Історія української ...

(грец. kalokagatia, від kalos kai agatos: красивий і добрий) – ідеальне єднання фізичної краси й духовної досконалості, які розвиваються під час зміни поколінь, на відміну від вроди, таланту або чесноти. Його обґрунтуванням з огляду на колективні інтереси полісу займалися античні інтелектуали, ідею втілювали у своїй творчості давньогрецькі та римські митці. Платон убачав у калокагатії ідеал гармонійного поєднання фізичних і духовних нахилів людини, доповнюваних багатством та благородством душі. Калокагатія визначила ідейно-естетичні пошуки "парнасців", символістів, найбільш притаманна "неокласикам".

(лат. clarus: ясний, виразний) – чітке, ясне зображення, на якому наполягали класицисти. Притаманне також поезії "парнасців", акмеїстів та "неокласиків".

(франц. clarnette, італ. сlarinetto: дерев'яний духовний музичний інструмент) – стильова якість синтетичної лірики раннього П.Тичини, походить від назви його збірки "Сонячні кларнети" (1918); термін запропонований Ю.Лавріненком та В.Баркою. Називає ідіостиль, що позначився на стильових тенденціях української поезії першої половини ХХ століття. Для кларнетизму характерна "активно ренесансна одушевленість життя" (Ю.Лавріненко), перейнята енергійними світлоритмами, сконцентрована у стрижневій філософській "ідеї всеєдності", яка витворює поетичний всесвіт достеменної "гармонії сфер", органічної єдності "мікрокосму" та "макрокосму", суголосного ментальному кардіоцентризму та антеїзму.

(лат. constructio: побудова) – напрям авангардизму, що виник на початку ХХ століття, пов'язаний з темпами індустріального розвитку. Йому притаманні тенденції інтелектуальної доцільності, математичної раціоналізації мистецтва, передусім архітектури, а також скульптури і театру, визначальними для яких стали критерії розрахунку, економності, лаконічності формотвірних засобів, що призводило до спрощення та схематизації естетичних чинників на користь улітарних (виробничих) інтересів. У конструктивістів окреслювалися наміри ліквідувати мистецтво як духовне явище, підмінити митця інженером, розчинити художню творчість у річищі "життєбудування", у виробництві "технічно доцільних речей", апологетизувати технократичні запровадження в літературі, малярстві, музиці тощо. Конструктивізм позначився на творчості Нової Генерації, "Молодняка", ВУСППу, почасти ВАПЛІТЕ, на експериментальній прозі, на ліриці П.Тичини, на функціональній поезії, що друкувалася на сторінках авангардівських альманахів, журналів "Нова генерація", "Молодняк" тощо.