1. Чому Ігор Костецький вважає Григорія Савовича предтечею модернізму?
В статті Ігор Костецький говорить : «Українська літературна мова, позасумнівна річ, була б принципово відмінна від тієї, якою вона є сьогодні, якби в її основу лягла сковородинська модель.
Костецкий, зіставляючи творчість Григорія Сковороди із творчістю Стефана Георге, виділяє такі риси предмодернізму:
- Сковорода використовував народно-селянські елементи, елементи „котляревщини“».
- Григорій використовував грецькі, латинські, старослов’янські шари.
- Здійснив переворот у системі римування
- Незвичайність думки та образу.
2. Чому саме мова Сковороди мала бути покладена в основу нової української літератури, а не мова Шевченка?
Найбільшою проблемою української літератури Костецький вважає те, що не мова Сковороди, а мова Шевченка лягла в її основу. Мову Сковороди критикували й Шевченко, й Франко, але автор вважає їхню критику несправедливою. Він не помічає неорганічності мови Сковороди, в якій поєднання різних лексичних шарів було штучним і справляло враження жахливої мішанини, між іншим, властивої й самому Костецькому. Але, як відомо, в основу української мови лягла мова Шевченка, яка звузила «українське життя до одної-єдиної теми». Мова Шевченка стала пасткою, а на межі століть спричинилася до «катастрофи», будучи непридатною для модернізму.
3.Чи була гармонія між "модерною новотворчістю" Сковороди як поета і духовним вчителем-ортодоксом?
Я вважаю, так. Ознайомившись зі статтю Богдана Криси «Григорій Сковорода і дискурс українського модернізму», в якій Б.Криса досліджує одну з тенденцій раннього модерну, яка увиразнюється у творчості Сковороди , в якої в основі — античність і християнство, тобто джерела, на яких сформувалася ідея європейського модерну загалом".
Відзначено суголосність концептів та образів Г. Сковороди з теоріями модернізму й модерної ідентичності, дозволяє нам розглядати його тексти не лише з погляду своєрідної кристалізації ідей, але також як чинник новочасної української літератури. Саме тому ми можемо говорити про високоу гармонію між Сковородою модерністом та його духовними принципами
4.Що саме критикує модерніст Костецький у творчості "несправжніх модерністів" к.19-поч.20 ст.?
Особливе місце у цьому перелікові «несправжніх модерністів», письменників посідають Леся Українка та Ольга Кобилянська. Бо на думку автора , вони найближче підійшли до модернізму, мали найбільше шансів стати модерністами, однак , просто «не здійснилися».
Костецький жорстоко присудив Кобилянську , бо якби вона пішла за своєю «нижньою свідомістю», відвертіше заглибилася в питання статі й психології, вона могла б створити щось видатне. Однак вона злякалася цього, злякалася самої себе. Також в цей перелік воходять Шевченко , Каменяра та Стефаник. Франкові Костецький не може пробачити зневаги до Верлена та інших символістів. Для Костецького «речник проґресивного українства» мав другу сторону. Він не був літературно обдарованою людиною. «Як явище стилю Франко не існує» , він не був представником модерного, не риторичного, не патріотичного поетичного вислову.
В статті Ігор Костецький говорить : «Українська літературна мова, позасумнівна річ, була б принципово відмінна від тієї, якою вона є сьогодні, якби в її основу лягла сковородинська модель.
Костецкий, зіставляючи творчість Григорія Сковороди із творчістю Стефана Георге, виділяє такі риси предмодернізму:
- Сковорода використовував народно-селянські елементи, елементи „котляревщини“».
- Григорій використовував грецькі, латинські, старослов’янські шари.
- Здійснив переворот у системі римування
- Незвичайність думки та образу.
2. Чому саме мова Сковороди мала бути покладена в основу нової української літератури, а не мова Шевченка?
Найбільшою проблемою української літератури Костецький вважає те, що не мова Сковороди, а мова Шевченка лягла в її основу. Мову Сковороди критикували й Шевченко, й Франко, але автор вважає їхню критику несправедливою. Він не помічає неорганічності мови Сковороди, в якій поєднання різних лексичних шарів було штучним і справляло враження жахливої мішанини, між іншим, властивої й самому Костецькому. Але, як відомо, в основу української мови лягла мова Шевченка, яка звузила «українське життя до одної-єдиної теми». Мова Шевченка стала пасткою, а на межі століть спричинилася до «катастрофи», будучи непридатною для модернізму.
3.Чи була гармонія між "модерною новотворчістю" Сковороди як поета і духовним вчителем-ортодоксом?
Я вважаю, так. Ознайомившись зі статтю Богдана Криси «Григорій Сковорода і дискурс українського модернізму», в якій Б.Криса досліджує одну з тенденцій раннього модерну, яка увиразнюється у творчості Сковороди , в якої в основі — античність і християнство, тобто джерела, на яких сформувалася ідея європейського модерну загалом".
Відзначено суголосність концептів та образів Г. Сковороди з теоріями модернізму й модерної ідентичності, дозволяє нам розглядати його тексти не лише з погляду своєрідної кристалізації ідей, але також як чинник новочасної української літератури. Саме тому ми можемо говорити про високоу гармонію між Сковородою модерністом та його духовними принципами
4.Що саме критикує модерніст Костецький у творчості "несправжніх модерністів" к.19-поч.20 ст.?
Особливе місце у цьому перелікові «несправжніх модерністів», письменників посідають Леся Українка та Ольга Кобилянська. Бо на думку автора , вони найближче підійшли до модернізму, мали найбільше шансів стати модерністами, однак , просто «не здійснилися».
Костецький жорстоко присудив Кобилянську , бо якби вона пішла за своєю «нижньою свідомістю», відвертіше заглибилася в питання статі й психології, вона могла б створити щось видатне. Однак вона злякалася цього, злякалася самої себе. Також в цей перелік воходять Шевченко , Каменяра та Стефаник. Франкові Костецький не може пробачити зневаги до Верлена та інших символістів. Для Костецького «речник проґресивного українства» мав другу сторону. Він не був літературно обдарованою людиною. «Як явище стилю Франко не існує» , він не був представником модерного, не риторичного, не патріотичного поетичного вислову.