Басилей

1) один із титулів спартанських царів; 2) у греків гомерівського періоду – найбагатші й наймогутніші представники родової знаті, які мали виключне право тлумачення законів, разом утворювали колегію, що розглядала судові справи. З їх числа обирався верховний жрець та командуючий ополченням на час військових дій; 3) в Афінах – спочатку глава племені або союзу племен, пізніше – другий архонт.

» Глосарій