Організаційна поведі ...

- стійкий, узагальнюючий образ або низка характеристик, на думку більшості людей властивий певній особистості; при цьому наділення людей певним і якостями і характеристиками відбувається на основі їхньої приналежності до якоїсь культурної, соціальної, професійної, статевої чи вікової групи.

- стійке поєднання теоретичних поглядів, навичок і умінь, характерних рис і відносин, що виявляються в поведінці лідера.

- процес зовнішнього спонукання суб'єкта до певних дій; стимули - це дії, що обумовлюють динаміку психічних станів (лат. stimulus - загострена палиця, якою поганяли тварин, жалило).

- реакція людини на співвідношення між вимогами до неї і її здатністю задовольнити цим вимогам.

- сукупність впорядкованих і сталих зв'язків об'єкта (групи, організації), що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей в умовах внутрішніх і зовнішніх змін (лат. structura - будова, розташування, порядок).

- культура, поширена у великій організації поряд з домінуючою культурою; характерне пристосування співробітників до специфіки діяльності (функціональні служби) або до місцевих умов (територіальні відділення).

- традиційний авторитарний набір припущень про людську природу.

- гуманістичний і підтримуючий підхід до управління трудовою діяльністю людей.

- модель, у якій робиться спроба адаптації елементів японських систем управління до американської культури з акцентом на співпрацю і процеси прийняття узгоджених рішень.

- твердження про те, що, спостерігаючи та імітуючи рольові моделі в робочому середовищі, співробітники організації отримують значні обсяги інформації про ефективну поведінку в процесі праці (непряме навчання, або навчання на досвіді інших людей).