Презентація курсу
Туреччина – це найближча до України близькосхідна держава, з якою Україна має багатовікову історію взаємодії, воєн і співпраці. Водночас ця країна була закритою для України, оскільки зовнішня політика колишньої Російської імперії і Радянського Союзу здійснювалася виключно Петербургом і Москвою і не допускала втручання в неї з боку губерній або союзних республік. Події 2022 р. показали значну роль Туреччини, яку вона відіграє у чорноморському регіоні, зокрема у «зерновій угоді» та регулюванні чорноморських проливів.
Турецька Республіка займає унікальне місце на геополітичній карті світу. Країна перебуває на стику Сходу та Заходу, на межі цивілізацій. Вона є єдиною мусульманською державою, яка успішно пройшла шляхом вестернізації. Протягом тривалого часу Туреччина залишалась вірним союзником США, є членом євроатлантичної системи колективної безпеки та намагається приєднатись до ЄС. В той же час сьогодні Анкара об’єктивно претендує на роль регіонального лідера на Близькому Сході, конкуруючи з Іраном та Саудівською Аравією.
Нова зовнішня політика Туреччини, яка називається деякими дослідниками як «неоосманізм» або «неопантюркізм», почала реалізовуватися після того, як у листопаді 2002 року заснована Реджепом Тайїпом Ердоганом і Абдаллою Гюлем Партія справедливості і розвитку. Нинішнє турецьке керівництво вважає, що Туреччина має ефективно використовувати свої геополітичні переваги, свій історичний досвід часів Османської імперії і перетворитися із периферійного члена НАТО в один із центрів сил у світі. В умовах нинішніх глобальних суспільно-політичних трансформацій в Арабському Світі Туреччина намагається позиціонувати себе у якості моделі держави, в якій «ліберальний» або поміркований іслам органічно поєднується з західними демократичними цінностями.
У курсі висвітлені як основні засади зовнішньої політики Туреччини, так і її регіональні складові в Чорноморсько-Каспійському регіоні, на Кавказі (особливо в Азербайджані), Центральній Азії, в Євроатлантичному просторі, на Близькому Сході і в Середземномор’ї. Значна увага приділена дослідженню трансформації відносин Туреччини зі США та Ізраїлем, розвитку українсько-турецької співпраці, яка останніми роками набуває нового динамізму.
Географічне положення і економічний потенціал Туреччини дозволяють їй не лише відігравати роль сполучної ланки між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, а також впливати на формування нового світового порядку. Протягом останніх років Туреччина суттєво зміцнила свою роль на міжнародній арені, ставши членом групи країн «Великої двадцятки». Після закінчення епохи «холодної війни» дедалі більше почала посилюватися самостійна активність Туреччини в прилеглих до неї регіонах – в Південно-Східній Європі, на Кавказі і в Центральній Азії, на Близькому Сході і в Середземномор’ї.
Помітно посилилася роль Турецької Республіки в ООН, НАТО і Організації «Ісламська Конференція». Як ініціатор створення ОЧЕС, Туреччина продовжує відігравати провідну роль в цій організації. Туреччина отримала статус спостерігача в таких провідних регіональних організаціях як Африканський Союз, Ліга Арабських Держав, Організація Американських Держав. Туреччина посідає важливе місце у формуванні Балто-Чорноморсько-Каспійського партнерства та у відновленні «Великого шовкового шляху» за маршрутом Стамбул – Самсун – Тбілісі – Єреван – Баку – Тегеран – Ашгабат – Бухара – Душанбе – Кашгар (Китай). Україна зацікавлена також у співпраці з Туреччиною у формуванні міжнародних транспортних коридорів, зокрема у створенні транспортного коридору – Єгипет-Йордания-Сирія-Туреччина-Болгарія-Румунія-Україна-Бєларусь-Литва. До речі, цей транспортний коридор співпадає з маршрутом Трансарабського газопроводу від Єгипту до Румунії.
Протягом останніх 60 років Туреччина неухильно рухається до членства у Європейському Союзі. У 1949 році Туреччина набула членства в Раді Європи. Вперше Туреччина подала заявку на вступ до ЄЕС ще у 1952 році. У 1963 р. в Анкарі була підписана угода, що встановила асоційовані відносини між Туреччиною і ЄЕС. У 1987 році Туреччина подала офіційну заявку на вступ до Євросоюзу. У 1999 році було схвалено рішення визнати Туреччину країною-кандидатом. У 2004 році ЄС дійшов висновку, що Туреччина задовольняє критеріям кандидата, і було вирішено розпочати переговори про вступ Туреччини до ЄС. Переговорний процес триває з 2005 року. Туреччина має намір і надалі продовжувати проводити реформи з тим, щоб забезпечити повну відповідність критеріям ЄС.
Місце Туреччини на міжнародній арені безпосередньо пов’язане з сутністю її політичної системи, панівною ідеологією, розподілом сил між провідними внутрішньополітичними гравцями. Розуміння сучасного стану країни та її майбутніх перспектив вимагає комплексного підходу та вивчення історичних процесів розвитку політичного середовища республіки. Актуальність такого дослідження продиктована науковим інтересом до Туреччини в якості унікального геополітичного гравця, який має стратегічний вплив на події в регіонах Близького Сходу, Чорного моря та Кавказу.