правова збірка Стародавньої Індії, джерелом якої є релігійні догмати. Основою законів стали морально-етичні норми (дхарми), яких повинні були дотримуватися індуси. Закони поділялися на 12 глав, присвячених окремим проблемам державної організації (напр., інституту царської влади, соціальному поділу суспільства) і правовому регулюванню суспільних відносин (в Законах Ману. містяться норми цивільного, шлюбно-сімейного, кримінального права). Закони Ману закріпили наявність варн в індійському суспільстві, пояснивши їхнє походження з точки зору релігії та їхній статус з метою забезпечення стабільності і єдності арійського суспільства серед підкорених народів.