Біохімія 102 хімія ...

група жиророзчинних сполук, похідних нафтохінону. Найважливішими представниками є: філохінон (вітамін К₁), мультипренілменахінони (вітаміни К₂₍₃₀₎, К₂₍₃₅₎), які відрізняються довжиною бокового ізопреноїдного ланцюга, менадіон (вітамін К₃, боковий ізопреноїідний ланцюг відсутній).

Синтезується зеленими рослинами і деякими мікроорганізмами. У ссавців утворюється мікрофлорою кишківника. При авітамінозі В. К у тварин з'являються підшкірні і внутрішньом'язові крововиливи (геморагії) і знижується швидкість згортання крові. В. К є необхідним для синтезу в печінці деяких білків системи згортання крові (протромбін, проконвертин, акцелерин). Водорозчинний аналог В. К - вікасол - використовується в медичній практиці.

низькомолекулярні органічні сполуки, які виконують функції біологічних каталізаторів самостійно або в складі ферментів як кофактори. Основне джерело В. - рослини, у яких можуть міститися і так звані провітаміни (каротини та ін.), що перетворюються в В. у тваринному організмі. Важлива роль в утворенні В. належить мікроорганізмам (наприклад, мікрофлора рубця забезпечує жуйних В. групи В). Розрізняють водо- і жиророзчинні В. До водорозчинних В. відносяться: аскорбінова кислота (вітамін С), В. групи В - тіамін (вітамін В₁), рибофлавін (вітамін В₂), пантотенова кислота (вітамін В₃), нікотинамід (ніацин, вітамін РР або В₅), вітамін В₆, вітамін В₁₂ (кобаламін), біотин (вітамін Н), фолацин; до жиророзчинних: вітамін А, D (кальциферол), Е (токоферол) і К. Є група вітаміноподібних сполук - деякі флавоноїди (рутин), холін, інозит, ліпоєва, оротова, пангамова кислоти. На відміну від інших незамінних факторів харчування (амінокислоти, жирні кислоти та ін.), В. не є матеріалом для біосинтезів чи джерелом енергії. Однак вони беруть участь практично в усіх біохімічних і фізіологічних процесах, які складають сукупності обміну речовин.

просторова структура, яка утворюється в результаті взаємодії між функціональними групами пептидного остову. Пептидний ланцюг утворює α-спіраль, β-складчасту структуру, і нерегулярну структуру.

(модель Уотсона та Кріка (1953 р.)) - молекула ДНК, яка складається із двох антипаралельних полінуклеотидних ланцюгів, утворюючи подвійну спіраль. Конфігурація подвійної спіралі утримується водневими зв'язками, які виникають між пуриновими і піримідиновими основами двох полінуклеотидних ланцюгів ДНК.

аліфатичні поліоксикарбонільні сполуки і їх численні (в тому числі полімерні) похідні, компоненти всіх без винятку живих організмів. В. ділять на моноцукориди, олігоцукориди і поліцукориди.

Вуглеводи відіграють важливу роль у життєдіяльності організму. Є такі основні функції вуглеводів в організмі: енергетична, структурна, захисна, гемостатична, антикоагуляційна, гомеостатична, опорна, механічна, осморегуляторна, знешкоджуюча, антиліпідемічна, є групоспецифічними речовинами еритроцитів крові.

моноцукорид із групи гексоз. L-Г. входить до складу поліцукоридів червоних водорослів.

D-Г. широко розповсюджена в природі, входить до складу олігоцукоридів (мелібіози, рафінози, стахіози), деяких глікозидів, рослинних і тваринних бактеріальних поліцукоридів (камеді, слизі, галактані, пектинових речовин, геміцелюлоз), в організмі тварин і людини - до складу лактози, цереброзидів, кератосульфату та ін. У людини спадкова відсутність цього фермента приводить до нездатності утилізувати D-Г. із лактози і викликає важке захворювання - галактоземію.

аміноцукор, похідний галактози. Вперше виділений із хрящової тканини. У вільному вигляді не зустрічається.

У вигляді N-ацетильного похідного входить до складу глікопротеїдів, хондроїтинсульфатів, групових речовин крові, гангліозидів, гліколіпідів мікробактерій і т.п.

одноосновна гексуронова кислота. Утворюється окисненням шостого атома Карбону D-галактози.

Входить до складу камеді, слизів, пектинових речовин. При нагріванні водних розчинів Г.к. у присутності солей деяких металів може декарбоксилюватися з утворенням L-арабінози.

фракція глобулінів сироватки крові, яка володіє найменшою електрофоретичною рухливістю і завдяки однаковому заряду розташовується в γ - області на електрофореграмі. Серед Г.-г. - імуноглобуліни (антитіла) та деякі інші білки, наприклад, гама-фетопротеїн.

природні органічні сполуки із групи глікосфінголіпідів, які містять один або декілька залишків нейрамінових кислот. Більшість Г. включають С₂₀ - сфінгозин, ацильований стеариновою кислотою, галактозу, глюкозу і різноманітні гексозаміни. Виявлені у більшості тканин тварин, а найбільше - в сірій речовині мозку; локалізуються в клітині у мікросомах і синаптичних мембранах.