Біохімія 102 хімія ...

ферменти класу оксидоредуктаз, які каталізують реакції відщеплення Гідрогену від одного субстрату і перенос його на інші. Приймають участь у процесах катаболізму всіх типів поживних речовин. Коферментам Д., які виступають акцепторами атомів Гідрогену, служать НАД, НАДФ, ФАД, ФМН. Реакції за участю Д. лежать в основі біологічного окиснення, якеміцно зв'язане іззабезпеченням клітин енергією. Реакції, що каталізують Д., як правило, оборотні, тому деякі Д. приймають участь у відновлюючих біосинтетичних процесах. Найпоширеніша і добре вивчена є алкогольдегідрогеназа. Відіграє важливу роль у спиртовому бродінні.

стероїдний гормон хребетних, виробляється корою наднирників. Регулює водно-сольовий обмін в організмі (мінералокортикоїд). Проміжний продукт біосинтезу кортикостерону і альдостерону.

моноцукорид із групи дезоксицукрів; входить до складу дeзоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) − матеріальних носіїв спадковості.

У ДНК існує в фуранозній формі, перший атом Карбону Д. зв'язаний з азотистою основою, а С₃ і С₅ атоми утворюють естерний зв'язок із залишками фосфатної кислоти, формуючи вуглеводно-фосфатний скелет ДНК. Біосинтез Д. в організмі відбувається на рівні рибонуклеотидів у присутності АТФ, в якості відновлюючого агента виступає НАДФ·Н і білок тіоредоксин, що містить меркаптогрупи.

ферменти класу гідролаз і групи нуклеаз, які каталізують реакції розщеплення фосфоетерних зв'язків в полінуклеотидному ланцюзі ДНК. Широко розповсюджені в клітинах тварин, рослин і мікроорганізмів. Приймають участь в регуляції розпаду і синтезу ДНК в клітинах, а також в репарації молекул ДНК шляхом вилучення пошкоджених ділянок полінуклеотидного ланцюга.

нуклеїнові кислоти, які містять в якості вуглеводного компоненту дизоксирибозу, а в якості азотистих основ аденін (А), гуанін (Г), цитозин (Ц), тимін (Т).

Присутні в клітинах будь-якого організму, а також входять до складу багатьох вірусів. Первинна структура молекули ДНК (послідовність нуклеотидів в нерозгалуженому полінуклеотидному ланцюзі) суворо індивідуальна і специфічна для кожної природної ДНК і відображає кодову форму запису біологічної інформації (генетичний код).

нуклеотиди, які містять вуглеводдезоксирибозу, пуринову (аденін або гуанін) основу і залишки фосфатної кислоти; мономери, із яких побудовані ДНК. В живих організмах синтез Д. здійснюється із рибонуклеотидів (на рівні нуклеозиддифосфатів) шляхом прямого відновлення на 2-вуглецевому атомірибози багатоферментною системою, що включає білок тіоредоксин і відновлений НАДФ; у окремих організмах відбувається відновлення нуклеозидтрифосфату за участю кобаламіну (вітаміну В₁₂). Біосинтез тимідилової кислоти відбувається в результаті метилювання дезоксиуридилової кислоти. Синтез дезоксирибонулеотидтрифосфатів − безпосередних попередників ДНК - з вершується в реакціях фосфорилювання дезоксирибонуклеозид моно- і дифосфатів за участю АТФ.

моноцукориди, в яких одна або декілька гідроксильних груп заміщені атомами Гідрогену, наприклад дезоксирибоза.

поліцукориди, які побудовані із залишків α-D-глюкози з 1→6-глікозидними зв'язками в ланцюгах і 1→3, або 1→4в розгалуженнях. Частково гідролізовані Д. з молекулярною масою 40000-80000 використовують в якості кровозамінників. Поперечнозшиті Д. - сефадекси, використовують для гель-хроматографії.

продукти часткового розпаду поліцукоридів (крохмалю, глікогену). В організмі утворюються під дією амілаз і глікогенфосфорилази. Володіють більш високим засвоєнням у порівнянні з поліцукоридами із яких утворюються.

втрата природної (нативної) конфігурації молекулами білків, нуклеїнових кислот та ін біополімерів у результаті нагрівання, хімічної обробки і т.п. Обумовлена розривом нековалентних (слабких) зв'язків у молекулах біополімерів (слабкими зв'язками підтримується просторова структура біополімерів). Звичайно супроводжується втратою активності: ферментативної, гормональної та ін. Може бути повною і частковою, оборотною і необоротною Д.,не порушує міцних ковалентних хімічних зв'язків, алерозкриванняглобулярної структури робить доступними для розчинів і хімічних реагентів радикали, що знаходяться всередині молекули. Зокрема, Д. полегшує дію протеолітичних ферментів, відкриваючи їмдоступ до всіх частин молекули білка. Оборотну Д. нуклеїнових кислот використовують для їх молекулярної гібридизації.