Біохімія 102 хімія ...

захворювання людини і тварин, що розвивається внаслідок відсутності або недостачі в їжі чи кормах вітамінів.

фермент класу ліаз. Локалізований в цитоплазматичних мембранах клітин; каталізує утворення циклічного 3´,5´-аденозинмонофосфату (цАМФ) із АТФ. Активність А. регулюється гормонально: адреналін, глюкагон і ряд гормонів гіпофізу активують А., а інсулін і простогландини інгібують. Діючи на активність цАМФ-залежних протеїнкіназ, цАМФ здійснює регуляцію важливих біохімічних процесів: обміну глікогена, синтезу білка, катаболізму ліпідів, біосинтезу стероїдів, впливає на проникність мембран.

Пуринова основа. Поряд з гуаніном і піримідиновими основами входять до складу нуклеотидів і нуклеїнових кислот (ДНК і РНК). Структурний компонент аденозинфосфатних кислот, які відіграють першорядну роль в біоенергетиці клітини, циклічного 3´, 5´-аденозинмонофосфату (цАМФ) - важливої ланки гормональної регуляції,коферментів (НАД, НАДФ, ФАД) та ін.

Нуклеозид, побудований із пуринової основи аденіну і вуглеводу рибози. Виявлений в усіх живих клітинах у складі РНК і деяких коферментів (НАД, НАДФ, КоА, ФАД). Фосфорні етери А. - аденозинфосфатні кислоти - відіграють першорядну роль при гідролізі РНК і аденілових нуклеотидів. Вільний А. утворюється при розпаді РНК і аденілових нуклеотидів організму.

Нуклеотид, який складається із аденіну, рибози і двох залишків фосфатної кислоти. У живих клітинах знаходиться переважно в комплексі з йонами Мg²⁺. Утворюється при фосфорилюванні аденозинмонофосфату (АМФ) або при дефосфорилюванні аденозинтрифосфату (АТФ).

Аденілова кислота, нуклеотид побудований із аденіну, рибози і одного залишку фосфатної кислоти. В організмі А. входить до складу РНК, коферментів. Кінцевий залишок А., що завжди присутній у транспортних РНК, є суттєвим для зв'язування амінокислот, які беруть участь в біосинтезі білка. В клітинах виявлені полінуклеотиди, побудовані із довгих послідовностейзалишків А. Синтез А. здійснюється із інозинової кислоти за рахунок енергії ГТФ у присутності аспарагінової кислоти. А. утворюється також при дефосфорилюванні АДФ або в реакціях відщеплення пірофосфату від АТФ. Фосфорилювання А. зумовлює утворенню АДФ (в аденілаткіназній реакції), а після АТФ і акумуляцію енергії.

Аденілпірофосфатна кислота, нуклеотид, який містить аденін, рибозу і три залишки фосфатної кислоти; універсальний переносник і основний акумулятор хімічної енергії у живих клітинах, утворюється при переносі електронів в дихальному ланцюзі після окиснювального розщеплення органічних речовин.

Ферменти класу гідролаз; каталізують відщеплення залишку фосфатної кислоти від молекули АТФ. Широко розповсюджені у живих клітинах (особливо на їх мембранах). Розщеплюючи багаті енергією (макроергічні) зв'язки АТФ і забезпечує використання цієї енергії для різноманітних процесів життєдіяльності: руху, біосинтезу різних сполук, транспортування речовин крізь мембрани і т.д.

Гормон, медіатор нервової системи із групи катехоламінів. Як гормон А. синтезується у хребетних в хромафінних клітинах, які містять ферменти для синтезу біохімічних попередників А. - дофаміну і норадреналіну, а також фермент, що каталізує утворення А. із норадреналіну.

Гормон передньої долі гіпофізу. За хімічною природою А. відноситься до поліпептидів. Органом - мішенню для А. служить кора наднирників, де під дією гормону прискорюється біосинтез кортикостероїдів, які уже і викликають відповідні зміни в обміні речовин.

Захворювання, пов'язане з порушенням функції гіпофізу і супроводжується надмірним вмістом гормона росту у зрілому віці - непропорційний розвиток окремих частин тіла (кінцівок, черепа, особливо лицьової частини тощо).

Частина молекули фермента, відповідальна за приєднання і перетворення субстрату. Формується функціональними групами амінокислотних залишків, розташованих чітко визначеним чином в просторі за рахунок зближення окремих ділянок поліпептидного ланцюга. Структура А.ц. відповідає (комплементарна) хімічній будові субстрату, завдяки цьому досягається специфічність дії ферментів.

Білок м'язових волокон. Відомі дві форми: глобулярна (Г-А.) і фібрилярна (Ф-А.), які утворюються при полімеризації Г-А. в присутності АТФ і Мg²⁺. Кожна молекула А. має ділянки, комплементарні відповідним ділянкам на головках молекул міозину і здатні взаємодіяти з ними з утворенням актоміозину - основного білка м'язів, який зумовлює здатність міофібрил до скорочення. В 1 см³ м'яза міститься біля 0,04 г А.

Сполука, яка володіє здатністю до приєднання електронів в окисно-відновних реакціях.

Амінопропіонова кислота. В природі широко розповсюджені два ізомера. L-α-A. - замінна амінокислота. Входить до складу різноманітних білків, міститься у вільному стані в плазмі крові. У складі муреїну бактеріальних клітинних стінок присутні L- і D-форми А. Біосинтез А. із пірувату шляхом трансамінування зв'язаний з обміном інших амінокислот в організмі. А. - один із джерел глюкози (шляхом глюконеогенеза). β- А. в білках не виявлено; входить до складу дипептидів анзерина і карнозина, пантотенової кислоти і коензиму А (КоА-SH). Утворюється при розпаді урацилу і декарбоксилюванні аспарагінової кислоти.

Прості білки; входять до складу тваринних і рослинних тканин, яєчного білка, молока, сироватки крові.

Моноцукориди, що містять у своїй молекулі альдегідну групу; глюкоза, галактоза, рибоза та ін.

Ферменти класу ліаз. Широко розповсюджені у тварин, рослин і мікроорганізмів. Беруть участь у процесах анаеробного розщеплення вуглеводів, наприклад, у гліколізі (найбільш активна А. м'язів, де вона складає 10% всіх розчинних білків), в темнових реакціях фотосинтезу у рослин.

Стероїдний гормон, який продукується корою наднирників хребетних. Регулює мінеральний обмін (найбільш активний мінералокортикоїд) в організмі: стимулює затримку Na⁺ в крові і виведення К⁺ і Н⁺. Біологічно активний тільки вільний А. (біля 50-70% А. крові зв'язано з білками). Вплив на йонний баланс А. реалізує через нирки, кишківник, слинні залози.

Ферменти, які прискорюють гідроліз різних амідів на вільний амоніак і карбонову кислоту

Ферменти класу гідролаз; каталізують гідроліз резервних поліцукоридів (крохмаль, глікоген). А. виявлена у тварин (слина, підшлункова залоза) у вищих рослин (пророщене зерно) і в мікроорганізмах. Залежно від характеру дії на субстрат розрізняють α-А. (гідролізує внутрішні α-1,4 зв'язки в молекулі поліцукориду), β-А. (послідовно відщеплює залишки мальтози від нередукуючих кінців ланцюга полімера) і глюко-А. (розщеплює поліцукорид з утворенням вільної глюкози).

Поліцукорид, лінійні молекули якого побудовані із залишків α-D- глюкози; компонент крохмалю.

Поліцукорид, численно розгалужені молекули якого побудовані із залишків α-D-глюкози; компонент крохмалю. Мол. м. до декілька мільйонів.

Протеолітичні ферменти, які гідролізують N-кінцеві залишки амінокислот від пептидів і білків. Виявлені в тканинах тварин і вищих рослин та у мікроорганізмах. Найліпше вивчена лейцинамінопептидаза, що виділена із нирок; використовують для дослідження первинної структури білка.

Трансамінази, ферменти класу трансфераз; каталізують оборотні реакції трансамінування, тобто перенос аміногрупи (-NН₂) і водню від однієї молекули до другої без проміжного утворення амоніаку. Коферменти А. - піридоксальфосфат і піридоксамінофосфат. А. беруть участь в азотистому обміні, особливо в обміні амінокислот. Визначення активності аланінової і аспаргінової А. у сироватці крові людини і тварин використовують в діагностиці захворювань печінки і серця.

речовини, які в розчині проявляють амфотерність. Найважливішими А. є амінокислоти, білки.

чоловічі статеві гормони хребетних; продукуються переважно інтерстиціальними клітинами сім'яників, а також корою наднирників і яєчниками. Основними А.: тестерон, андростерон (в 10 разів менш активний як тестостерон), дегідроепіандростерон (в 100 разів менш активний), андростендіон, дегідротестостерон, андростендіол. А. мають вплив на обмін речовин, стимулюють анаболічні процеси в усьому організмі.

чоловічий статевий гормон, основний продукт метаболізму тестостерону. Стимулює розвиток вторинних статевих ознак у хребетних.

необхідний для нормальної діяльності нервової системи. Відсутність або нестача А. в організмі спричинює поліневрит, або бері-бері.

білковий компонент складних ферментів. Визначає специфічність дії фермента стосовно субстрату, а також можливість регуляції каталітичної активності, яка проявляється, одначе, при сполученні А. з коферментом.

моноцукорид із групи пентоз (альдопентоз). L-А. широко розповсюджена в рослинах у складі глікозидів, камедій, слизів, геміцелюлоз. D-А. зустрічається переважно у бактеріальних продуктах. Одні види бактерій перетворюють А. в рибулозу, інші - в молочну, масляну, цитринову кислоти.

ненасичена вища жирна кислота. Міститься у рослинних оліях, у складі ліпідів тваринних тканин (у фосфоліпідах наднирників біля 20% від суми жирних кислот). Відноситься до незамінних жирних кислот. Поряд з гомо-γ-ліноленовою кислотою є первинним джерелом простагландинів.

амінокислота, яка входить до складу білків, особливо протамінів (до 85%) і гістонів. Значні кількості А. присутні у рослинах (червоні водорослі, гарбузові та ін.), особливо у резервних і зародкових органах, що пов'язано з функцією нагромадження і переносу Нітрогену у живих організмах. Для дорослих ссавців А. не є незамінним, а у молодих його біосинтез недостатній. А. бере участь у ряді важливих ферментативних реакціях: в утвореннї сечовини і орнітину, креатину, аргінін-фосфату та ін.

похідна L-гулонової кислоти.

Водорозчинна. Синтезується рослинами (особливо багаті А.к. свіжі овочі і фрукти) і більшістю тварин (виняток складають примати, морські свинки в організмі яких, як і у людини, відсутні ферменти, необхідні для синтезу А.к.). Основним джерелом синтезу А.к. у рослин --галактоза, у тварин - глюкоза. А.к. бере участь в реакціях гідроксилювання, наприклад, в пертворенні проліна в оксипролін при біосинтезі колагену. А.к. впливає на різноманітні функції: стимулює внутрішню секрецію, сприяє нормальному розвитку організму, підвищує опірність, сприяє регенерації. Недостача А.к. призводить до скорбуту (цинги).

Добова потреба дорослої людини в А.к. 50-100 мг, дітей - 30-70 мг.

замінна амінокислота. У складі білків і у вільному стані міститься в рідинах і тканинах рослин і тварин. Поряд з глутаміном А. - розчинна Н₂N-вмісна резервна сполука для біосинтезу білків у багатьох рослинах.

замінима амінокислота. Входить до складу білків (крім протамінів). Відіграє важливу роль в реакціях орнітинового циклу біосинтезу сечовини, трансамінуванню, біосинтезі пуринів і піримідинів, є попередником в біосинтезі незамінних амінокислот метіоніну, треоніну і лізину у рослин і мікроорганізмів. ДекарбоксилюваннямА.к. можна одержати α- і β- аланін. А.к. служить попередником розпаду аспарагіну в обміні речовин.