Історія держави і права України та зарубіжних краї ...

давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник, військовий диктатор з 49 по 44 рр. до н.е.

форма селянського феодального землеволодіння, з якого сеньйору сплачувалася грошова рента (ценз). Селяни-цензитарії були особисто вільними й передавали землю у спадок.

виборні посадові особи в Давньому Римі. Оцінювали майновий стан римлян, розподіляли їх по класах, складали списки сенаторів, здійснювали нагляд за мораллю громадян, складали перепис населення.

франкський королівський чиновник, представник королівської адміністрації на народних зборах.

одиниця військово–політичного поділу громадян (сотня) у Давньому Римі, що відбувся внаслідок реформи С. Туллія. Центурія також стала й одиницею, за якою відбувалося голосування на народних зборах. Найбагатші римляни першого класу (80 центурій) та вершники (18 центурій) голосували першими і у випадку одностайного дотримання певних позицій мали більшість голосів – 98, після чого голосування припинялось.

офіційний урочистий акт, який здійснюється за попередньо розробленим планом (протоколом), за певними правилами або традиціями.

організації ремісників, що поряд з питанням економічного характеру вирішували питання прав та обов’язків всіх їх членів. Діяли на підставі статутів, на засадах самоврядування, мали чітку ієрархію.

військові губернатори, чиновники в період династії Тан.

визначена законом сума, що виділяється монарху (при конституційній монархії) на утримання двору.

римська громадянська община, колектив громадян, що здійснював функції держави. Мала також право верховного розпорядження усією землею. Звідси – самоназва римлян – квірити або цивес й права – jus quiritum та jus civile – квіритське або цивільне право.