Слідчий поліції подав прокурору на погодження проєкт клопотання до слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Без підпису прокурора слідчий не зможе подати цей документ до суду. Перед підписанням клопотання до прокурора заходить керівник окружної прокуратури (його безпосередній начальник) і каже, що знає родину цього хлопця, він просто оступився і просить погодити йому особисте зобов’язання. Наголошуючи на тому, що це усна вказівка.
Питання: У чому полягає різниця між статусом прокурора як «процесуального керівника» (за КПК) та статусом прокурора як «підлеглого працівника» (за Законом «Про прокуратуру»)?
Згідно з ЗУ «Про прокуратуру», у якій формі (усній чи письмовій) мають надаватися вказівки щодо конкретних справ? Чи зобов’язаний Іван виконувати саме усну вказівку начальника, яка суперечить його внутрішньому переконанню?
Чи може внутрішня субординація в прокуратурі стояти вище за вимоги КПК щодо об’єктивного розслідування?