Германське цивільне уложення, 1900 р.
загальнонімецький цивільний кодекс, що є разом з Кодексом Наполеона найвпливовішою пам’яткою континентальної (романо-германської) системи права. Уложення уніфікувало право колишніх німецьких держав після їх об’єднання в єдину Германську імперію в 1870 р. Уложення побудоване за т.зв. пандектною системою, для якої характерні зведення інститутів цивільного права в чотири окремі частини (зобов’язальне, речове, сімейне та спадкове право). Норми, спільні для всіх інститутів, розташовані в загальній частині Кодексу. Така структура відрізняє Уложення від традиційного римського права та від французького Кодексу Наполеона, побудованих за інституційною системою. Уложення поєднує деякі правові норми з моральними (напр., поняття «доброї совісті»), вводить певні нові поняття (напр., поняття волевиявлення при укладанні угод) і тлі. Уложення здійснило значний вплив на розвиток європейського права.
|