Біохімія 102 хімія ...

гормон, який секретується клітинами слизової оболонки дна шлунка; виявлений в кишківнику, а також в гіпофізі ряду тварин. За хімічною природою - поліпептид із 17 амінокислотних залишків. Існує в десульфованій і сульфованій формах, які володіють однаковою біологічною активністю. Г. бере участь в регуляції функцій травних трактів: стимулює секрецію хлоридної кислоти в шлунку, підвищує секрецію шлункового і панкреатичного соків, жовчовиділення, змінює тонус і рухливу активність шлунка і кишок.

група біологічно активних речовин пептидної природи, які секретуються слизистими шлунково-кишкового тракту у хребетних; беруть участь в регуляції діяльності травної системи, а також специфічно впливають на деякі органи і системи. На відміну від "класичних” гормонів, вони секретуються не ендокринними залозами, а спеціальними клітинами, розсіяними в поверхневому епітеліальному шарі антрального (від лат. antrum - печера, порожнина) відділу шлунка і тонкої кишки. Тому їх іноді називають парагормонами, гормоноїдами, тканинними гормонами або ентеринами. До Г.г. відносяться гастрин, секретин, холецистокінін, мотилін і хімоденін. В кишківнику виробляються також вазоактивний інтестінальний поліпептид (ВІП), який розширює кровоносні судини, понижує тиск крові, підвищує секрецію води і електролітів підшлункової залози і жовчовиділення; гастроінгібуючий поліпептид (ГІП), що здатний пригнічувати секрецію кислоти в шлунку; глюкагон, відомий як гормон підшлункової залози; гормон гіпоталамусу соматостатин; бомбезин, виділений вперше зі шкіри жаби і за біологічною активністю подібний до холецистокініну і ряд інших. До Г.г. відносять також так званий панкреатичний поліпептид, виділений із підшлункових залоз курей і худоби, регулює деякі функції органів травлення.

моноцукориди з 6 карбоновими атомами в молекулі - глюкоза, фруктоза, галактоза, маноза та ін.

координаційна сполука порфірину з двохвалентним залізом. У живих організмах входить до складу складних білків - гемопротеїдів. Залежно від замінників в порфіриновому циклі розрізняють Гем а, в і с і т.д.

Найбільш розповсюджений гем в. (входить до складу гемоглобінів, міоглобіну, каталази, пероксидази і більшості цитохромів), в основі якого лежить протопорфірин ІХ. Складнішою будовою володіє гем а. - простетична група фермента клітинного дихання цитохромоксидази.

червоні залізовмісні пігменти крові і гемолімфи, оборотно зв'язуються з О₂; складні білки, побудовані із залізопорфіринової простетичної групи (гема) і білка глобіна. Забезпечує перенос О₂ від органів дихання до тканин і карбон (ІV) оксиду від тканин до органів дихання, беруть участь в підтриманні сталості рН крові. Є в усіх хребетних. У крові знаходяться в еритроцитах. Молекула Г. побудована із поліпептидних ланцюгів, до кожного з яких приєднаний гем, який здатний без зміни валентності атомів Fe (ІІ) приєднувати або віддавати О₂. В зібраній у тетрамер молекулі Г. всі 4 залишки гема розташовані на поверхні і легко доступні для О₂. Видова специфічність Г., яка володіє різною спорідненістю до О₂, обумовлена їх білковими компонентами.

складні білки, які містять кольорову простетичну групу - гем (хромопротеїни); гемоглобін, міоглобін, цитохроми, каталаза, пероксидаза та ін.

сульфатований мукополіцукорид, природний інгібітор системи згортання крові.

Синтезується штучними клітинами, які розташовані уздовж стінок кровоносних судин.

кислий мукополіцукорид, складовий компонент сполучної тканини.

У значних кількостях міститься у скловидному тілі ока, синовіальній рідині і шкірі. Утворює високов'язкі розчини, дає комплекси з білками. В організмі регулює розподіл води, забезпечує вибіркову проникність тканин, служить змащувальним матеріалом в суглобах.

ферменти класу оксидоредуктаз, які використовують молекулярний Гідроген. Найважливішим представником Г. - феродоксин - дегідрогеназа, коферментом якої є феродоксин. У процесі ферментативної реакції він піддається оборотному окисненню і відновленню. Здійснюючи відновлення сполук за рахунок Н₂, цей фермент бере участь в реакціях біологічної азотфіксації.

стероїдний гормон хребетних. Синтезується корою наднирників і володіє вираженою глюкокортикоїдною активністю.