Біохімія 102 хімія ...

кофермент багатьох флавінозалежних дегідрогеназ. Поширені у живих організмах. Молекула Ф. складається з аденозин-5^/-фосфату і ФМН. Вмістимі Ф. флавопротеїди входять до складу дихального ланцюга. Основна функція Ф. - окиснення відновленого НАД. У якості коферментів оксидаз D- і L-амінокислот відновлені Ф. і ФМН можуть безпосередньо взаємодіяти з молекулярним киснем з утворенням пероксид гідрогену. Ф. синтезується з ФМН і АТФ під впливом аденілтрансферази.

5'-фосфатний етер рибофлавіну (вітаміну В₂), кофермент деяких флавінзалежних дегідрогеназ (оксидаз L-амінокислот, НАД^.Н і НАДФ^.Н - дегідрогеназ та ін.), що містяться в усіх живих клітинах. Ізоалаксазинове кільце Ф. здатне піддаватися оборотному окисненню - відновленню, приєднуючи 2 атоми Гідрогену від відновлених нікотинамідних коферментів або окиснювальних субстратів. Ф. синтезується з вільного рибофлавіну і АТФ під впливом флавокінази. Ф. - попередник іншого флавінового коферменту флавінаденіндинуклеотиду (ФАД).

група водорозчинних сполук, молекули яких містять птеридинове ядро, залишки параамінобензойної і глутамінової кислот.

Найпоширеніші у природі: фолієва кислота (птероїлглутамінова кислота) і її поліглутамати. Наявний в усіх тваринних тканинах, рослинах і у мікроорганізмах. Тварини і людина не синтезують Ф. і повинні одержувати його з їжею; може синтезуватися мікрофлорою кишківника. Відновлена форма фолієвої кислоти - тетрагідрофолієва кислота - і її похідні беруть участь як коферменти у ферментативних реакціях переносу одновуглецевих фрагментів (СН₃-, -СН₂-, -СНО та ін.) при обміні амінокислот (серину, гліцину, гістидину), біосинтезі метіоніну, пуринових і піримідинових основ. Нестача Ф. в організмі веде до порушення росту і розвитку макроцитарної анемії. багаті Ф. свіжі овочі, полуниці, печінка, дріжджі. Добова потреба дорослої людини - 400 мкг. Антиметаболіти Ф. (аміноптерин, аметотоптерин) мають цито- і канцеростатичні властивості і діють як імунодепресанти при трансплантації органів.

гонадотропний гормон хребетних. Виробляється базофільними клітинами передньої частини аденогіпофіза. Стимулює розвиток фолікул до настання овуляції у самок, сперматогенез, посилює секрецію статевих стероїдів (естрогенів, андрогенів), підвищує чутливість статевих залоз до лютропіну. глікопротеїд, побудований із α-, β-субодиниць. Діє спільно з лютропіном. Регуляція синтезу і секреції Ф. здійснюється рилізинг - гормоном фоліберином, який виробляється гіпоталамусом, а також вмістом у крові андрогенів і естрогенів.

ферменти класу гідролаз. Каталізують реакції гідролізуестерів фосфатної кислоти. Ф., які розщеплюють диетери фосфатної кислоти (наприклад, нуклеази), відносять до дифосфатаз. Ф. поширені в усіх живих клітинах і відіграють важливу роль у регуляції обміну фосфорильованих сполук, а також у підтриманні відповідного рівня фосфату. В залежності від величини оптимуму рН дії ферментів розрізняють кислі Ф. і лужні Ф. Визначення їх активності у сироватці крові людини і тварин використовують для діагностики деяких захворювань.

складні ліпіди, в молекулах яких присутній залишок фосфатної кислоти. Ф. - естери фосфатної кислоти і гліцеролу або аміноспирту сфінгозину, які за допомогою етерного або амідного зв'язку сполучені з залишками насичених і ненасичених жирних кислот.

До важливих Ф. належать: фосфатидилетаноламіни, фосфатидилхоліни, фосфатидилгліцероли, фосфатидилсерини, дифосфатидгліцероли (кардіоліпіни), фосфатидилінозити. Входять до складу клітинних і субклітинних структур тварин, рослин, мікроорганізмів. Наявність полярних і неполярних угрупувань у молекулах Ф. обумовлює своєрідні фізико-хімічні властивості і специфічну роль Ф. у побудові і функціонуванні біологічних мембран. Основну роль у біосинтезі Ф. виконують цитидинові нуклеотиди, за допомогою яких будуються фосфодиетерні зв'язки.

Біосинтез здійснюється переважно у печінці, тканинах кишківника, нирках, м'язах, у менших кількостях - у мозку.

Катаболізм Ф. відбувається під впливом ліпаз (фосфоліпази А₁, А₂, С, D), що кталізують специфічне розщеплення естерних і фосфодиетерних зв'язків.

природні сполуки із групи фосфатидів (клас ліпідів), естери холіну і дигліцеридфосфатних (фосфатидових) кислот.

Багатогранність молекулярних форм Ф. визначається будовою і складом залишків жирних кислот. Поширені в організмах тварин (в еритроцитах, спермі, мозку, яєчному жовтку; багаті Ф. органи з високою інтенсивністю обміну - печінці, серцевому м'язі), рослин (в бобах сої, насінні соняшнику, пророщеному зерні пшениці). Поряд з іншими фосфатидами Ф. входить до складу біологічних мембран.

Біосинтез Ф. відбувається при фосфорилюванні холіну під впливом холінкінази, холінфосфатцитидинтрансферази. В організмі можливий перехід фосфатидилетаноламінів у Ф.

проміжні сполуки у метаболізмі фосфоліпідів. Зустрічаються в незначних кількостях у тваринних і рослинних тканинах. Використовують як вихідні сполуки в хімічному синтезі багатьох груп фосфоліпідів.

природні сполуки із групи фосфатидів (клас ліпідів).

Естери етаноламіну (коламіну) і дигліцеридфосфатних (фосфатидових) кислот, які різняться за складом жирних кислот. Найчастіше зустрічається пальмітинова, стеаринова, олеїнова і полієнові С₂₀-С₂₂ кислоти. Містяться у деяких тваринних і рослинних тканинах, мікроорганізмах; багата Ф. нервова тканина. Поряд із фосфатидилхолінами Ф. - основні ліпідні компоненти біологічних мембран. Етаноламін, надходячи з їжею або будучи синтезований із серину і гліцину фосфорилюється АТФ у присутності етаноламінфосфокінази з утворенням фосфорилетаноламіну, який, взаємодіючи з цитидинтрифосфатом під впливом етаноламінфосфатцитидилтрансферази, утворює цитидиндифосфатетаноламін.

ферменти класу гідролаз. Каталізують гідроліз фосфогліцеридів. У залежності від місця дії на фосфогліцерид розрязняють Ф. А, В, С, D.
Ф. А відщеплюють залишок жирної кислоти у положенні
2 (утворений при цьому токсичний лізофосфатид гідролізується
Ф. В), Ф. С викликає гідроліз зв'язку між гліцеролом і фосфатною кислотою, а Ф. D каталізує відщеплення спиртової групи.