Біохімія 102 хімія ...

клас складних ліпідів, структурні компоненти яких - сфінгозинові основи (сфінгозин, його аналоги і гомологи). Поширені у рослинному світі і у тваринних тканинах, особливо в нервовій (накопичення С. у мозку, наприклад, пов'язана з процесом мієлінізації, без якого неможливий перехід від рефлекторних реакцій до вищих форм нервової діяльності). С. міститься у мієліновій оболонці м'якотних нервів, мембранах еритроцитів, а також клітин печінки, селезінки та ін. органів. В усіх природних С. сфінгозинова основа ацильована по аміногрупі залишком вищої жирної кислоти (стеариновою, ліноцериновою, нервоновою, оксинервоновою і цереброновою). У фосфовмісних С. (сфінгомієліни, сфінгостаноламіни, церомідфосфогліцерини та ін.) первинний гідроксил заміщений залишком фосфатної кислоти; у глікосфінголіпідів (цероброзиди, сульфатиди, глобозиди, гангліозиди) первинна гідроксильна група заміщена вуглеводом. Порушення обміну С. в організмі людини призводить до важких захворювань - сфінголіпідозів.

природні сполуки із групи сфінголіпідів. Молекули С. побудовані із сфінгозину або дигідрофінгозину (дуже рідко з інших сфінгозинових основ), холіну, вищих жирних кислот (стеаринової, лігноцеринової, нервонової) і фосфатної кислоти. Багаті С. сіра і біла речовина мозку, оболонки аксонів периферичної нервової системи, зустрічаються також у печінці, нирках, легенях та ін. органах.
Біосинтез С. відбувається із N-ацилсфінгозину (цераміду)
і цитидиндифосфатхоліну у присутності церамідфосфохолінтрансферази або із сфінеозинфосфохоліну і ацилкофермента А. Порушення обміну С. в результаті пониження ферментативної активності сфінгомієлінази супроводжується накопиченням С. у різних органах і призводить до хвороби Німанна-Піка.

рибонуклеїнова кислота, яка здатна акцептувати амінокислоти і переносити їх в білоксинтезуючий апарат клітини − рибосому. Вторинна структура тРНК має вигляд конюшиного листка. Число видів т-рнк - більше шістдесяти.

трьохмірна просторова структура, яка утворюється за рахунок взаємодій між радикалами амінокислот, які можуть розташовуватися на значній відстані один від одного в пептидному ланцюзі.

це суперспіраль або кільце (бактерії, віруси).

група заміщених бензохінонів. Містяться в тканинах тварин, рослин і у бактеріях. У молекулі У. тваринного походження боковий ланцюг містить 9 (кофермент Q₉) або 10 (кофермент Q₁₀) ізопреноїдних ланок, бактеріального - від 5 до 9.
У хлоропластах рослин містяться близькі до У. пластохінони.

У. бере участь у процесах окиснювального фосфорилювання як перенощик електронів між флавопротеїдами і цитохромом b.
В організмі тварин і людини У. синтезується з фенілаланіну або тирозину.

піримідинова основа. Наявна в усіх живих клітинах у складі РНК. Нуклеотиди У. відіграють важливу роль в обміні вуглеводів: уридинфосфат - перенощик цукрів у реакціях взаємоперетворень моноцукоридів, уридиндифосфоглюкоза - кофермент ферменту глікогенсинтетази, який забезпечує синтез глікогену та ін. поліцукоридів.

фермент класу гідролаз. Каталізує розщеплення сечовини на карбонатну кислоту і амоніак. Ця реакція - одна з важливих у кругообігу Нітрогену у природі. У. поширена у рослин (особливо багато У. у зернах бобових), бактерій (наприклад, уробактерії), грибів; виявлено також у деяких безхребетних. У. із бобів сої - перший фермент, одержаний у кристалічному вигляді (Дж. Самнер, 1926 р.). Завдяки високій специфічності У. її використовують для кількісного визначення сечовини.

нуклеозид, побудований із залишку піримідинової основи урацилу і рибози. Виявлений в усіх живих клітинах у складі РНК. Входить до складу уридинфосфатних кислот, зокрема уридиндифосфату, що відіграє роль переносника залишків моноцукоридів у деяких реакціях обміну вуглеводів.

нуклеотиди, що побудовані з залишків урацилу, рибози і фосфатної кислоти. Уридин-5^/-монофосфат (УМФ) - один з 4 основних типів моноцукоридів, що входять до складу РНК; утворюється при синтезі піримідинових основ або розпаді нуклеїнових кислот і є вихідною сполукою для синтезу інших піримідинових нуклеотидів. В організмі виявлена циклічна форма УМФ. Бере участь у відповідних регуляторних процесах. При фосфорилюванні УМФ або дефосфорилюванні уридин-5^/-трифосфату (УТФ) - безпосереднього донора фосфату і енергії в багатьох реакціях синтезу поліцукоридів в тканинах тварин і субстрату для синтезу РНК - утворюється уридин-5^/-дифосфат (УДФ). УДФ-специфічний переносник залишків цукрів при синтезі поліцукоридів, дицукоридів і в реакціях взаємоперетворення цукрів.