Актуальні проблеми сучасної філології (Приходько Г ...

СЛОВНИК ТЕРМІНОПОНЯТЬ

Антропоцентризм - головний методологічний принцип сучасної багатогалузевої лінгвістики, для якої характерною є міждисциплінарність (лінгвопрагматика, психолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвокультурологія, соціолінгвістика, теорія мовної комунікації, лінгвістика тексту). Людина з її здатністю до спілкування розглядається як центральна фігура світоустрою.

Внутрішній контекст дискурсу - ментальна сфера комунікантів, що відображає, зокрема, й фактори зовнішнього контексту.

Дискурс (від. франц. discours - мовлення) - зв'язний текст у його сукупності з екстралінгвістичними - прагматичними, соціокультурними, психолінгвістичними та іншими факторами; мовлення, що розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, який бере участь у взаємовідносинах людей та в механізмах їх свідомості (когнітивних процесах). Дискурс - це мовлення "занурене в життя" [ЛЭС 1990, с. 136-137].

Дискурс-аналіз - термін, уперше вжитий американським лінгвістом З. Харрісом у значенні методу аналізу зв'язного мовлення, який слугує для опису меж простого речення і для дослідження зв'язку мови з культурою [Селіванова 2008, с. 625].

Етноцентризм - використання понятійно-ціннісної системи певної культури в якості еталону оцінки іншої культури.

Етнофаулізм - крайні вияви етноцентризму, що імплікують шовінізм та оперування негативними стереотипами.

Знання - досвід розуміння світу людиною, джерелом якого є перероблення вербальної та невербальної інформації. Знання зумовлюють судження, оцінки та поведінку людини, формуючи для неї "образ світу".

Зовнішній контекст дискурсу - ситуація, тип діяльності, антропологічні, етнографічні, соціальні, психологічні, мовні і культурні особливості, що розглядаються в межах лінгвопрагматики.

Інституційний (офіційний) дискурс - спеціалізований клішований різновид міжособистісного спілкування, в якому комуніканти можуть бути добре знайомими, але змушені спілкуватися згідно із загально-прийнятими у тому чи тому соціумі офіційними нормами.

Категоризація - одне з основних понять когнітивної лінгвістики, яке імплікує класифікаційну діяльність людської свідомості, котра полягає в об'єднанні предметів і явищ у певні групи, що, у свою чергу, відбивається мовними класифікаційними категоріями. На зміну класичній теорії категорій Аристотеля (категорії мають чітко окреслені межі) прийшла теорія прототипів американської дослідниці Е. Рош із визнанням розмитості й рухливості меж категорій і виділенням поняття прототипу як мисленнєвого уявлення про найкращого (найтиповішого!) представника певного класу об'єктів дійсності.

Когнітивна база - притаманна всім носіям певної мови сукупність знань, що формується різними когнітивними структурами.

Когніція - сам пізнавальний процес людини, що забезпечується реалізацією низки психічних процесів (сприйняття, мислення, увага, спогад, творчість, логічний висновок, співвіднесення, фантазування тощо), спрямованих на отримання знань. Різні психічно-пізнавальні процеси підтримуються різними когнітивними здібностями людини, до яких відноситься і здатність людини до мовлення.

Конотація - додатковий зміст слова (чи виразу), його супутні семантичні, стилістичні, культурно-історичні іпостасі, які накладаються на основне значення й служать для вираження різноманітних експресивно-емоційно-оцінних обертонів, спроможних надавати висловленню урочистості, жартівливості, невимушеності, фамільярності тощо. У рамках когнітивної лінгвістики виникло нове розуміння поняття конотації як емотивної когнітивної структури, яка стоїть за словом.

Концепт - ментальна одиниця знання про світ, яка має складну гетерогенну структуру і є культурно детермінованою. На понятійну основу в концепті нашаровуються соціо-психо-культурні конотації, пов'язані з емоційною стихією носіїв мови (їхніми переживаннями, оцінками, національними культурно маркованими образами і т. ін.). Природна мова надає доступ до концепту як ментального утворення, вербалізуючи його. Таким чином, вербалізація (об'єктивація, маніфестація) концепту - це представлення, експлікація його мовними формами (фонемами, морфемами, словами, словосполученнями, реченнями, текстами). Проте тільки частина концептуальної інформації має мовну маніфестацію, решта має, так би мовити, невербальний ментальний статус - це образи, картини, схеми.

Концептосфера - сукупність концептів, яка й утворює модус світосприйняття та світорозуміння певного етносу. У структурі концептосфери можна виділити ядро (універсальні для людства знання) та периферію (національно зумовлені знання). Носієм концептосфери виступає національна мова.

Концептуалізація - одне з основних понять когнітивної лінгвістики, яке імплікує "озовнішнення" мовою результатів пізнавальної діяльності людини, яка постає у вигляді концептосистеми (сукупності концептів - інформаційних структур свідомості, різносубстратних вербально-невербальних ментальних утворень, що зберігаються у свідомості людини).

Культура - сукупність матеріальних та духовних здобутків певної людської спільноти, які визначають психо-поведінкові стереотипи, притаманні представникам цієї спільноти та, в кінцевому рахунку, загальний рівень розвитку того чи того суспільства.

Комунікація - національно маркований феномен переважно мовленнєвого характеру, який передбачає цілеспрямований процес інформаційного обміну між двома і більше комунікантами за допомогою певної семіотичної системи.

Комунікативна компетенція - вміння будувати ефективну мовленнєву діяльність і ефективну мовленнєву поведінку, які відповідають нормам соціальної взаємодії, властивим певному етносу.

Комунікативна поведінка - сукупність норм і традицій спілкування, характерних для певного людського соціуму.

Комунікативна ситуація - типова ситуація спілкування, що повторюється й характеризується використанням стандартних мовленнєвих засобів (знайомство, привітання, прощання, співчуття тощо).

Комунікативна стратегія - комплекс спланованих мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети.

Концептуальна система є організованим системним об'єднанням людських знань та суджень про навколишній світ.

Лексема (слово) - абстрактна інваріантна одиниця лексичного рівня мови, яка характеризується формально-граматичною та семантичною єдністю.

Лінгвістична парадигма - пануючий у дану епоху погляд на мову, пов'язаний із певною філософською течією чи напрямом у мистецтві. Оскільки поняття парадигми набуло загальнонаукового значення, його можна визначити широко, як призму, за посередництвом якої сприймається у пізнавальному процесі тканина життя.

Макроструктура дискурсу (глобальна структура) - членування дискурсу на великі складові: епізоди в оповіданні, абзаци в газетній статті, групи реплік в усному діалозі тощо.

Міждисциплінарний модус дослідження - загальнометодологічний підхід до вивчення мовних явищ, який наразі сформувався у сучасній лінгвістиці та інших галузях гуманітарного знання, що передбачає активне залучення даних суміжних наук з метою якнайкращого пояснення природи та функцій досліджуваного об'єкта.

Мікроструктура дискурсу - це членування дискурсу на мінімальні складові (предикації, клаузи), які можна віднести до дискурсивного рівня.

Міфоніми - слова наразі з "пустим денотатом", нереферентні імена, джерелом породження яких виступають давні уявлення про світ та його мешканців.

Мовна особистість - людина, яка реалізує себе в мовленнєвій діяльності на основі сукупності певних мовних здібностей, умінь, знань, уявлень.

Національно-культурний простір - етнічно марковане інформаційне середовище існування людини, яке має віртуальний характер за умов функціонування людини всередині цього поля і набуває реальності при зіткненні людини з явищами іншої культури.

Національно-мовна картина (модель) світу (НМКС - НММС) є виражене засобами певної мови світовідчуття і світорозуміння етносу, вербалізована інтерпретація мовним соціумом навколишнього світу і себе самого в цьому світі.

Наукова картина світу - виражене засобами певної мови наукове знання про світ, яке по суті має інтернаціональний характер, проте за формою втілення виступає національно зумовленою сутністю.

Ономасіологічний підхід - аналіз семантики слова у семіотичному аспекті, спрямований на встановлення зв'язку між певними предметами або явищами дійсності, їх мисленнєвими корелятами та їх номінаціями в мові.

Прецедентні тексти - тексти, значимі для тієї або іншої мовної особистості у пізнавальному або емоційному відношеннях, що добре відомі у культурному середовищі даної особистості, включаючи її попередників і сучасників, і такі, до яких неодноразово звертається в комунікації мовна особистість.

Прототип - ідеальний образ класу предметів, певна ментальна репрезентація "найтиповішого" представника цього класу, притаманна тому чи тому етнічному колективу.

Сема - елементарний, далі неподільний структурний компонент семеми, не пов'язаний з певним планом вираження.

Семасіологічний підхід - аналіз семантики слова, який передбачає вивчення його значеннєвої структури та умов його семантичного варіювання у парадигматиці та синтагматиці. І перший, і другий підходи були вироблені у рамках структурної семантики другої половини ХХ століття.

Семема - відповідна лексико-семантичному варіантові одиниця мови. Двостороння одиниця мови, яка у змістовому плані дорівнює окремому лексичному значенню слова і есплікується засобами словникових дефініцій.

Скрипт - концептуальна структура, яка містить інформацію про можливий перебіг певної ситуації та про належну поведінку, яка є обов'язковою для даної ситуації.

Фрейм (від англ. frame - рамка) - це концептуальна структура представлення знань, що містить інформацію про певний фрагмент людського досвіду (наприклад, весілля). Фрейм утворюється навколо певного концепту (ядро фрейму) і містить співвіднесену із його змістом інформацію.

https://www.researchgate.net/