Глосарій з курсу "Економіка природокористування"

Природокористування – процес використання природних ресурсів у виробничій та невиробничій діяльності людини.
Раціональне природокористування – господарська діяльність, що забезпечує збереження природних ресурсів та їх відтворення.
Економіка природокористування – наука, що вивчає економічні механізми раціонального використання та охорони природи.
Природні ресурси – елементи природи, що використовуються як фактори виробництва і джерело життєзабезпечення.
Відновлювані ресурси – ресурси, здатні до самовідтворення (ліси, вода, ґрунти).
Невідновлювані ресурси – ресурси, які не відновлюються у прийнятні для суспільства терміни (корисні копалини).
Ресурсозбереження – комплекс заходів, спрямованих на зниження витрат природних ресурсів у виробництві.
Екологізація виробництва – впровадження екологічних технологій і стандартів у господарську діяльність.
Сталий розвиток – розвиток, що задовольняє потреби сучасності без шкоди для майбутніх поколінь.
Екстерналії – побічні ефекти діяльності, які відчувають треті сторони і які не враховані в ціні товару чи послуги.
Негативні екстерналії – збитки від господарської діяльності (забруднення, шум, ерозія).
Позитивні екстерналії – вигоди від діяльності, що поширюються на суспільство (озеленення, екопросвіта).
Принцип «забруднювач платить» – правило, за яким витрати на ліквідацію шкоди має нести її винуватець.
Екологічні збитки – економічна оцінка втрат суспільства від погіршення довкілля.
Метод альтернативної вартості – спосіб оцінки ресурсу через визначення вартості найкращої втраченої можливості.
Метод витрат і вигод (CBA) – оцінка ефективності проекту через співставлення витрат і вигод.
Економічна оцінка ресурсів – визначення вартості природних ресурсів як факторів виробництва.
Ресурсна рента – додатковий дохід від використання рідкісних чи унікальних природних ресурсів.
Земельна рента – дохід від використання землі, що визначається її родючістю та розташуванням.
Амортизація екологічних фондів – перенесення вартості природоохоронного обладнання на продукцію.
Фондовіддача – показник ефективності використання основних фондів.
Екологічні інновації – нові технології, що зменшують негативний вплив на довкілля.
Природоохоронні заходи – дії для збереження і відтворення ресурсів, зниження забруднення.
Ефективність природоохоронних заходів – співвідношення результатів і витрат на їх реалізацію.
Відвернені збитки – сума збитків, яких вдалося уникнути завдяки природоохоронним заходам.
Екологічне ліцензування – система державних дозволів на діяльність, що впливає на природу.
Екологічне нормування – встановлення нормативів допустимого впливу на довкілля.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальний вміст шкідливої речовини у середовищі, що не шкодить здоров’ю.
Гранично допустимі викиди (ГДВ) – норматив максимально можливих викидів від джерела забруднення.
Екологічна стандартизація – встановлення вимог до продукції та процесів з урахуванням екологічної безпеки.
Екологічна сертифікація – підтвердження відповідності продукції/систем управління екологічним вимогам.
ISO 14001 – міжнародний стандарт системи екологічного менеджменту.
Екологічна експертиза – аналіз і оцінка впливу запланованої діяльності на довкілля.
ОВД (оцінка впливу на довкілля) – процедура перед початком реалізації екологонебезпечних проектів.
Екологічний аудит – перевірка діяльності підприємства на відповідність екологічним вимогам.
Платне природокористування – система економічних відносин, що передбачає оплату за використання ресурсів.
Екологічний податок – обов’язковий платіж за забруднення довкілля.
Рентні платежі – оплата за використання корисних копалин, води, лісів.
Екологічні платежі – загальний термін для зборів, податків і штрафів за використання ресурсів і забруднення.
Економічні стимули природокористування – податкові пільги, субсидії, гранти на екологічні заходи.
Екологічні штрафи – фінансові санкції за порушення природоохоронного законодавства.
Біорізноманіття – різноманітність видів, генів і екосистем.
Природно-заповідний фонд – території та об’єкти з особливим режимом охорони.
Заповідник – ділянка природи з повною охороною екосистем.
Національний парк – охорона природи з можливістю рекреаційного використання.
Біосферний резерват – територія, що поєднує охорону природи та розвиток місцевих громад.
Екологічна безпека – стан захищеності людей і природи від екологічних загроз.
Система екологічного управління – сукупність заходів, органів та інструментів для регулювання природокористування.
Принципи екологічного законодавства – пріоритет безпеки життя, відповідальність, запобігання шкоді.
Міжнародне співробітництво у сфері довкілля – обмін досвідом і реалізація спільних програм для вирішення глобальних екологічних проблем.

Все категории

В этом разделе не найдено ни одной записи