1.Інтермедіальність і мультимодальність у сучасному літературному розвитку.
У сучасній культурі література дедалі частіше виходить за межі суто словесного мистецтва, вступаючи у взаємодію з іншими медіа — візуальними, музичними, кінематографічними, цифровими.Інтермедіальність означає перехрещення різних видів мистецтва (наприклад, поезія + відео + музика = відеопоезія).Мультимодальність — це поєднання кількох комунікативних каналів (текст, зображення, звук, рух) у межах одного художнього продукту.Такі форми, як диджитал-поезія, інтерактивні романи, літературні подкасти, свідчать, що сучасна література існує в «мережевому просторі образів», де слово стає лише одним із кодів серед інших. Це розширює естетичні межі літератури й створює нову поліфонічну мову культури.
2. Гіпертекстова культура і трансформація понять авторства, тексту, читача.Гіпертекст змінює лінійну модель сприйняття тексту.Автор більше не є єдиним джерелом смислу — він стає куратором смислів, що пропонує множинність варіантів.Текст стає відкритим, рухомим і мережевим — «текстом-лабіринтом», який існує у взаємодії з іншими текстами.Читач стає співтворцем, адже саме він обирає маршрут читання, формуючи унікальний варіант інтерпретації.Таким чином, авторство набуває колективного або навіть анонімного характеру, а поняття «тексту» розширюється до мережевої системи культурних взаємозв’язків.
3. Вплив штучного інтелекту та цифрових платформ на сучасну художню літературу.ШІ та цифрові технології не лише змінюють спосіб створення текстів, а й формують нові літературні практики:З’являється поняття «алгоритмічного автора» та «цифрової естетики», у якій текст взаємодіє з даними, гіперпосиланнями, емоджі, візуальними вставками.Література стає процесом співпраці людини й машини, де художність визначається не лише змістом, а й медіаформою.
4. Когнітивні моделі сучасного літературного процесу.
У центрі уваги опиняються процеси сприйняття, пам’яті та емоцій, через які формується смисл.Колективна пам’ять — література стає інструментом осмислення спільного історичного досвіду (постпам’ять, травматичний наратив).Емоційна рецепція — емоції читача визнані рівнозначним елементом інтерпретації.Читач як співтворець — когнітивна поетика розглядає його як активного інтерпретатора, що реконструює смисли залежно від власного досвіду, культурного контексту, цифрової поведінки.Ці моделі вказують, що література сьогодні є інтерактивним когнітивним простором, а не замкненою системою текстів.
5. Етика читання і постколоніальний підхід у сучасному літературному розвитку.Сучасна гуманітаристика відходить від європоцентризму та канонічних уявлень про літературну ієрархію.Постколоніальний підхід актуалізує голоси «периферії»: маргіналізованих культур, мов, жіночих і субальтерних наративів.Етика читання передбачає відповідальність за інтерпретацію — повагу до «іншого» в тексті, до контексту його створення.