1. Сковородинська мова для Костецького - це "неповорот назад" чи продовження традицій "великої літератури"?
Сковородинська мова для Ігоря Костецького - це власне його "неповорот назад" для якого харектерні такі риси його творчого стилю, як епатаж, мовне експериментування, критичність та амбітне віднесення своїх творів до елітарної культури. Розглядаючи ж сковородинську мову в контексті продовження традицій "великої літератури" Костецький зовсім заперечував можливість існування такого варіанту. Адже для традиційної літератури характерні зовсім інші риси (фольклорність, мотиви народництва та шевченківські мотиви), саме з цієї причини з точки зору Костецького Сковородинська мова - це його особистий "неповорот назад".
2. На які пункти типологічного зближення, так звані "пуанти", звертає увагу Костецький в естетиці та поетиці модерного стилю Сковороди та Георга?
1. Парадоксальність думки та образу.
2. Високий ступінь ускладненості поетичної мови.
3. Експерименти з ритмомелодикою фрази, з римо- та словотворенням.
3. Роль сковородинівського інтертексту в українській моделі модернізму?
У своїй творчості Григорій Сковорода виразно представляє одну з проблем української модерністичної літератури, проблему інтертекстуальності, яка стоїть поряд з такими проблемами модернізму як: “плинність" імені, “плинність" ідентичності, абсурд як атрибут дійсності, проблема відчуженості, феномен двійництва, чинник пограниччя поміж реальним та ірреальним), адекватні цій проблематиці засоби модерністичної поетики (зсуви часу й деформації простору, ґротескова оптика та ігровий первень, множинність і різноспрямованість внутрішніх векторів потоку свідомості, експресіоністичність стилю, “відчуженість” мови).
Сковородинська мова для Ігоря Костецького - це власне його "неповорот назад" для якого харектерні такі риси його творчого стилю, як епатаж, мовне експериментування, критичність та амбітне віднесення своїх творів до елітарної культури. Розглядаючи ж сковородинську мову в контексті продовження традицій "великої літератури" Костецький зовсім заперечував можливість існування такого варіанту. Адже для традиційної літератури характерні зовсім інші риси (фольклорність, мотиви народництва та шевченківські мотиви), саме з цієї причини з точки зору Костецького Сковородинська мова - це його особистий "неповорот назад".
2. На які пункти типологічного зближення, так звані "пуанти", звертає увагу Костецький в естетиці та поетиці модерного стилю Сковороди та Георга?
1. Парадоксальність думки та образу.
2. Високий ступінь ускладненості поетичної мови.
3. Експерименти з ритмомелодикою фрази, з римо- та словотворенням.
3. Роль сковородинівського інтертексту в українській моделі модернізму?
У своїй творчості Григорій Сковорода виразно представляє одну з проблем української модерністичної літератури, проблему інтертекстуальності, яка стоїть поряд з такими проблемами модернізму як: “плинність" імені, “плинність" ідентичності, абсурд як атрибут дійсності, проблема відчуженості, феномен двійництва, чинник пограниччя поміж реальним та ірреальним), адекватні цій проблематиці засоби модерністичної поетики (зсуви часу й деформації простору, ґротескова оптика та ігровий первень, множинність і різноспрямованість внутрішніх векторів потоку свідомості, експресіоністичність стилю, “відчуженість” мови).
Саме такі напрямки характерні для творчих пошуків Костецького, який наслідуючи творчий стиль Сковороди, виводить концепцію інтертекстуальності в перші ряди не тільки у творах видатного письменника, а й власне сам пропагує цю рису як та, яка є одним із виразників "неповороту назад". Отже, концепція Костецького мотивує включення сковородинівського інтертексту в систему засобів модерністичної поетики. Властиво й те, що сам факт надання інтертексту ключової структурно-семантичної функції (а функція сковородинівського інтертексту в тексті оповідання вочевидь така), – вже сам цей факт свідчить про модерністичну природу його (тексту) поетики.