Історія держави і права України та зарубіжних краї ...

збірка норм звичаєвого права та судової практики Саксонії, яку уклав саксонський рицар шеффен Ейке фон Репгау. Збірка складається з двох частин: перша — присвячена земському праву (праву шеффенського стану — вільного, але не шляхетного, містить норми шлюбно-сімейного, речового, спадкового, зобов’язального, кримінального права й процесу); друга — денному (праву великих феодалів). В основу збірки було покладено принципи божественного походження права та його непохитного авторитету в суспільстві. Саксонське зерцало розмежовує світську та церковну юрисдикцію (з пріоритетом влади імператора, який, однак, повинен був обиратися (з правом вирішального голосу представників церкви) й затверджуватися Римським Папою).

запис судових звичаїв германців, в першу чергу салічних франків, прове-дений близько VI ст. (за часів об’єднання франків Хлодвігом). Відображає архаїчні порядки первіснообщинного ладу. Родичі «до шостого коліна» ще продовжують відігравати важливу роль у житті франка (всі вони повинні були присягати в суді на його користь; у випадку вбивства франка вергельд отримували (або сплачували) всі родичі). Розклад родового ладу засвідчують зародки майнової диференціації всередині франкського роду та наявність можливості публічно вийти із складу роду. Протягом VI IX ст. франкські королі внесли значну кількість доповнень. У франків існувала приватна власність на землю, хоча могутньою залишалася община. Салічна правда регулювала також процес спадкування (включаючи т.зв. аффатомію — внесення змін до загального порядку спадкування в конкретних випадках), шлюбно-сімейні відносини, визначала систему злочинів і покарань.

перший звід феодального права Московської держави. Складався з 967 статей, що були об’єднані в 25 глав. Уложення визначало статус царя як глави держави, самодержавного й спадкового монарха; регулювало весь комплекс адміністра¬тивних правовідносин, суд і судовий процес, що складався з двох форм — суду й розшуку. В галузі кримінального права Уложення продовжувало розробку поняття «лиха справа», що з’явилося ще в Судебниках. Система злочинів та покарань була розроблена доволі ґрунтовно. Окремо регулювалися цивільно-правові відносини, статус вотчини та помісного землеволодіння.

конституційний акт періоду війни за незалежність (прийнятий Другим континентальним конгресом у листопаді 1777 р., ратифікований всіма 13 штатами та вступив у силу в 1781 р.). Колишні колонії були названі штатами, які зберігали свій суверенітет та підтвердили республіканську форму правління, а їхнє майбутнє об’єднання — Сполученими Штатами Америки. Головною метою створення «довічного Союзу Штатів» визначалися спільна оборона та боротьба за незалежність. Спільні питання мали вирішуватися Конгресом, в якому кожен штат отримував один голос, а рішення приймалося не менш як 9-ма з 13 голосів. Статті Конфедерації діяли до 1789 р.

правові збірки феодальної Польщі (Віслицький та Петраковський статути), видані з метою уніфікації судових звичаїв. До складу судебників входили кримінальні, кримінально-процесуальні норми, а також норми, що регулювали питання власності, служби в ополченні тощо. Статути скасовували «право мертвої руки», обмежуючи таким чином владу феодалів, селяни ж отримували право (хоча й обмежене) переходити від одного пана до іншого.