Рабство класичне

вид рабства, притаманний тим державам, що визначаються як рабовласницькі (Греція в період розвитку полісів, Давній Рим). При ньому кількість рабів у державі є значною (близько третини); раби, зайняті у всіх сферах виробництва, як правило, не мають ніяких прав і прирівняні у своєму статусі до речі (перебувають у повній залежності від рабовласника, їхнє життя належить хазяїну), поширеною є работоргівля. Рабство патріархальне – вид рабства, при якому, на відміну від рабства класичного, застосування рабської праці не є вирішальним для існування економічної системи суспільства. Кількість рабів незначна, вони, як правило, виконують лише домашню роботу, входячи до складу патріархальної сім’ї в якості її наймолодших членів. Було поширеним у державах Стародавнього Сходу, а в деяких народів – у період раннього феодалізму.

» Глосарій