Глосарій
Агрегатний стан (від латинських слів «приєдную», «зв’язую») це твердий, рідкий
чи газоподібний стан, у якому може існувати одна і та ж речовина. Визначається
за розміщенням, взаємодією та рухом частинок речовини.
Атмосфера — повітряна оболонка Землі, пов’язана з нею силою тяжіння;
обертається разом із Землею як одне ціле.
Барометр (від грецьких слів «тиск» і «міряти») — прилад для вимірювання
атмосферного тиску.
Біологія (від грецьких слів «життя» і «вчення») — комплекс наук про живу
природу, про закони життя і розвиток живих організмів.
Височина — велика форма рельєфу, піднята частина рівнини, здебільшого
розчленована ярами і балками. Височини мають висоту від 200 до 500 м над
рівнем моря.
Відслонення — вихід на земну поверхню гірських порід.
Вісь Землі — уявна лінія, навколо якої відбувається добове обертання Землі.
Вітер — рух повітря в горизонтальному напрямку, зумовлений різницею
атмосферного тиску над різними ділянками земної поверхні.
Гідросфера — водна оболонка Землі, до складу якої входять океани і моря, води
суші, невидима водяна пара в атмосфері.
Гіпотеза (від грецького слова «припущення») — припущення, що висувається для
пояснення якогось явища і потребує перевірки за допомогою досліду.
Гномон — стародавній астрономічний інструмент, що складається з
вертикального стержня, встановленого на горизонтальній підставці.
Спостереження за напрямком і довжиною тіні стержня допомагають визначити
напрямок на південь — північ.
Гори — великі форми рельєфу, значно підняті над навколишніми рівнинами,
мають круті схили, здебільшого густо порізані ущелинами і річковими долинами.
Висота гір перевищує 1 000 м над рівнем моря.
Градус (від латинського слова «крок», «ступінь») — одиниця вимірювання
температури; величина її залежить від шкали термометра; у стоградусній шкалі
Цельсія градус дорівнює одній сотій частині відстані між температурою
замерзання води (0 °С) і температурою її кипіння (100 °С).
Граніт — магматична гірська порода, яка утворюється при застиганні і
кристалізації магми в надрах Землі.
Графіт — мінерал, проста речовина, що складається з атомів Карбону;
використовується для виготовлення стержнів олівців, спеціальних мастил,
електропровідників тощо.
День зимового сонцестояння (22 грудня) — доба, коли у Північній півкулі висота
Сонця над горизонтом ополудні найменша. У цей день Північна півкуля одержує
найменше за рік сонячного тепла і світла, а Південна півкуля — найбільше.
День літнього сонцестояння (22 червня) — доба, коли у Північній півкулі висота
Сонця над горизонтом ополудні найбільша. У цей день Північна півкуля одержує
найбільше за рік сонячного тепла і світла, а Південна — найменше.
Дистиляція (від латинського слова «стікання краплями») — перегонка, спосіб
розділення рідких сумішей шляхом часткового випаровування і конденсації
утвореної пари.
Дифузія (від латинського слова «розлиття») — самочинне перемішування
речовин; проникнення частинок (атомів, молекул) однієї речовини у проміжки
між частинками іншої речовини внаслідок їх хаотичного руху.
Доба — одиниця часу, що дорівнює 24 годинам; час, за який Земля робить повний
оберт навколо своєї осі.
Дослідження — ретельний науковий розгляд чого-небудь з метою пізнання,
з’ясування чогось, зокрема розгляд чогось у змінених умовах.
Екватор (від латинського слова «урівнювач») — уявне коло на поверхні земної
кулі, рівновіддалене від обох полюсів Землі; поділяє земну кулю на дві півкулі —
Північну і Південну.
Експеримент (від латинських слів «проба», «дослід») — метод пізнання, за
допомогою якого в контрольованих і керованих умовах (найчастіше спеціально
сконструйованих) одержують знання про взаємозв’язки між явищами
(об’єктами) або виявляють нові властивості об’єктів і явищ.
Енергія (від грецьких слів «дія», «діяльність») — здатність тіла виконувати
роботу.
Загальний закон природи — твердження, що відображає суттєві, повторювані,
незалежні від людини зв’язки у природі, пояснює велику групу явищ, законів
природи.
Заказник — ділянка земної поверхні, у межах якої охороняється один або кілька
природних компонентів (рослини, тварини, водойми тощо). У заказниках
дозволена господарська діяльність, яка не завдає шкоди природоохоронному
об’єкту.
Закон природи — необхідний, стійкий, такий, що повторюється, зв’язок між
явищами у природі; пояснює певні явища чи властивості об’єктів навколишнього
світу.
Закономірність — відображає істотні, повторювані зв’язки в навколишньому
світі, може охоплювати зміст кількох загальних законів природи.
Заломлення світла — зміна напрямку поширення світла, коли світло переходить
із одного середовища в інше (наприклад, із води у повітря).
Заповідник — ділянка земної поверхні, виділена для збереження природних
комплексів з усіма їх компонентами. У заповідниках забороняється будь-яка
господарська діяльність.
Затемнення — явище, при якому небесне тіло не можна бачити (зовсім або
частково), оскільки інше космічне тіло кидає на нього тінь або повністю затуляє
від земного спостерігача.
Звук — хвилі, що поширюються в газах, рідинах і твердих тілах під впливом
механічного коливання якогось тіла і сприймаються слухом людини і тварини.
Зоря — розжарене самосвітне газове тіло.
Іній — тонкий шар кристалів льоду, що утворюється на поверхні землі та
предметах внаслідок швидкого переходу води із газоподібного у твердий стан
при температурі, нижчій від 0 °С.
Інформація — нові відомості, сигнали про навколишній світ.
Інфразвук — звук, частота коливань якого нижча за частоту коливань звуків, що
їх здатна сприйняти людина.
Клітина — найменша структурна одиниця живих систем, основа будови і
життєдіяльності тварин, рослин, грибів. Клітини існують і як самостійні
організми, і в складі багатоклітинних організмів.
Компонент природний — складова частина природи певної ділянки Землі
(повітря, вода, гірські породи, ґрунт, живі організми).
Конвекція (від латинського слова «перенесення») — перенесення теплоти
внаслідок підняття шарів повітря чи рідини під дією виштовхувальної сили.
Конденсація (від латинського слова «згущення», «ущільнення») — перехід
речовини з газоподібного стану в рідкий.
Літосфера — верхня тверда оболонка Землі, яв:а складається з гірських порід,
включає земну кору і верхню частину мантії,
Магма — розплавлена вогненно-рідка речовина, що утворюється у мантії; під час
застигання магми утворюються різні магматичні гірські породи.
Магматичні породи — гірські породи, що утворились при застиганні і
кристалізації магми.
Мантія Землі — оболонка Землі, розташована між земною корою і ядром,
простягається приблизно до глибини 2 900 км.
Маса — невід’ємна характеристика всіх тіл у природі, яка проявляється при
взаємодії тіл. Її можна виміряти за допомогою терезів. .
Маятник — підвішене на нитці тверде тіло, що може вільно коливатися.
Метаморфічні породи (від грецького «перетворення») — гірські породи, що
утворюються з осадових або магматичних порід під дією температури, тиску,
хімічних реакцій.
Механічний рух — зміна положення одного тіла відносно іншого.
Мікроскоп (від грецьких слів «малий» і «дивлюся») — прилад для розглядання у
збільшеному вигляді невеликих, непомітних неозброєним оком предметів.
Мінерали (від латинського слова «руда») — це однорідні тверді тіла, утворені з
атомів одного елемента чи зі сполук, до складу яких входять різні атоми.
Мінерали є складовими частинами гірських порід.
Моделювання — дослідження явищ, процесів, об’єктів за допомогою створення
і вивчення їх моделей.
Молекула — найменша складова частинка речовини, що зберігає її властивості.
Молекули складаються з атомів.
Низовина — велика форма рельєфу, знижена частина рівнини, здебільшого
плоска. Розташована на висоті від 0 до 200 м над рівнем моря.
Орган (від грецького слова «знаряддя», «інструмент») — частина живого
організму, що виконує одну або кілька функцій.
Організм — будь-яка жива істота; розрізняють рослинні і тваринні організми.
Осадові породи — породи, що формуються на дні морів, озер, рік унаслідок
відкладання уламків гірських порід, солей, решток рослин і тварин. На суходолі
вони виникають шляхом вивітрювання твердих порід, утворення їх уламків та
подрібнення при перенесенні вітром і водами.
Періодичні зміни — зміни, що повторюються через однакові проміжки часу»
Пізнання — одержання нового знання про світ у результаті вивчення об’єктів.
Планета (від грецького слова «блукаюча») — масивні тіла Сонячної системи, що
рухаються навколо Сонця і світять відбитим сонячним світлом; у давнину люди,
спостерігаючи за небесними світилами, помітили, що деякі світила рухаються
складними шляхами, немов блукають по небу.
Погода — фізичний стан нижнього шару атмосфери в певному місці й у певний
момент часу.
Полюс Землі — точка перетину поверхні Землі з уявною віссю її обертання.
Природничо-наукова картина світу —- система знань про природу, яка
утворюється внаслідок пояснення явищ, властивостей об’єктів за допомогою
загальних закономірностей; цілісні знання про явища, об’єкти довкілля.
Прогноз погоди — передбачення, припущення про майбутній стан погоди,
складене на основі даних метеорологічних спостережень; розрізняють
короткотермінові (від кількох годин до 1—2 діб) і довготермінові прогнози
погоди.
Процес — послідовна зміна явищ.
Реакція хімічна — взаємодія між двома і більше речовинами, внаслідок якої
утворюється нова речовина.
Рельєф (від латинського слова «піднімаю») — усі форми земної поверхні, тобто
сукупність нерівностей суходолу, дна океанів і морів. Утворюється в результаті
дії на земну поверхню . внутрішніх і зовнішніх процесів.
Речовина — все те, з чого складаються тіла. Речовина не має форми, об’єму, маси,
характеризується густиною, кольором тощо, знаходиться у певному агрегатному
стані.
Рівнина — велика форма рельєфу з порівняно незначним перепадом висот.
Самочинний процес — такий, що протікає без втручання людини, сам по собі.
Середовище життя — простір, у якому існують умови для життя організмів; з
середовищем життя організм пов’язаний обміном речовин, енергії, інформації.
Сила — фізична величина, що є мірою взаємодії тіл.
Система (від грецького слова «поєднання», «утворення») — множина
закономірно пов’язаних один з одним елементів, що становить цілісне утворення,
єдність.
Смог — суміш диму, туману і пилу.
Спектр — сукупність кольорів, що одержується при проходженні пучка білого
світла через тригранну призму.
Спостерігати — дивитися, помічати що-небудь, звертати увагу на якесь яйище,
властивості об’єкта з метою одержання знань про них.
Температура (від латинського слова «стан») — величина, що вказує на ступінь
нагрітості тіла.
Теплопровідність — це передача теплоти від більш нагрітої до менш нагрітої
частини тіла.
Тіло — предмет (речовина), обмежений у просторі.
Ультразвук — звук, частота коливань якого вища за частоту коливань звуків, що
сприимає людина.
Фільтрація — проціджування, просочування рідин і газів через пористу
перегородку.
Хаотичний — невпорядкований, безладний.
Хімічний елемент — сукупність атомів певного виду.
Частота — кількість коливань, що їх тіло здійснює за секунду.
Шкала (від латинського слова «драбина») — лінійка з поділками в різних
вимірювальних приладах.
Явища природи —- зміни, що відбуваються у природі.
| Alle Kategorien |