1) форма користування землею часів пізньої Римської імперії (близька до феодальної), при якій селяни отримували земельні наділи в користування на певних умовах (найчастіше, за чинш). Землевласником також встановлювався строк користування землею; 2) у період середньовіччя – право користування землею селянином, яка надавалась власником на більш або менш довгий строк за зверненням до нього в письмовому вигляді. У VIII – IX ст. поширився в усіх країнах середньовічної Європи та проіснував до XIII ст. Прекарій був одним із засобів закріпачення селянства.