Література країни, мова якої вивчається (французьк ...

Завдання для дистанційного відпрацювання:

1.     Проаналізуйте наведений фрагмент п’єси «Чекаючи на Ґодо» С. Беккета, визначте характерні сюжетні та стильові маркери драми абсурду.

…В л а д і м і р. І в цьому – вся людина. Ганить свій черевик, хоча винна його нога. (Ще раз скидає капелюха, зазирає всередину, лізе туди рукою, стукає зверху, дмухає туди, одягає капелюха). Це вже неподобство.

Мовчанка, Естрагон теліпає ногою, ворушить пальцями.

Один із розбійників був спасенний. (Пауза). Що ж, це – нормальне й розумне співвідношення. (Пауза). Годо...

Естрагон. Що?

В л а д і м і р. А може, покаятися?

Естрагон. В чому?

В л а д і м і р. Ну... (Міркує). Навіщо вдаватися в такі тонкощі. Естрагон. В тому, що нас народили?

Владімір заходиться сміхом, зненацька себе уриває, соромливо затуляє долонею пах, кривить обличчя.

Владімір. Не можна з цього сміятися. Естрагон. Єдину втіху і ту забороняють!

Владімір. Хіба що всміхатися. (На його обличчі спалахує щира усмішка, від вуха до вуха. Протримавшись деякий час, усмішка так само зненацька спадає). Це зовсім різні речі. Словом... (Пауза). Гого...

Естрагон (роздратовано). Ну що таке? Владімір. Ти читав Біблію?

Естрагон. Біблію... (Думає). Мусив колись зазирати.

Владімір (здивовано). А в школі тебе хіба не вчили закону божого?

Естрагон. Був якийсь закон, але від бога він чи від небоги, не пам'ятаю.

В л а д і м і р. То чи не в тюрмі ти ту школу проходив? Естрагон. Все може бути. Пригадую карти Святої Землі. Кольорові. Гарні. Мертве море було таким ніжно-блакитним. Було, подивлюся на нього, і пити хочеться. Ось, казав я собі, ось де нам слід поїхати на медовий місяць. Будемо плавати. І зазнаємо щастя.

В л а д і м і р. Та ти – поет.

Естрагон. Був колись. (Гидливо торкається свого вбрання). Хіба не видно?

Мовчанка.

В л а д і м і р. Я щось хотів... Ага, нога твоя як? Естрагон. Набухає.

В л а д і м і р. Ось, пригадав! Два розбійники, значить. Історію цю пам'ятаєш?

Естрагон. Ні.

В л а д і м і р. Розказати тобі?

Естрагон. Не треба.

В л а д і м і р. Щоб згаяти час. (Пауза). Було там два злодії, яких розіп'яли разом зі Спасителем. І...

Естрагон. З ким?

В л а д і м і р. Зі Спасителем. Два злодії. І один, кажуть, був спасенний, а другий... (шукає антонім до слова "спасенний")... був проклятий.

Естрагон. Спасенний від чого?

В л а д і м і р. Від пекла.

Естрагон. Я пішов. (Не рухається).

В л а д і м і р. І все ж... (Пауза). Як могло статися, що... Мої міркування тебе, сподіваюся, не дратують? Естрагон. А я не слухаю.

В л а д і м і р. Як могло статися, що з чотирьох євангелістів тільки один згадує про цей факт? Всі ж вони були там – десь поблизу, принаймні. І тільки один розповідає про спасіння розбійника. (Пауза). Ну годі, Гого, не мовчи, приєднуйся до дискусії.

Естрагон. Я тебе слухаю.

В л а д і м і р. З чотирьох один. А з трьох інших двоє розбійників зовсім не згадують, а третій каже, що вони вдвох його кривдили. Естрагон. Хто? В л а д і м і р. Що хто?

Естрагон. Щось я не второпав... (Пауза). Кого кривдили?

В л а д і м і р. Спасителя.

Естрагон. Завіщо?

В л а д і м і р. Бо він не хотів їх спасти.

Естрагон. Від пекла?

В л а д і м і р. Якого в дідька пекла! Від смерті. Естрагон. Ну?

В л а д і м і р. Ну то в такому разі їх обох мусили проклясти. Естрагон. А потім?

В л а д і м і р. Не "потім", а те, що інший твердить, буцімто один з них був спасенний.

Естрагон. Ну? Решта не згодні, і через це, виявляється, вся шура-буря?

В л а д і м і р. Але всі четверо були там. І тільки один оповідає

про спасенного розбійника. Кому нам слід більше довіряти, йому чи решті?

Естрагон. Кому "нам"?

Владімір. Усім нам, кожному. Бо люди знають тільки цю версію.

Естрагон. Хіба ж це люди? Козли! (Зітхає, охкає, але підводиться, кульгає ліворуч до лаштунків, спиняється, дивиться вдалину, прикладаючи руку до очей, обертається, йде у протилежний бік, оглядає той край).

Владімір стежить за ним, відтак підходить до черевика, зазирає всередину, відкидає.

Владімір. Тьху. (Плює на землю).

Естрагон повертається на середину кону, стає спиною до залу, дивиться в той бік.

Естрагон. Гарна місцинка. (Обертається, йде до рампи, оглядає зал). Звабні простори. (Обертається до Владіміра). Гайда туди. Владімір. Не можна. Естрагон. Чому? Владімір. Ми чекаємо на Годо.

Естрагон. Справді. (Пауза). А ти певен, що це саме тут?

Владімір. Що саме?

Естрагон. Що саме тут треба чекати?

Владімір. Він сказав, біля дерева.

Обидва дивляться на дерево.

А тут інших немає.

Естрагон. Що це? Владімір. Верба, здасться. Естрагон. А де листя? Владімір. Померло листя. Естрагон. Одридала своє.

Владімір. А може, зараз не сезон?

Естрагон. А що, як це кущ?

Владімір. Чагар.

Естрагон. Кущ.

Владімір. Чи... (Стримує себе). Це – інсинуація! Хочеш сказати, що ми не туди прийшли?

Естрагон. Він мусить бути тут.

Владімір. Він не казав напевно, що має прийти.

Естрагон. А що, як не прийде?

Владімір. Тоді ми прийдемо завтра.

Естрагон. І післязавтра.

Владімір. Можливо.

Естрагон. І так щодня.

Владімір. Річ у тім...

Естрагон. Доки він не прийде.

Владімір. А ти – жорстокий. …

Беккет С. Чекаючи на Ґодо / пер. з франц. В. Діброва. Французька п'єса ХХ ст. Театральний авангард. Київ : Основи, 1993. 511 с. URL:  https://chtyvo.org.ua/authors/Sartre_Jean-Paul/Frantsuzka_piesa_XX_stolittia_Teatralnyi_avanhard/

2.      На основі фрагменту п’єи «Носороги» зробіть висновок про новаторські риси художнього методу Ежена Йонеско в моделюванні абсурдної реальності.

… Літній Добродій і Логік сідають за столиком трохи ззаду й праворуч від Жана й Беранже.

Беранже (до Жана). А ви сильний.

Жан. Так, я сильний, і я сильний з багатьох причин. По-перше, я сильний, тому що я сильний, по-друге, сильний, бо маю моральну силу. Я сильний і тому, що не затруєний алкоголем. Не хочу вас дратувати, любий друже, але мушу сказати, що насправді тяжкий тільки алкоголь.

Логік (до Літнього Добродія). Ось, наприклад, такий силогізм. В кота чотири лапи. Ізидор і Фріко мають по чотири лапи кожен. Отже, Ізидор і Фріко – коти.

Літній Добродій (до Логіка). В мого собаки теж чотири лапи.

Логік (до Літнього Добродія). В такому разі це кіт.

Беранже (до Жана). А в мене життєвої снаги зовсім мало. Мабуть, я не відчуваю потягу до життя.

Літній Добродій (до Логіка, після довгих роздумів). Отже, за логікою, мій пес буде котом.

Логік (до Літнього Добродія). За логікою так. Але протилежне теж слушне.

Беранже (до Жана). Мене пригнічує самотність, і товариство теж.

Жан (до Беранже). Ви суперечите собі. Обтяжує самотність чи велелюдність? Маєте себе за мислителя, а логіки аніякої.

Літній Добродій (до Логіка). Так, логіка річ чудова.

Логік (до Літнього Добродія). Якщо не зловживати нею.

Беранже (до Жана). Жити – це щось ненормальне.

Жан. Навпаки. Найприродніше. Ось і доказ: живуть усі.

Беранже. Але мертві численніші від живих. Їх усе більшає. А живих так мало.

Жан. Таж мертві не існують – ще й це треба казати! Го-го! (Гучний регіт). І це вони тягарем для вас? Хіба важить те, що не існує?

Беранже. А я й себе питаю: я існую чи ні?

Жан (до Беранже). Любий мій, ви не існуєте, бо у вас немає думок. Думайте — і будете існувати.

Логік (до Літнього Добродія). Ще один силогізм: усі коти смертні. Сократ смертний. Отже, Сократ кіт.

Літній Добродій. І в нього чотири лапи. Справді, в мене був кіт, що звався Сократом.

Логік. Бачте…

Йонеско Е. Носороги / пер. з франц. П. Таращук. Французька п'єса ХХ ст. Театральний авангард. Київ : Основи, 1993. 511 с. URL:  https://chtyvo.org.ua/authors/Sartre_Jean-Paul/Frantsuzka_piesa_XX_stolittia_Teatralnyi_avanhard