Історія держави і права України та зарубіжних краї ...

програмний документ англійської буржуазної революції. Велика Ремонстрація містила в собі вимогу обмеження королівської влади (вимагалося, щоб король призначав лише тих посадових осіб, щодо довіри яким парламент не мав сумнівів). Король не затвердив Велику Ремонстрацію, як не сприйняв інших заходів, спрямованих на встановлення конституційної монархії в Англії, що ста¬ло однією з причин початку громадянської війни між королівською владою та парламентом (з 1647 р.).

найважливіший конституційний закон Англії (у вигляді угоди), що закріпив відносини між королем та баронами часів Іоанна Безземельного. В документі було викладено систему васально-ленних відносин короля та баронів (спадковість феодів; запровадження «суду рівних», який виносив всі рішення щодо ув’язнень; введення презумпції невиносності). Magna Charta закріплювала обмеження земельних прав барона та створення комітету 25 баронів, які контролювали дотримання її положень королем.

основне джерело права Золотої Орди. Включала в основному норми кримінального права, що базувалося спочатку на нормах звичаєвого права, пізніше — на нормах шаріату. Шлюбно-сімейні відносини та питання спадщини регулювалися звичаєм та традицією. Судова влада не була відокремлена від адміністративної. У судовому процесі застосовувалися тортури, використовувався принцип групової відповідальності.

документ, прийнятий парламентом Великобританії, в якому закріплювалися остаточний розпад Британської колоніальної імперії та основи відносин між Великобританією та її домініонами. Згідно з статутом у рамках колишньої Британської колоніальної імперії створювалася вільна співдружність націй, до складу якої входили Австралія, Канада, Нова Зеландія та Південно-Африканський союз. Британська корона стала символом вільного об’єднання націй. Проголошувалися також право домініонів самостійно вирішувати зовнішньополітичні питання, обов’язкове надання згоди місцевих парламентів на поширення на їх території законів, прийнятих парламентом Великобританії та скасування дії у домініонах Акта про дійсність колоніальних законів 1865 р., свобода законотворчості домініонів. Формально главою колишніх домініонів залишався британський монарх, однак водночас кандидатура представника британської корони (генерал-губернатора) обговорювалася місцевими урядами та призначалася короною за їх рекомендацією. Вестмінстерський статут вважається конституцією Британської Співдружності націй.