Спортивно-масова роб ...

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1

 

ТЕМА: Основні поняття в галузі фізична культура і спорт

 

Важливимзавданнямфізкультурнихнавчальнихзакладів є підготовкафахівців для роботи в масовій спортивно-оздоровчійсфері.

У більшості з них традиційновикладаютьсянавчальнідисципліни "Організаціямасовоїфізкультурноїкультури",

 

Зміст предмету містить інформацію про

-                                систему управління спортивно-оздоровчою фізичною культурою в Україні,

-                                зміст та регламентування діяльності установ, проведення масових заходів, організацію оздоровчої фізичної культури в різних сферах суспільства.

-                                 міжнародний оздоровчий рух “Спорт для всіх” та досвіду організації оздоровчої діяльності в окремих зарубіжних країнах.

 

 

Основні поняття які ми розглянемо:

1.    Фізична культура

2.    Спорт

3.    Фізичневиховання

 

 

Фізична культура сьогодні є одним із визначальних чинни­ків суспільного життя світової спільноти, важливим елементом освіти, виховання, охорони здоров'я, військової справи, про­фесійно-прикладної підготовки, соціальної сфери, політики, економіки, мистецтва й т. ін.

 

Словосполука «фізична культура» характеризує означене по­няття як частину (різновид) культури взагалі.

 

Початковий зміст поняття «культура» (з латинської мови означало «обробіток») нині значно розширився.

У загальновжи­ваному значенні воно включає в себе певні особисті риси, фо­рми, стиль поведінки й діяльності окремої особи або спільно­ти, тобто різноманітні форми суспільного життя з одного боку, і результати діяльності (твори, структури, базу) з іншого.

 

Отже до поняття «культура» в широкому розумінні слова входять такі складові як мистецтво, наука, ідеологія, фізична культура, а також результати діяльності людини у цих сферах. Культуру умовно поділяють на матеріальну і духовну.

У сфері культури людина проявляється в трьох аспектах:

- пізнає попередній історичний досвід (вивчає літературу, мистецтво, техніку);

- виступає як носій культурних цінностей;

- сама створює, формує культурні цінності, які стають ба­зою подальшого розвитку культури.

Фізична культура, як культура в цілому, не дана людям від природи, а є наслідком суспільної та індивідуальної творчості.

Найчастіше терміном «Фізична культура» називають про­цес, спрямований на підготовку людей до життя та праці шля­хом виконання фізичних вправ, використання цілющих сил природи, особистої і громадської гігієни та певного раціональ­ного побуту і праці.

 

Отже,Культура– цесукупністьматеріальних і духовнихцінностей, створенихлюдиною у процесісуспільно-історичної практики, щохарактеризуєдосягнутий

 

До поняття «галузь фізичної культури» відноситься не лише система вправ, теоретичних знань, але й матеріальна база фізи­чної культури та її організаційна система.

З розвитком цивілізації, внаслідок зменшення в житті людей ролі важкої фізичної праці, значення і місце фізичної культури в житті людей постійно зростають. По суті, фізична культура є ос­новним (якщо не єдиним) засобом, який гарантує порятунок люд­ства від фізичної деградації і виродження. Бо ж збіднення рухово­го арсеналу людини спричиняється до погіршення її здоров'я, занепаду творчої активності тощо.

Тільки достатня рухова активність і певний режим праці та побуту в поєднанні з іншими засобами, запобігають зниженню продуктивності праці. За дещо застарілими і можливо викрив­леними даними радянської статистики, продуктивність праці на виробництві робітників, які займалися фізичними вправа­ми, була на 6—12 % вищою. Недаремно чимала увага до фізич­ної культури приділяється у багатьох високорентабельних фір­мах Західної Європи, США, Японії. Для працівників тут ство­рюються прекрасні умови для занять фізичною культурою і спортом. А робітники, які не хворіють, не палять цигарок, провадять здоровий спосіб життя і займаються спортом, кори­стуються істотними пільгами: додаткові відпустки, персональні доплати, гарантія праці в пенсійному віці тощо.

 

Формуючись у процесі розвитку людського суспільства, фі­зична культура чітко позначила залежність між підготовкою до праці та її результатами. Ускладнення змісту людської діяльно­сті щоразу підвищує вимоги до рівня фізичної та психічної під­готовленості, як це має місце при підготовці космонавтів, піло­тів, моряків-підводників та представників інших сучасних про­фесій. Функції фізичної культури проявляються також у постійному нагромадженні й передачі досвіду, в створенні но­вих методів і засобів впливу на психофізичний стан людей. Цей досвід складає основу теорії фізичного виховання і спорту, яка оформилася в самостійний науковий напрям. Якщо фізична культура є засобом підвищення продуктивності праці та досяг­нення високого рівня суспільного виробництва, то останнє в свою чергу, забезпечує відповідні умови (матеріальні та духо­вні) для розвитку фізичного виховання і спорту.

Фізична культура і спорт, які донедавна були лише спожи­вачами високих технологій, нині самі стали постачальниками таких для багатьох галузей (медицина, психологія, матеріало­знавство, будівництво й архітектура тощо).

Фізична культура— складова частина загальної культури су­спільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізич­них, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

 

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціаль­ної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, ес­тетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаєм­ного спілкування, розвитку дружніх стосунків між особами та спільнотами.

У широкому розумінні фізична культура як галузь діяльнос­ті включає в себе всю сукупність теоретичних знань, практич­них навичок, матеріальну і виробничу сфери, організаційну структуру, кадровий потенціал тощо.

Основними показниками стану фізичної культури є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення, ступінь використання фізичної культури у різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання і самодіяльного спорту, досягнення спортсменів України в окремих видах спо­рту, рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортив­ними спорудами тощо.

Основним засобом фізичної культури є виконання фізич­них вправ.

 

Відповідно до статті І закону України “Про фізичну культуру і спорт”  фізична культура  - це “складовачастиназагальноїкультурисуспільства, щоспрямована на зміцненняздоров’я,  прозвитокфізичних морально-вольових  та інтелектуальнихздібностейлюдини з метою гармонійногоформуванняїїособливості”.  

 

Система фізичноїкультури і спорту – сукупністьдержавних і суспільнихорганізацій, здійснюючихдіяльність в ціляхфізичноговихованнянаселення і розвитку спорту в Україні;

 

Термін “масовафізична культура” у працяхвітчизнянихфахівцієдиноготлумачення не має, а в міжнароднійпрактицізовсім не використовується.

 

Метамасовоїфізичноїкультури – зміцненняздоров'я, підтримкапрацездатності, відновленняпорушенихфункційорганізму.

 

До видів масової фізичної культури належать такі, що найбільшою мірою відповідають принципу оздоровчої спрямованості (різновиди гімнастики плавання, лижного спорту, легкої атлетики та ін.). Зазначені, а також інші види оздоровчих занять забезпечують активні соціальні контакти, сприяють інтелектуальному розвитку, пізнавальній діяльності, корисному проведенні дозвілля.

 

Спорт – складовачастинафізичноїкультури, щоісторичносклалася у формізмагальноїдіяльності і спеціальної практики підготовкилюдини до змагань;

 

Спорт — багатогранне суспільне явище, складовий елемент культури суспільства, один із засобів і методів всебічного роз­витку людини, зміцнення його здоров'я і підготовки до трудо­вої і творчої діяльності, основою якого є фізичні вправи і деякі інші види діяльності, що мають характер змагань. За визначен­ням ст. 2 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у пе­вних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.

 

Соціальна значимість спорту визначається його стимулюю­чим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення. Основною формою функціонування та вияву спорту (системно-утворюючим фактором) є спортивні змаган­ня як вид регламентованого неантагоністичного суперництва, що відбувається за відповідними правилами з метою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей в різних видах спорту.

 

Умовно спорт розділіть на три рівні:

1.    Масовий (спорт для всіх),

2.    Спорт вищих досягнень,

3.    Професійний,

4.    Студентський

5.    Дитя­чо-юнацький

6.    Інвалідний, тощо.

 

Масовий спорт, що є складовою частиною фі­зичної культури і включає змагальну діяльність та підготовку до неї з врахуванням віку, стану здоров'я та рівня фізичного розвитку особи. Його організаційну основу становлять різно­манітні фізкультурно-спортивні секції, оздоровчо-спортивні клуби, школи здоров'я, індивідуальні та групові форми занять.

 

Самодіяльний масовий спорт, що є складовою частиною фі­зичної культури і включає змагальну діяльність та підготовку до неї з врахуванням віку, стану здоров'я та рівня фізичного розвитку особи. Його організаційну основу становлять різно­манітні фізкультурно-спортивні секції, оздоровчо-спортивні клуби, школи здоров'я, індивідуальні та групові форми занять.

 

До спорту вищих досягнень відноситься спортивна діяльність, пов'язана з певним видом спорту, яка має на меті шляхом по­глибленої спеціалізації навчально-тренувального процесу до­сягти максимальних спортивних результатів.

 

Досягнення найвищих спортивних результатів в міжнарод­них змаганнях не лише вдосконалює і возвеличують особу спорт­смена, але й сприяють підвищенню міжнародного авторитету України. Саме тому законом України «Про фізичну культуру і спорт» передбачено, що для спортсменів вищих категорій ство­рюються умови для тренувань. Зокрема передбачені звільнення від роботи або навчання на час підготовки та участі в змаган­нях. Передбачені також гарантії продовження строку навчання. Особи, що здобули звання чемпіона або призера Олімпійських ігор, чемпіони світу і Європи, заслужені майстри спорту кори­стуються суспільно-побутовими пільгами.

 

 

Професійний спорт – підприємницькадіяльність, метою якої є задоволенняінтересівпрофесійнихспортивнихорганізацій, глядачів і спортсменів, якіобрали спорт своєюпрофесією;

 

В Україні професійний спорт перебуває на початковій стадії розвитку.

 

Студентський спорт добре розвинений в США, основою якої є університети і який є базою як збірних ком анд країни, так і постачальником професійного спорту.

 

В Україні більш уваги надається дитячо-юнацькому спорту, основою якої є ДЮСШ, ШВСМ та спортивні секції спортивних клубів різної форми власності.

 

Спортсмен – особа, яка систематично займається спортом і виступає на спортивнихзмаганнях;

 

Спортсмен-любитель (фізкультурник) – спортсмен, який систематично займаєтьсяобраним видом спорту абофізичнимивправами, якийбере участь у спортивнихзмаганнях на засадах добровільностіабоякийвиконаврозряднінормативизгідновимогЄдиноївсеукраїнськоїспортивноїкласифікації;

 

Спортсмен високогокласу – спортсмен, який систематично займається будь-яким видом спорту, регулярно виступає на українських і міжнароднихспортивнихзмаганнях, маєспортивнезвання не нижче за звання “Майстер спорту України” згідновимогЄдиноївсеукраїнськоїспортивноїкласифікації;

 

Спортсмен-професіонал – спортсмен, для якогозаняття спортом є основним видом діяльності і якийодержуєвідповідно до контракту заробітнуплатню і іншугрошовувинагороду за підготовку до спортивнихзмагань і участь в них;

 

Фізкультурно-оздоровчі, спортивні і спортивно-технічніспоруди – об'єкти, призначені для занять громадянфізичнимивправами, спортом і проведенняспортивнихвидовищнихзаходів;

 

Фізкультурний (фізкультурно-спортивний) рух – форма соціальногоруху, метою якого є сприянняпідвищеннюрівняфізичноїкультуринаселення, цілеспрямованоїдіяльностідержавних і суспільнихорганізаційгромадян з розвиткуфізичноїкультури і спорту;

 

ОлімпійськийрухУкраїни – складовачастинаміжнародногоолімпійськогоруху, метою якого є розвиток спорту як одного іззасобівдосягненняфізичної і духовноїдосконалостілюдини, зміцненняміжнародноїспортивноїспівпраці;

 

Фізкультурно-спортивнеоб'єднання – суспільнедобровільнесамокерованенекомерційнеоб'єднання, яке створюється за ініціативоюгромадян з метою розвиткуфізичноїкультури і спорту в Україні;

 

Термін“організація”використовується в різнихзначеннях. У цьомуразівінвизначаєзмістдіяльностіустанов, їхпідрозділівабоокремихвиконавців з метою досягнення стану впорядкуванняфізкультурно-оздоровчоїроботи. У подальшихрозділахпосібникатермін "організація" буде вживатися у значенні “установа”, “осередок”, тобтогрупа людей, якіпрацюють разом.

 

Фізкультурно-спортивна організація – одна з організаційно-правових форм фізкультурно-спортивного об'єднання, створена на засадах членства з метою спільноїдіяльності з питаньпроведенняфізкультурно-оздоровчої і спортивноїроботи і досягненнясвоїхстатутнихцілей;

 

Єдинаукраїнська спортивна класифікація – програмно-нормативний документ, щовстановлюєнорми, вимоги, умови і порядок присвоєнняспортивнихрозрядів і титулів.

Інші   терміни   будуть   проаналізовані    впродовж   викладення   розділів посібника.

 

Пропаганда – цілеспрямованадіяльність з розповсюдження, популяризаціїфізкультурноїінформації, формування в населення потреби в регулярнихзаняттях.

 

Реклама у фізкультурно-оздоровчійсфері - цесукупністьвідомостей про послугиоздоровчого характеру, якіздатнізацікавитиспоживачів та задовольнити попит різнихсоціально-демографічнихгрупнаселення.

 

Фізичнарекреація – соціальнекорисневикористанняфізичнихвправ, ігор, туризму, природнихфакторів з метою активного відпочинку, розваги, одержаннязадоволення, відновлення сил.

 

Рекреація — відновлення і зміцнення здоров'я з викорис­танням фізичних вправ та оздоровчих сил природи (цілющі води, гірське повітря, сонячне проміння тощо).

 

 

3. Фізичне виховання— спеціально організований процес все­бічного розвитку фізичних і морально вольових здібностей, формування і розвитку життєво важливих рухових навичок і умінь людини.

Фізичне виховання здійснюється насамперед у навчально-виховній сфері: дошкільних виховних закладах, середніх зага­льноосвітніх, професійних, навчально-виховних та вищих на­вчальних закладах.

Характерною ознакою фізичного виховання є здійснення його за затвердженими програмами і забезпеченість відповід­ним фінансуванням, матеріальними засобами, спеціально під­готованими фахівцями.

 

Фізична підготовка — процес спрямований на розвиток ге­нетичних і набутих фізичних та морально-вольових якостей, вид фізичного виховання, що має безпосередньо прикладну спрямованість (солдат, пожежник, космонавт) і передбачає до­сягнення рівня фізичного розвитку, який забезпечує передумо­ви для спеціалізації в певному виді діяльності.

 

Фізична підготовленість — результат фізичної підготовки, ви­ражений в певному рівні розвитку фізичних якостей, придба­них рухових навичок та умінь, необхідних для здійснення пев­ної діяльності.

 

Фізичний розвиток — процес морфологічного і функціона­льного розвитку організму людини, її фізичних якостей і здіб­ностей, обумовлений внутрішніми фактами і умовами життя.

 

Фізичні якості — якості, що характеризують фізичний роз­виток людини, її здатність до рухової діяльності.

Вирізняються такі основні фізичні якості: сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість, координація.

 

Спортивне тренування — планований процес, який склада­ється з навчання та вдосконалення спортивної техніки і такти­ки, розвитку фізичних, психічних і морально-вольових якостей.

Тренування може бути спрямоване як на досягнення спор­тивних успіхів, так і на оздоровчі, освітньо-пізнавальні та інші цілі. В усіх випадках правильно побудоване тренування приво­дить до зміцнення здоров'я, всебічного гармонійного розвитку, розширення арсеналу рухових навичок і життєво важливих фі­зичних якостей, набуття теоретичних знань в галузях теорії спо­рту, анатомо-біологічних знань, громадської та особистої гігієни.

 

Тренованість — стан організму, що характеризується певни­ми морфологічними і функціональними змінами, що сталися в результаті тренувальної діяльності.

Тренованість залежить від стану здоров'я, фізичного розви­тку, функціональних властивостей організму. Проте визнача­льним фактором є застосована тренувальна система (зміст тре­нувальних програм, їх тривалість, спрямованість, методична досконалість).

Рівень тренованості піддається прогнозуванню, педагогічному та лікарському контролю. Основним критерієм тренованості є пристосованість організму спортсмена до тренувальних і зма­гальних навантажень, коли функціональні можливості організ­му розкриваються найповніше. Вищою фазою тренованості спортсмена є його перебування в так званій «спортивній формі»

 

Спортивна форма — стан найвищого рівня тренованості спортсмена і його готовності досягти максимального для себе рівня спортивного результату.

Для спортсмена в стані «спортивної форми» характерним є високий рівень розвитку фізіологічних функцій і узгоджена діяльність всіх основних систем організму, яка відповідає підвищеним вимогам, змагальної діяльності.

 

Домашнє завдання:

Визначити основні поняття в іншій інтерпретації, з посиланням на літературне джерело, ніж розглянуте на занятті:

1.    Фізічна культура

2.    Спорт

3.    Фізичне виховання