Біологія мисливських ...

сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що впливають на організми. Серед абіотичних факторів виділяють хімічні (хімічний склад атмосфери, морських і прісних вод, ґрунту), фізичні, або кліматичні (вологість, тиск, вітер тощо), орографічні (характер рельєфу) та едафічні (ґрунтові).

пристосування організмів до нових умов існування, в які вони потрапляють природним шляхом або переносяться людиною.

прямий і опосередкований вплив людей на довкілля і його компоненти внаслідок господарської діяльності.

1) в екології – ділянка земної поверхні, на якій поширені певні біотичні угруповання та екосистеми будь-якого ієрархічного рівня; 2) в систематиці – ділянка земної поверхні, на якій поширена певна систематична група організмів: вид, рід, родина тощо. Область поширення виду або іншої систематичної групи тварин чи рослин, а також угруповань організмів; 3) ділянка земної поверхні, на якій поширені особини певного виду, незалежно від ступеня постійності їх перебування; зона, обмежена географічними точками більш-менш постійної реєстрації особин виду. Розрізняють ареал первинний, або автохтонний (зона початкового поширення виду), і ареал вторинний, або аллохтонний (зона розселення виду).