясувати особливості зовнішньополітичного принципу „Ні Захід, ні Схід, а Ісламська республіка” як особливого „третього шляху” розвитку. П’яте питання передбачає огляд поділу правлячих верхів на дві течії: „прагматиків” і „ортодоксів”, зміни у відносинах з зовнішнім світом. Необхідно розглянути нову формулу про необхідність „діалогу цивілізацій” замість „експорту ісламської революції”, участі у Русі неприєднання.

!Основні питання:

1.  Економічне й політичне становище Ірану після II Cвітової війни. Боротьба за націоналізацію нафтової промисловості.

2.   „Біла революція” — серія реформ зверху.

3.  Ісламська революція 1978—1979 рр.

4.  Внутрішня і зовнішня політика Ісламської Республіки Іран.

5.  Іран в 90-ті рр. XX — на початку XXI ст.

&ЛІТЕРАТУРА:

1.       Агаев С.Л. Иран между прошлым и будущим: (Пути и формы революционного процесса). Москва: Наука, 1981. 271 с.

2.       Агаев С.Л. Иран между прошлым и будущим. События. Люди. Идеи. Москва: Политиздат, 1987. 644 с.

3.       Агаев С.Л. Иран: Рождение республики. Москва: Политиздат, 1984. 342 с.

4.       Алиев С. Рухолла ал-Мусави ал-Хомейни. Азия и Африка сегодня. 1988. № 10. С.20-24.

5.       Арабаджян З.А. Иран: власть, реформы, революции (XIX—XX вв.). Москва: Наука, 1991. 125 с.

6.       Жуков Д.А. Имам Хомейни. Очерк политической биографии. Москва: Палея, 1999. 142 с.

7.       Иванов М.С. Иран в 60—70 гг. XX в. Москва: Изд-во МГУ, 1977. 497 с.

8.       Иранская революция 1978—1979 гг. Причины и уроки. Москва: Наука, 1989. 557 с.

9.       Казеев К. Президент ИРИ Сайед Мохаммад Хатами. Азия и Африка сегодня. 1999. № 2. С. 5-12.

10.     Любин И. Революция Рухоллы Хомейни. Эхо планеты. 1998. № 27. С. 24-25.

11.     Мамедова Н. Иран после президентских выборов. Восток. 2006. № 2. С. 176-183.

12.     Резников А.Б. Иран: Падение шахского режима. Москва: Политиздат, 1989. 163 с.

13.     Скляров Д.Е. Иран 60—80 гг.: традиционализм против современности (революция и контрреволюция). Москва: Наука, 1993. 255 с.

Теми рефератів:

„Біла революція” хана Реза Пехлеві.

Рухолла ал-Мусави ал-Хомейниє

„Третій шлях” еконічного і соціального розвитку Ірану.

Санкції (“гібридні війни”) США проти Ірану.