Глосарій
Агроландшафт – антропогенний ландшафт, основу якого становлять агроценози, тобто сільськогосподарські угіддя (поля, сіножаті, пасовища) та штучні лісові насадження, зокрема лісосмуги й інші захисні насадження.
Агроекологічний моніторинг – загальнодержавна система спостережень та контролю за станом і рівнем забруднення агроекосистем у процесі сільськогосподарської діяльності. Він є однією з найважливіших складових біосферного моніторингу в масштабі континенту та планети загалом.
Агрохімічний моніторинг – потенційний і фактичний контроль рівня родючості ґрунтів за фізико-хімічними, біологічними, біохімічними та іншими показниками, балансу гумусу, основних біогенних елементів та енергії, інтенсивності балансу.
Агрохімічне обстеження – обов'язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь із метою державного контролю за зміною показників родючості та забрудненням ґрунтів.
Агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля) – документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.
Біологічний моніторинг – спостереження за станом біотичної (живої) складової біосфери; її реакцією на антропогенні впливи, відхиленням від нормального, природного стану на різних рівнях: молекулярному, клітинному, рівні організму, популяції та угруповання.
Вишукувальні полігони – полігони, які слугують для короткочасних (на період вишукувань) досліджень і режимних спостережень у системі моніторингу, що створюються на початкових стадіях формування спостережної мережі моніторингу, на стадіях попередніх досліджень, перед проектними вишукуваннями.
Геоморфологічна карта – плоска графічна модель рельєфу території, що відображає обриси, розташування, походження, вік і розвиток форм рельєфу.
Глобальний моніторинг – спостереження та контроль за планетарними процесами і явищами в біосфері, в тому числі й за наслідками антропогенного впливу на природу.
Гранично допустима концентрація забруднювальних речовин – максимально допустима кількість забруднювальних речовин у ґрунтах, яка не спричиняє негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людини.
Ґрунт – природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори та є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості.
Гумус – органічна складова частина ґрунту, яка утворюється у процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість.
Ґрунтова карта – узагальнене зображення ґрунтового покриву, що є результатом генералізації, яка полягає у виділенні основних природних закономірностей зміни ґрунтів у просторі.
Ґрунтова провінція – таксономічна одиниця у ґрунтово-географічному районуванні, яка позначає ґрунти, однорідні за складом і структурою покриву, визначає сукупність чинників ґрунтоутворення та можливість господарського використання ґрунтів території.
Ґрунтове обстеження – визначення генетичної будови та властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву.
Ґрунтоутворення – екологічний процес формування ґрунтів у результаті взаємодії організмів і продуктів їхньої життєдіяльності з гірськими породами.
Деградація ґрунтів – поступове погіршення властивостей ґрунтів, яке викликане змінами умов ґрунтоутворення в результаті природних або антропогенних причин, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, поживних елементів, руйнуванням структури та зниженням рівня родючості ґрунтів.
Деградація земель – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.
Дегуміфікація – це процес поступового зниження вмісту гумусу у ґрунтах, що спостерігається з початку сільськогосподарського використання ґрунтів.
Деградовані ґрунти – ґрунти, що втратили або істотно зменшили свою родючість або відчутно погіршили окремі свої властивості під впливом несприятливих природних або антропогенних чинників.
Детальний полігон – пункт отримання інформації, який влаштовується на типових ділянках другого порядку з метою вивчення базових процесів, у зонах несприятливих природних явищ та в місцях інтенсивного техногенного впливу.
Детальний спостережний полігон – пункт отримання інформації, який призначений для вирішення різноманітних вузьких завдань, для збору первинної інформації на ділянках, умови яких відповідають опорному полігону.
Дефляція – вітрова ерозія, процес розвіювання ґрунтів і гірських порід вітром.
Дослідно-методичні полігони – це полігони, на яких ведеться перевірка і відпрацьовування різних методів контролю і збору первинної інформації про стан земель або природних територіальних систем, проводяться натурні експерименти, відпрацьовуються моделі.
Екологічний моніторинг – комплексна система спостереження, оцінювання та прогнозування змін стану навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу.
Екотоксикологічний моніторинг – рівень забруднення ґрунтів, природних вод, біоти хімічними сполуками I-IV класу токсичності; встановлення джерел забруднення; оцінка небезпечності забруднення за еколого-токсикологічнимти критеріями.
Ерозія − руйнування ґрунтового покриву, що супроводжується перенесенням і відкладанням дрібнозему під впливом потоків води (водна ерозія) та вітру (вітрова ерозія).
Загальний (стандартний або імпактний) моніторинг – моніторинг антропогенного впливу на довкілля, який здійснюється шляхом проведення систематичних спостережень за джерелами забруднення та якісним станом навколишнього середовища в місцях впливу цих джерел із метою визначення фактичного екологічного стану довкілля, вироблення та прийняття рішень з ефективного використання, охорони й відтворення природних ресурсів.
Земельні ресурси – сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення та господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.
Консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін і залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
Ландшафт – географічні комплекс, у якому рельєф, клімат, води, ґрунти та живі організми перебувають у складній взаємодії, взаємно обумовлені та утворюють єдину нерозривну систему.
Лінійна ерозія – розмив ґрунту в глибину концентрованим струменем води.
Локальний моніторинг – система спостереження на територіях, що є нижчими за регіональний рівень: території окремих об’єктів (підприємств, населених пунктів, меліоративних систем) і географічних систем різного рангу.
Моніторинг – механізм постійних спостережень за станом навколишнього природного середовища, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу відповідної інформації, прогнозування змін стану навколишнього середовища та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень
Моніторинг земель – система спостереження за станом земель із метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, попередження та ліквідації наслідків негативних процесів.
Моніторинговий пост або стаціонар – пункт отримання інформації третього рівня, який забезпечує одну групу спостережень із метою контролю базових показників, з урахуванням техногенного забруднення, а також природного фону.
Моніторинг абіотичний – система спостережень, що включає оцінку, прогноз антропогенних змін стану абіотичних складових агроекосистеми, відповідних реакцій на антропогенну дію.
Моніторинг біотичний – система спостережень за станом біотичної складової агроекосистеми, її реакцією на антропогенні дії, відхилення від нормального природного стану на різних рівнях (від молекулярного до угруповань).
Моніторинг землекористування – структура земельних угідь: ступінь розораності, частка лісопокритих площ, частка територій та акваторій, що підлягають особливій охороні, співвідношення між орними та еколого-стабілізуючими типами угідь (ліси, луки й пасовища), екологічна стійкість, ураженість ерозійними процесами та іншими деградаційними процесами.
Національний моніторинг – національні (державні) системи спостереження за станом і змінами навколишнього природного середовища в межах територій, що знаходяться під національною юрисдикцією держав.
Оперативний (кризовий) моніторинг – моніторинг, що здійснюється в зонах підвищеного екологічного ризику, за окремими об’єктами та джерелами такого ризику, в зонах аварій і надзвичайних ситуацій із негативними екологічними наслідками, під час виникнення несанкціонованих або аварійних забруднень і стихійних лих із метою оперативного реагування на кризові ситуації, розроблення заходів щодо ліквідації їх негативних наслідків, оповіщення та захисту населення, екосистем і господарських об’єктів.
Опорний полігон – пункт отримання інформації, який охоплює частину району або район повністю і призначений для вимірювання з певною періодичністю базових показників стану земельних ресурсів, які описують район в цілому.
Охорона ґрунтів – система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля.
Оцінка стану природних систем – процес інтерпретації даних польових, лабораторних і дистанційних вимірювань станів деякої природної або природно-техногенної територіальної системи.
Пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, унаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, шкідливих видів риб.
Площинна ерозія – змив верхнього шару ґрунту струменями дощових і талих вод, що призводить до поступового зниження потужності верхнього гумусового шару ґрунту.
Порушені землі – землі, що втратили свою господарську й екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ.
Протиерозійні заходи – заходи, спрямовані на запобігання водній та вітровій ерозії ґрунту, регулювання поверхневого стоку, ліквідацію інших негативних природних і техногенних чинників.
Радіоекологічний моніторинг – забруднення ґрунтів, природних вод, біоти, сільськогосподарської продукції радіонуклідами (Cs-137, Sr-90 та ін.); визначення критичності агроекосистем відносно радіоактивного забруднення.
Регіональний моніторинг – система спостереження в межах певної географічної зони, адміністративно-територіальної одиниці, на територіях економічних і природних регіонів, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов і де природні процеси та явища можуть відрізнятися за природними чи антропогенними чинниками від базового фону, характерного для всієї біосфери.
Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі й теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.
Ступінь пошкодженості рослин – відносний показник пошкодженості рослин, виражений у балах або відсотках, що характеризує дію шкідливого організму на рослини.
Санітарно-токсикологічний моніторинг – спостереження за станом якості природного середовища, головним чином за ступенем забруднення довкілля шкідливими речовинами та їх впливом на людину, тваринний і рослинний світ.
Точки (пункти) моніторингових спостережень – пункти вимірювань або відбору зразків (точка відбору проб ґрунту, джерело, колодязь, свердловина тощо), які розташовані систематично або у формі поперечників (ряду точок).
Феромони комах – біологічно активні речовини, які комахи виділяють в навколишнє середовище для дії на поведінкові реакції інших особин свого виду.
Феромонний моніторинг – система спостереження за динамікою чисельності популяцій комах за допомогою феромонних пасток.
Фітосанітарна діагностика – визначення видів і показників шкідливих організмів за допомогою певних методів і технічних засобів.
Фітосанітарні заходи – застосування відповідних законів, нормативно-правових актів, фітосанітарних правил, вимог і процедур комплексу заходів із захисту рослин, які мають виконувати органи державної влади та виробники рослинної продукції.
Фітосанітарний моніторинг – система спостереження та контролю за поширенням, чисельністю, інтенсивністю розвитку шкідливих організмів.
| Wszystkie kategorie |