Кріпосне право

феодальне право, що регламентувало вид особистої залежності селян у феодальному суспільстві від господарів землі, на якій вони працювали. Селяни в період найбільшого розквіту кріпосного права не мали права переходу від одного пана до іншого, були позбавлені особистих прав і сплачували хазяїну землі данину (натуральну ренту й грошовий чинш) та відробляли панщину за право користування землею. Феодали, у свою чергу, мали право власності на результати праці, майно селянина–кріпака, а також право продажу його як із землею, так і без неї (до того ж, юридична відповідальність передбачалась лише за вбивство кріпаків). В європейських країнах кріпосне право формувалось впродовж XI–XVIII ст.

» Глосарій