Практичне заняття 3
Практичне заняття 3
Державні та громадські організації в системі управління масовою спортивною та фізкультурно-оздоровчою роботою
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3, 4
ТЕМА: Державні та громадські організації в системі управління масовою спортивною та фізкультурно-оздоровчою роботою
1. Стан та перспективи розвитку фізкультурно-оздоровчої роботи
Здоров’я населення, його фізична підготовленість є предметом уваги Верховної Ради та уряду України. Доказом цього є прийняття Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (1993 р.), У якому містяться конкретні статті, присвячені оздоровчій фізичній культурі [1].
У 1994 році Указом Президента України ухвалено “Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні на період 1994-1997 років”.
Однак в Україні посилилися загрозливі тенденції зниження рівня здоров'я, середньої тривалості життя, зростання кількості дітей з відхиленнями генетичного походження. Близько 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у стані здоров'я, з них понад 50% - незадовільний рівень фізичної підготовки [1].
У грудні 1997 року Державний комітет з фізичної культури і спорту прийняв “Концептуальні засади подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні”. У них зазначено, що Державна програма на 1994-1997 роки не виконана, а лише відіграла роль стабілізатора [2].
Система фізичної культури України перебуває у кризовому стані і не може вирішити проблем, які постають перед нею. Як зазначено, головними недоліками її функціонування є: 1) недостатній обсяг рухової активності, низька якість навчального процесу в навчально-виховній сфері; 2) руйнація управління фізкультурно-оздоровчою роботою з населенням, яке раніше здійснювалося через систему взаємодії органів житлово-комунального господарства та органів управління фізичною культурою в соціально-побутовій сфері; 3) згортання фізкультурно-масової роботи у виробничій сфері; 4) значне відставання матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту від реальних потреб населення, її незадовільний технічний стан та умови утримання.
У “Концептуальних засадах” визначено найбільш актуальні завдання, які слід розв'язати у перспективі: а) розбудова фізкультурно-спортивного руху з урахуванням змін в усіх сферах суспільного життя та ціннісних орієнтацій населення; б) забезпечення переорієнтації практичної діяльності сфери на пріоритетну проблему - зміцнення здоров'я різних верств населення засобами фізичного виховання і спорту; в) створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у підвищенні рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку; г) виховання у населення України активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя [2].
Ланками системи управління фізичною культурою є значна кількість організацій, у компетенцію яких входить управління масовою фізичною культурою. Як правило, у своїй керівній діяльності організації поєднують функції розвитку масового спорту та оздоровчої фізичної культури.
Зосередимо увагу на тих аспектах діяльності керівних організацій, які стосуються саме управління розвитком масової фізичної культури.
У більшості країн світу управління фізичною культурою здійснюється організаціями двох типів: державними і громадськими. Україна в цьому відношенні не виняток.
2. Державні організації
Державні органи управління, до компетенції яких входить управліннямасовою фізичною культурою, умовно можна поділити на три групи: организагальної, відомчої та спеціальної компетенції.
До першої з названих групналежать такі, що у своїй діяльності розв'язують питання різних сфер життя нашої країни, у тому числі фізичної культури. Найголовнішим представником органів управління загальної компетенції є Верховна Рада України.
Це вищий орган законодавчої влади, який приймає законодавчі акти, які регулюють розвиток фізичної культури в країні. Так, Верховною Радою України у грудні 1993 року прийнято Закон України “Про фізичну культуру і спорт”. Він регламентує “... участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту” [3].
У Законі визначено місце фізичної культури в житті суспільства, її соціальні завдання, закріплено право громадян на заняття фізичною культурою.
Окремий розділ присвячений сферам і напрямам упровадження фізичної культури. Одним з основних напрямів упровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність. Статті 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 висвітлюють законодавчі основи розвитку фізкультурно-оздоровчої діяльності у виробничій, соціально-побутовій, навчально-виховній сферах; фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності серед інвалідів; фізкультурно-спортивної діяльності окремих категорій громадян, які утримуються у виправно-трудових установах; самодіяльного масового спорту.
Детальніше зміст названих положень Закону буде розглянуто в наступних розділах, присвячених організації фізкультурно-оздоровчої роботи у сферах суспільства.
У складі Верховної Ради України діє комітет з питань молоді, спорту й туризму. Він вивчає проблеми, бере участь у розробці рішень Ради, організує роботу з їх виконання, здійснює контроль.
Аналогічні функції виконують ради народних депутатів обласного, міського та районного рівнів. Окрім того, ради народних депутатів, регіональні адміністрації формують склад та керують діяльністю відповідних управлінь, відділів з питань фізичної культури та спорту - державних органів спеціальної компетенції.
Рішення рад народних депутатів мають законодавчий характер і є обов'язковими для всіх фізкультурних організацій, які розташовані на їх територіях. Зміст роботи депутатських комісій визначається планом роботи, у якому враховуються пропозиції депутатів і накази виборців.
Другу групу державних органів, у компетенції яких знаходяться питання оздоровчої фізичної культури, складають органи відомчої компетенції.
До їх складу входить низка міністерств і відомств та їх органи на місцях, зокрема Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури, Міністерство оборони, Комітет національної безпеки, Міністерство внутрішніх справ та ін.
Для керівництва розвитком фізичної культури у рамках міністерств утворено відповідні управлінські структури. Так, у системі Міністерства освіти і науки України діє Центральний спортивний клуб “Гарт”, який є державною (бюджетною) організацією. Спортклуб “Гарт” керує розвитком фізичної культури серед дітей, учнівської молоді. Відповідні спортивні клуби працюють в областях.
Третю групу органів державного управління складають органи спеціальноїкомпетенції.
До них належать Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, а на обласних, міських, районних рівнях - управління, відділи, сектори держадміністрацій.
Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України є центральним органом виконавчої влади. Він утворений Указом Президента України від 14.11.96 р.
До його основних завдань належать: управління фізкультурно-оздоровчою діяльністю в Україні пропаганда фізичної культури, підготовка та раціональне використання фізкультурних кадрів, координація діяльності всіх організацій, що реалізують фізкультурно-оздоровчі програми [4].
Державний комітет забезпечує впровадження в практику науково обґрунтованої системи фізичного виховання населення; за дорученням Кабінету Міністрів України розробляє проекти актів законодавства, у тому числі з питань оздоровчої фізичної культури. Разом з іншими організаціями здійснює контроль за використанням державних фінансових і матеріальних ресурсів, які виділяються на реалізацію фізкультурно-оздоровчих програм.
Державний комітет надає зареєстрованим у встановленому порядкугромадським організаціям фізкультурно-оздоровчої спрямованості та об'єднанням статус національних, здійснює:
- контроль за їх діяльністю; забезпечує проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, розвиток народного спорту,
- надання оздоровчих послуг населенню та вживає заходів до їхнього розширення; проводить наукові дослідження з проблем оздоровчої фізичної культури - включає теми названої проблематики до загальноукраїнського плану наукових досліджень у сфері фізичної культури і спорту;
- виступає засновником цільових і благодійних фондів фізкультурно-оздоровчої спрямованості; вивчає потребу у фахівцях, здійснює їх підготовку в навчальних закладах, які належать до сфери його управління;
- організовує підвищення кваліфікації інструкторів-методистів фізкультурно-оздоровчої роботи;
- здійснює контроль за рівнем кваліфікації тренерів-викладачів платних груп і секцій, створенням відповідних умов для ефективного оздоровлення населення;
- засновує газети, журнали, інші засоби масової інформації.
Рішення Державного комітету є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями (незалежно від форм власності) та громадянами [4]. Державний комітет взаємодіє з обласними органами виконавчої влади, структурі яких працюють управління з питань фізичної культури і спорту облдержадміністрацій.
3. Громадські організації
Громадські організації керують оздоровчою фізичною культурою у своїх сферах з урахуванням місцевих, відомчих особливостей, традицій тощо.
У посібнику неможливо висвітлити діяльність усіх існуючих громадських організацій.
3.1 Національний Олімпійський комітет України
Олімпійський рух в Україні координується Національним Олімпійським комітетом України (НОК України), який є незалежною, неурядовою, громадською організацією.
У своїй діяльності Національний Олімпійський комітет України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним статутом.
НОК України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку з власним найменуванням, штампи, символіку, зразки яких затверджуються Виконавчим комітетом Міжнародного Олімпійського Комітету.
Символіка реєструється у встановленому законом порядку і МОК має виключне право на її використання.
Метою діяльності НОК України є розвиток, зміцнення та захист олімпійського руху в Україні, сприяння духовному взаємозбагаченню людей, поширення обміну цінностями національної культури під знаком ідей і принципів олімпізму, у співробітництві з державними, громадськими та іншими організаціями на засадах незалежності та доброї волі в інтересах спорту і олімпійського руху та захист інтересів своїх членів.
Національний Олімпійський комітет України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, в Міжнародному Олімпійському комітеті, міжнародних олімпійських організаціях і зобов’язаний брати участь в Іграх Олімпіад шляхом надсилання атлетів, а також має право формулювати на адресу МОК пропозиції змін до Олімпійської хартії та олімпійського руху взагалі, включаючи організацію та проведення Олімпійських ігор, брати участь у діяльності комісій МОК на прохання останнього, призначати місто, яке може подавати заявку на організацію Олімпійських ігор в Україні, здійснювати господарську діяльність шляхом створення суб’єктів господарювання.
Основою НОК України є місцеві осередки, які створюються за територіальним принципом в областях України і керуються в своїй діяльності Статутом НОК України та своїм положенням.
Місцеві осередки можуть бути юридичними особами, або зареєстровані шляхом повідомлення.
НОК України ставить перед собою наступні завдання:
- розвивати і захищати олімпійський рух в Україні;
- забезпечити дотримання Олімпійської хартії в Україні;
- сприяти діяльності національних спортивних федерацій;
- брати участь в програмах Олімпійської солідарності;
- здійснювати справедливий відбір та комплектування складу олімпійської команди;
- сприяти підготовці олімпійських резервів та розвитку спорту вищих досягнень в Україні;
- пропагувати основні принципи олімпізму на національному рівні та сприяти впровадження олімпізму в програми фізичного виховання і спорту в закладах освіти;
- сприяти гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людей, зміцненню їх здоров’я;
- вважати своїм обов’язком боротьбу проти будь-яких форм насильства та дискримінації в спорті, діяти в дусі взаєморозуміння, дружби, солідарності та чесної гри.
Органами управління НОК України є Генеральна асамблея, Виконавчий комітет, Президент.
Вищим органом управління НОК України є Генеральна асамблея.
Вона складається з членів НОК України і проводить свої засідання не менше одного разу на рік. До виключної компетенції Генеральної асамблеї відноситься затвердження статуту, визначення основних напрямків діяльності та розвитку НОК України, прийняття до колективних членів НОК України колективів національних спортивних федерацій, інших членів, прийняття бюджету, затвердження розміру та порядку сплати членських внесків, символіки, затвердження почесної відзнаки, прийняття рішення про припинення діяльності НОК України, призначення ліквідаційної комісії.
Виконавчий комітет складається з:
Президента НОК, віце-президентів, представників національних федерацій з олімпійських видів спорту, які повинні складати більшість у складі Виконкому, генерального секретаря, Президента Олімпійської академії України, інших членів, які обираються Генеральною асамблеєю.
Виконком керує поточною діяльністю НОК України в період між Генеральними асамблеями, наглядає за дотриманням членами НОК України положень статуту НОК України, Олімпійської хартії та норм чинного законодавства, здійснює контроль за дотриманням осередками НОК України положень про них, вирішує поточні питання фінансово-господарської діяльності, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію осередків НОК України, госпрозрахункових установ, підприємств, організацій, затверджує їхні статути та положення.
Держава сприяє розвитку матеріально-технічної бази Національного Олімпійського комітету, надає йому фінансову і організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, сприяє у встановлені міжнародних зв’язків.
3.2 Фізкультурно-спортивне товариство – громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється громадянами України з метою сприяння розвитку фізичної культури та спорту.
Головною метою діяльності товариства є сприяння організації та проведенню фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи серед широких верств населення України, всебічне сприяння постійному підвищенню рівня фізичного здоров’я своїх членів, а також задоволення та захист спільних інтересів своїх членів.
Основними завданнями в досягненні поставленої мети є :
- сприяння підвищенню соціальної значимості і ролі фізичної культури та спорту у формуванню здорового способу життя, організації повноцінного оздоровлення і відпочинку населення;
- сприяння організації та проведенню фізкультурно-оздоровчої роботи серед вихованців дошкільних, позашкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, училищ і студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, в яких діють осередки товариства;
- сприяння удосконаленню форм залучення різних вікових груп населення до регулярних занять фізичною культурою і спортом;
- сприяння створенню та діяльності територіальних і галузевих фізкультурно-оздоровчих та спортивних клубів;
- сприяння пошуку і залученню до спорту талановитої молоді та утвердженню авторитету України серед країн світового співтовариства через спортивні досягнення видатних спортсменів світовому спортивному русі.
- захист законних прав та інтересів своїх членів.
- організація і проведення серед своїх членів спортивних змагань та пропагандистських заходів.
Фізкультурно-спортивне товариство діє на підставі власного статуту та відповідно до Закону України “Про об’єднання громадян”, “Про фізичну культуру і спорт” та інших нормативно-правових актів України.
Фізкультурно-спортивне товариство може мати місцевий або всеукраїнський статус.
Всеукраїнське спортивне товариство є складовою частиною фізкультурно-спортивного руху України, діяльність якого поширюється на територію всієї України, має місцеві осередки у більшості її областей та первинні осередки у більшості адміністративно-територіальних одиниць області.
Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство має розвинену структуру управління, мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл, секції фізкультурно-спортивної спрямованості, діяльність яких забезпечується кваліфікованими спеціалістами, має власні спортивні споруди, підприємства та інше майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки.
Спортивне товариство будується на принципах індивідуального та колективного членства.
Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство співпрацює з органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту, іншими громадськими організаціями на підставі угод. Що укладаються між ними відповідно до закону.
Держава в особі центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту може делегувати всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству повноваження щодо виконання державних завдань, програм з розвитку фізичної культури і спорту, організації і проведення відповідних спортивних заходів, згідно з укладеною двосторонньою угодою.
Держава надає всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариствам фінансову та іншу підтримку за рахунок коштів державного бюджету, передбачених ним для статутних завдань, програм, спортивних заходів, а також для створення умов розвитку фізичної культури і спорту.
Охарактеризуємо лише фізкультурно-спортивні товариства - найбільш масові громадські організації.
Фізкультурно-спортивне товариство профспілок “Україна”(виникло на базі об’єднання таких товариств як “Авангард”, “Зеніт”, “Спартак”) є масовою, добровільною, самостійною громадською організацією, яка на умовах індивідуального й колективного членства об'єднує громадян, громадські організації, трудові колективи промислових підприємств, колективи навчальних закладів з метою розвитку фізичної культури, створення належних умов для зміцнення здоров'я народу України.
Головними завданнями Товариства є широкий розвиток масового фізкультурного руху в профспілкових виробничих організаціях України, використання фізичної культури як засобу духовного впливу, національного відродження і зміцнення здоров'я працівників та членів їх сімей.
Основою Товариства є первинні фізкультурно-спортивні організації:
- колективи фізкультури;
- фізкультурно-оздоровчі;
- спортивні клуби, які утворюються за місцем роботи, навчання або проживання членів товариства [5].
Для задоволення фізкультурних потреб працівників залізничного транспорту та членів їх сімей працюють спортивні клуби "Локомотив". Вони входять до складу ФСТП “Україна”. Кожна з існуючих в Україні залізниць має спортивний клуб, який знаходиться в підпорядкуванні управління залізниці. Названому клубу підпорядковуються клуби відділків залізниці, державних підприємств з перевезення вантажів та пасажирів, культурно-спортивні комплекси, дитячо-юнацькі спортивні школи [5].
Кооперативно-профспілкове фізкультурно-спортивне товариство “Колос”агропромислового комплексу (АПК) України є масовою, добровільною, самостійною громадською організацією, яка об'єднує на умовах індивідуального й колективного членства громадян України, підприємства й організації АПК, підприємства й організації інших галузей народного господарства, розташовані в сільській місцевості [5].
Товариство побудоване за територіально-галузевим принципом. Його основа - первинні фізкультурні організації (осередки). Первинні організації можуть об'єднуватися в районні, обласні та республіканські ради Товариства, з якими вони будують свої взаємовідносини на основі угод й уповноважують їх вирішувати програмні та статутні завдання на відповідних рівнях.
Районні міжгосподарські фізкультурно-спортивні клуби, районні та обласні ради Товариства створюються для проведення на території району й області всієї організаційно-практичної роботи, визначеної Статутом Товариства, надання всебічної допомоги первинним організаціям.
Закон "Про пріоритетний розвиток села та агропромислового комплексу України" (1992 р.) дав змогу покращити фінансовий стан КПФСТ "Колос" за рахунок збільшення бюджетного фінансування.
Українське фізкультурно-спортивне товариство “Динамо” є громадською організацією працівників та військовослужбовців органів внутрішніх справ та державної безпеки України, робітників та службовців установ та підприємств МВС та СБУ, а також членів їх сімей.
Товариство побудоване за територіально-відомчим принципом. Для забезпечення його роботи утворюються асоціації, акціонерні товариства, фізкультурно-спортивні клуби, центри, команди. ФСТ “Динамо” здійснює будівництво й експлуатацію споруд, організує збутову мережу оптової та роздрібної торгівлі, створює свою інформаційно-рекламну базу та видає друковану, відео- і аудіопродукцію, утворює творчі та інші об'єднання, майстерні, мисливсько-рибальські й інші організації та підприємства, здійснює зовнішньоекономічну діяльність [5].
Первинні організації товариства можуть об'єднуватися за виробничою ознакою у спільні організації. Клуби об'єднують секції з видів спорту і створюються за виробничою, професійною, територіальною ознаками, згідно з рішенням президії відповідної територіальної ради товариства. Клуби можуть об'єднуватися в асоціації, спілки, інші утворення.
Товариства є власником промислових підприємств, спортивних споруд, рибальсько-мисливських та оздоровчих спортивних баз з їх рухомим і нерухомим майном, обладнанням, сировиною та коштами на банківських рахунках [5].
Усі товариства мають свій прапор, емблему, членський квиток, нагрудний знак і спортивну форму. Вони є юридичними особами [4].
У розділі подано інформацію лише про найбільші за чисельністю громадські фізкультурні організації. Разом з ними проблемами організації спортивно-масової фізкультурної та оздоровчої роботи опікуються різноманітні об'єднання громадян, асоціації, клуби тощо.
Спортивний клуб – громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості у формі об’єднання фізичних або юридичних осіб, що створюється з метою розвитку фізичної культури та спорту.
Спортивні клуби утворюються на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних закладах, на спортивних спорудах, за місцем проживання.
Вищим керівним органом спортивного клубу є загальні збори (конференція) його членів, які, як правило, скликаються один раз на рік.
Звітно-виборчі збори (конференція ) скликаються один раз на 4 або 5 років. В період між загальними зборами (конференціями) керівництво спортивним клубом здійснює правління і голова клубу, який згідно затвердженому статуту може обиратися на загальних зборах, або виконавчий директор клубу, який призначається на цю посаду засновниками.
Головні завдання спортивних клубів:
- надання фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших послуг своїм членам, а також іншим громадянам;
- залучення висококваліфікованих кадрів до проведення занять та заходів з фізичної культури і спорту;
- забезпечення для проведення занять та заходів з фізичної культури і спорту місць, що відповідають встановленим нормативам;
- здійснення інформаційно-просвітницької діяльності з питань фізичної культури і спорту;
- представлення інтересів членів клубів у взаємостосунках з іншими суб’єктами права.
Спортивні клуби можуть мати різний організаційно-правовий статус та проводити різні види діяльності щодо залучення громадян до занять фізичною культурою і спортом.
Спортивний клуб проводить свою роботу за наступними напрямками:
- фізкультурно-масова робота серед своїх членів (проведення спортивних змагань, спартакіад, чемпіонатів, кубків і таке інше);
- спортивно-оздоровча робота (створення абонементних груп оздоровчої спрямованості, проведення спортивно-масової роботи в місцях відпочинку, оздоровчих таборах, туристичних базах);
- спортивна робота (організація роботи спортивних секцій, підготовка збірних команд і спортсменів для участі у спортивних змаганнях).
Діяльність спортивного клубу регламентується власним статутом (положенням), затвердженим та зареєстрованим у встановленому порядку, Конституцією та Законами України. Спортивні клуби після реєстрації у встановленому законом порядку вносяться до Державного реєстру суб’єктів сфери фізичної культури і спорту.
Спортивні клуби можуть бути засновниками дитячо-юнацьких спортивних шкіл, центрів олімпійської підготовки; мати на своєму балансі спортивні споруди.
Спортивні клуби створюються як для розвитку одного виду спорту ( футбольний клуб, гандбольний таке інше), так і декількох.
Спортивний клуб має назву, емблему, прапор, членський квиток та іншу атрибутику. Присвоює в установленому порядку спортивні розряди, суддівські звання.
Спортивні клуби можуть брати участь в реалізації програм з фізичної культури і спорту на договірних засадах.
Спортивна федерація (асоціація, спілка, об’єднання, тощо) –громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється для розвитку відповідного виду спорту (версії) і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами України та своїм статутом.
Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнський статус.
У статуті спортивної федерації зазначається, який вид спорту (версію) вона розвиває. Вік членів спортивної федерації встановлюється в її статуті залежно від специфіки виду спорту (версії).
Вступ федерації до відповідної міжнародної спортивної організації не є підставою для її перереєстрації як міжнародного об’єднання громадян.
Статус національної спортивної федерації надається тільки одній спортивній федерації з відповідного виду спорту (версії) за таких умов:
- її реєстрації як всеукраїнської громадської організації;
- відповідності її статутних документів статутним та регламентним вимогам відповідної міжнародної спортивної організації;
- проведення нею спортивних змагань та фізкультурних заходів;
- наявності в її складі висококваліфікованих спортсменів, тренерів, суддів та фахівців;
- наявності в її структурі легалізованих у встановленому порядку місцевих осередків ( федерацій, асоціацій, спілок, об’єднань тощо) та їх взаємодії з місцевим органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором.
Термін дії статусу встановлюється за рішення колегії центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту.
Спортивна федерація позбавляється статусу національної за рішенням колегії центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту у разі втрати фізкультурно-спортивної спрямованості у своїй діяльності, невиконання договірних зобов’язань у межах делегованих їй центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту повноважень.
Спортивній федерації, що набула статусу національної, держава в особі центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту надає:
- певні повноваження щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором;
- виключне право представляти відповідний вид спорту (версію) у відповідних міжнародних спортивних організаціях та на міжнародних спортивних змаганнях;
- виключне право на організацію та проведення офіційних міжнародних змагань на території України та національних змагань.
Національна спортивна федерація може отримувати від держави матеріальну та фінансову допомогу на діяльність, передбачену її статутом.
Регіональні федерації з видів спорту утворюються в областях, містах та районах на підставі рішення загальних зборів (кількість членів не може бути менше 3-х). Вони можуть набувати прав юридичної особи. У цьому випадку федерація повинна бути зареєстрована відповідними органами юстиції. Для реєстрації надаються наступні документи:
- протокол загальних зборів про утворення федерації (асоціації);
- статут федерації;
- відомості про засновників федерації або керівних органів.
Федерація (асоціація) з правами юридичної особи має свою печатку, рахунок в банківських установах, адресу та інші реквізити, зразки яких затверджуються та реєструються в установленому порядку.
В окремих випадках в обласних центрах, містах, районах утворюються федерації з видів спорту без надання прав юридичної особи шляхом повідомлення – це осередки всеукраїнських федерацій (асоціацій). Для реєстрації такого осередку необхідно надати:
- копію статуту всеукраїнської федерації;
-
відомості про керівні органи осередку;
- адресу місцезнаходження;
- лист-клопотання всеукраїнської федерації про реєстрацію осередку.
Контрольні завдання
1. Охарактеризуйте стан та перспективи розвитку фізкультурно-оздоровчої діяльності в Україні.
2. Розкрийте зміст статей Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, які стосуються розвитку оздоровчого напряму фізкультурного руху.
3. Яка роль фізкультурно-спортивних товариств у залученні населення до оздоровчої діяльності.
4. Дайте визначення понять “фізична культура” та “масова фізична культура” .
5. В чому різниця між “спортсменом” і “фізкультурником”; “спортсменом-професіоналом” і “спортсменом-любителем”?
6. Для яких організацій рішення державного комітету є обов’язковими ?
7. Назвіть типи фізкультурних організацій. Як вони класифікуються?
1. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні на період 1994-1997рр.
2. Концептуальні засади подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Державний комітет з фізичної культури і спорту України. - К.,1998.-20с.
3. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” //Спортивна газета. - 1994. - 29 січ.
4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій" № 821 від 18.05. 2000.
5. Статути ФСТП “Україна”, КПФСТ “Колос” агропромислового комплексу України, Українського ФСТ “Динамо”.
6. Братановський С.Н. Управление физической культурой и спортом в условиях реформ //Автореф. дисс...докт. юрид. наук. - Саратов, 1997. -22с.