З'ясувати тип тексту-міркування

Зверніть увагу.

Виділяють два великі типи текстів-міркувань. До першого типу належить текст-міркування аргументувального типу, з чіткою структурою, що полягає у побудові ланцюга висновків на обрану тему, де з попередніх суджень витікають наступні. У процесі викладу тексти-міркування реалізовують комунікативні настанови: доведення, пояснення, спростування. Таке міркування має на меті з’ясувати якесь поняття, розвинути, довести або скасувати усталену думку. У таких текстах досліджують предмети і явища, виявляють їх внутрішні ознаки, доводять певні положення. З логічного погляду – це ланцюг висновків із певної теми, що спирається на факти та встановлює нові зв’язки між предметами і явищами на основі вже відомих.

Тексти-міркування (роздуми) в медіа потребують добору, аналізу й узагальнення фактів. Роздум автора може виражатися в різних формах, але він повинен обов’язково розкривати причинно-наслідкові смислові зв’язки між об’єктами, явищами та діями. Ці зв’язки й визначають суть структури такого тексту: теза, докази (аргументи), висновки.

Особливе місце займають підтипи міркування, а відповідно й тексту-міркування:

1.                  Текст-доказ – обґрунтовує правильність суджень, істинність яких не є очевидною, шляхом перетворення їх на судження безпосередньо очевидні. Іншими словами, текст-доказ – розкриває істинність одних суджень та хибність інших.

2.                  Текст-спростування – доведення хибності тези. Існують такі види спростування:

- доведення хибності аргументів;

- доведення хибної форми аргументації (теза з аргументів не випливає);

- доведення істинності антитези (протилежної вихідній, тези);

- доведення до абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають із запропонованої тези суперечать дійсності).

3.         Текст-підтвердження або емпіричне доказ – функція встановлення достовірності висловленого положення за допомогою підкріплення його фактами.

4.         Текст-обґрунтування – встановлення доцільності дії, мотивування.

До другого типу тексту-міркування належать роздуми зі зміною системи викладу думок у різних його частинах. Логіко-структурний аспект у таких текстах ослаблений, виклад створює ефект руху свідомості. Якщо тексти першого типу мають замкнену структуру, то цього типу, навпаки, наштовхують на подальші міркування.

Манера авторського роздуму текстів-міркувань може бути стримана, урочиста, лірична, щира, іронічна та інша, що позначається, насамперед, на виборі мовних засобів: лексичних (синонімів, емоційно-забарвлених та нейтральних слів); морфологічних (дієслова теперішнього часу, модальні слова, підрядні сполучники); синтаксичних (прості ускладнені речення, односкладні, неповні речення, складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними, обставинними причини й наслідку). Роздуми бувають повними й неповними (без прикладів та висновку); можуть орієнтуватися на різну тематику (морально-етичну, суспільно-політичну, наукову тощо); мати різне функціональне призначення – наукова, науково-популярна, ділова, публіцистична та художня сфери  (Л. Кратасюк).