Вступ до спеціальності A7 денне

1. Фізична культура як частина загальної культури людини.

Що таке культура?

В традиційному розумінні слово “культура”  (від латинського culture) спочатку означало обробіток, обробку землі. Пізніше цей термін був перенесений римлянами на людину і став означати її виховання й освіту, тобто “обробку людини”. У зв’язку з розвитком суспільства поняття “культура” поповнилося новим змістом. В ході еволюції це поняття зазнало складних змін.

В зміст культури в широкому розумінні входять  мораль, спорт, ідеологія, наука, мистецтво.

В загальновживаному понятті – визначають: 1) риси особистості (акуратність, освіта); 2) форми поведінки людини (ввічливість, самовладання); 3) форми суспільної діяльності  (культура торгівлі, виробництва). Отже, сюди включаються не тільки видатні твори мистецтва, але і буденні рядові явища (культура побуту, дозвілля).

Це визначення є протилежністю статистичних визначень культури як системи, що впорядковує ідеї і почуття, або є “екраном” знань, “приймачем” інформації, що надходить  ззовні. Сучасна наука розглядає культуру як життємистецтво,  творчу діяльність з перетворення природи і суспільства, результатами якого є постійне поповнення матеріальних і духовних цінностей, вдосконалення всіх життєвих сил людини.

Слово “культура” вживається з  різних причин і приводів. Захоплені талантом артиста, ми говоримо про високу культуру виконання, картоплю називаємо плодовою сільськогосподарською культурою, а молоду людину що уступила місце в транспорті, признаємо зразком культурної поведінки. Багатьом культура представляється системою правил, починаючи з пристойної мови і закінчуючи манерою поведінки за столом, тобто культура ототожнюється з етикетом. Особливо часто зустрічається слово “культура” в публіцистиці, засобах масової інформації, зазвичай воно означає щось добре, привабливе, але доволі невизначене. Часто його зводять до мистецтва або художньої культури, ототожнюють з музеями і бібліотеками.

Загального визначення культури немає і необхідно розглядати її з усіх сторін, сприймати її як динамічний творчій процес, синтез створених людиною матеріальних і духовних цінностей, гармонійних форм відносин людини з природою, суспільством.

Культура коштовна, а безкультур’я ще дорожче. У нас відбувається падіння рівня культури  (забуваються безсмертні класичні твори, люди читають дешеві книжки, дивляться  беззмістовні фільми).

Культуру можна уявити як величезну лабораторію, де створюється масштабна система цінностей, збираються в єдине ціле найвеличніші досягнення людства в галузях науки, літератури і мистецтва. Помиляється той, хто обмежує культуру приємним вечором, що проведений біля телевізора або на концерті, відвідуванням у вихідний картинної галереї або музею. Це неодмінно веде до примітивізації особистості. Культура - це синонім повноцінного і самостверджуючого життя людини.

Культура виступає чуттєвим сейсмографом життєвих подій. Від її стану, розвитку залежить інтелектуальний потенціал не тільки окремої особистості, але і всього людства. Її можна вподібнити загальноприйнятим цінностям, таким як здоров’я і розум.

2. Фізична культура як сукупність досягнень суспільства.

Культура – прозріння суспільства, постійна умова і результат його існування. По ній можна судити про  соціальний портрет суспільства, його духовне обличчя, внутрішні стимули його розвитку.

Тільки тоді суспільство стає цивілізованим, коли становить культуру на почесний п’єдестал і реально пропонує людині вільне право на культуру, можливість володіти нею, відчувати себе її творцем і господарем, самостверджуючи і розкриваючи себе.

Людські знання збільшуються, а культура зменшується. Відбувається дефіцит духовності.

Поняття “людина грамотна” або “людина освічена” значно відрізняється від поняття “людина культурна”. Вона може бути грамотною, освіченою, але здатною на нелюдський вчинок, на зраду істині. Тому цінність культури є у дотриманні правил, норм, вимог, що їх створила людина.         

Культура – це найвища якість, процес матеріальної і духовної діяльності людей, який передбачає отримання результатів діяльності і відповідність моральним нормам, що випрацьовуються людиною. Культура завжди вимагає дотримання норм, вимог суспільства у відношенні до чогось.

Культура - це творча діяльність людини. Сьогодні збільшується цінність життя, здоров’я, активного довголіття і реалізації людської індивідуальності, вони все частіше розглядаються як критерії соціального прогресу суспільства.

Людина майбутнього - це перш за все здорова людина, розумна і гуманна, допитлива, діяльна, цілеспрямована. Це цілісна, всебічно розвинена особистість, яка втілює ідеал дійсної єдності сутнісних сил людини, її духовної і фізичної досконалості. Все це свідчить про надзвичайну значущість в ХХІ столітті культури і її частини – фізичної культури.

3. Роль фізичної культури в сучасному суспільстві.

Фізична культура - це складова частина загальної культури, тобто  сукупність досягнень людини, що віддзеркалює рівень духовних і матеріальних цінностей, рівень фізичного розвитку, спортивних досягнень (показник досягнень – рівень здоров’я, спортивної майстерності, система фізичного виховання, досягнення в області науки, матеріально-технічна база).

Фізична культура – сукупність досягнень суспільства:

–                       оздоровлення населення країни, рівень системи фізичного виховання;

–         наявність спеціально підготовлених кадрів і ступень їхньої       компетентності;

–         наявність матеріально-технічної бази і рівень її застосування;

–         рівень спортивних досягнень на світовій арені (кількість світових рекордів).

Присутність, точніше єдність духовного і фізичного початку і є сутність фізичної культури.

Фізична культура – сама є цінністю, виступає засобом задоволення інших потреб людини і суспільства (матеріальних, духовних, біологічних, соціальних).

Фактично фізична культура – це таж сама загальна культура з переважанням її духовної сторони, але реалізується специфічним образом, через спеціальні засоби –  фізичні вправи. 

Фізична культура - це самостійна й особлива область культури, вона розвивалась одночасно із загальною культурою і є  її частиною. В теперішній час не відбувається головного – привертання свідомості того, хто займається фізичною культурою (людини взагалі) до поняття і прийняття фізичної культури як життєво важливої цінності, системі, що сприяє  збереженню, підвищенню рівня здоров’я, формуванню працездатності, вдосконаленню людини, її розвитку.

Фізична культура і культура особистості – єдині.

Культура особистості - це не тільки фізична досконалість людини, але і творче ставлення до своєї особистості, де духовна сторона відіграє приоритетну роль.

Культурна особистість – всебічно розвинена особистість. Роль фізичної культури в формуванні особистості, розвитку її  характеристик не завжди  повною мірою відображалася з усіх боків: провідна роль, значущість фізичної культури визначалася лише медико-біологічними і педагогічними аспектами знань, пов’язаних з їх застосуванням, розвитком фізичних якостей, формування рухових вмінь тощо.

Зараз це поняття розкривається більш широко, тобто визначається провідна роль духовного початку. Вплив фізичних вправ, фізичного виховання на біологічну сферу людини, безпосередньо пов’язаний і з формуванням особистості.

В процесі фізичного виховання вирішуються завдання різного характеру (естетичні, розумові, світоглядні, культурні).

На жаль, фізична культура не стала потребою більшості людей, на досить низькому рівні знаходиться ї функціонування в основних сферах життєдіяльності людини (освіта, праця, дозвілля).

Фізична культура розуміється як природа фізичних, творчих сил і рухових якостей людини, історичний рівень розвитку фізичних якостей. А щодо сфери рухової діяльності людини, то під культурою розуміється природа рухових якостей людини, а також виховання, освіта і розвиток у процесі рухової діяльності. В цілому фізична культура являє собою конкретний, тобто руховий вид діяльності суспільства, а саме, галузь рухової діяльності людини. Як наука, фізична культура вивчає об’єктивні закономірності рухової діяльності, займається теоретичною систематизацією об’єктивних знань про рухову діяльність.

Значущість діяльності в формуванні людини доведена багатьма провідними психологами. Діяльність людини, вплив на навколишній світ, перетворює її, слугує засобом задоволення потреб. Духовний світ знаходить відбиття в рухових діях і в тому, що задоволення приносить не тільки прикінцевий результат їх засвоєння, але й саме відтворення цієї дії.

Треба підкреслити велике значення рухової активності, а саме – її задоволення.

Рухова активність – оптимальний рівень рухового режиму, необхідний для забезпечення працездатності і збереження здоров’я.  Рух – засіб пізнання світу, необхідний для задоволення біологічних потреб підвищення функціональних можливостей. Норми рухової активності визначені загальним числом суб’єктивних рухів і тривалістю рухового компоненту в режимі дня, з віком вони збільшуються.

Для прикладу - в Україні біологічну потребу в рухах задовольняє лише 1% населення, в Японії систематично займаються спортом 80% населення.

В наш час відсутня державна політика з впровадження фізичної культури в життя населення. Погано функціонують засоби масової інформації, пропаганди ЗСЖ, фізичної культури тощо, занять спортом мало, вони проходять не на достатньому рівні. Відсутнє позитивне ставлення до занять спортом, фізичної культури. Чому так відбувається? Однією з причин є відсутність  пропаганди цінностей,  знань про фізичну культуру і ЗСЖ. Сьогодні  не реалізується найголовніша потреба, що склалась історично-потреба в рухах. Це призводить до зниження рівня здоров’я населення, зниження рівня життя, економіки.

А найкращий показник – це тривалість життя. Вона неминуче скорочується. Смертність збільшується, молодіє.

Фізична культура – суспільна цінність, вона відбиває соціально-економічний стан суспільства.

Фізичну культуру необхідно використовувати як засіб оздоровлення. Вона повинна задовольняти потребу всіх верств населення в рухах.

Щоб вижити, суспільство повинно розвиватися, а розвиватися тільки через самовдосконалення людини (вона впливає на суспільство). Тому  культурна діяльність (в тому числі і фізкультурна) набуває більш суспільного значення, адже її  предметом, метою і головним результатом є сама людина, її розвиток.

Фізичне виховання – педагогічний процес, спрямований на вирішення оздоровчих і освітніх завдань із застосуванням системи фізичних вправ (освіта – вдосконалення рухових здібностей, оздоровлення – вдосконалення і зміцнення здоров’я, фізичного розвитку, формування всебічно розвиненої особистості).

Фізична культура, так  як і інша культура, виникла разом з розвитком і виникненням людини, суспільства і вирішує такі завдання: 

1)                   виховання гармонійної, всебічно розвиненої особистості, готової до праці й оборони країни;

2)                    постійне підвищення рівня здоров’я, фізичного і духовного розвитку населення;

3)                   сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства;

4)                   затвердження міжнародного авторитету України.

Фізична культура створює і покращує резервні можливості людини. Рівень працездатності – біологічний, фізіологічний потенціал резерву здорової фізичної працездатності, характеризує здоров’я,  характеризує фізіологічний резерв організму. 

 

Резервні можливості серцево-судинної системи

 

 

№	Рухова активність	ЧСС
		Спокій	Максимальне навантаження	Резерв
1	Люди, які не займаються фізичними вправами	70-80	120-130	50
2	Люди, які регулярно займаються фізичними вправами	60-70	140-160	90
3	Спортсмени	50-60	220-250	180

 

Необхідно знати свій організм, свій рівень рухової активності, свідомо виконувати фізичні вправи, все це  є фундаментом здоров’я і життя.

Отже, фізична культура є базою і відбиває стан культури суспільства, сприяє зміцненню миру між народами, розвитку прогресу, вдосконаленню особистості, розвитку інтелекту і розумових здібностей дітей, розвитку спілкування між людьми,  дозволяє “бачити” світ.

Спорт – є частиною фізичної культури і спрямований на досягнення високих спортивних результатів під час змагань.

 

 

Спорт – це суспільний фактор фізичної культури. Термін “спорт” затвердився в ХІХ ст. (відновлення олімпійських ігор). Виникнення слова: porter – від фр. носити, нести, держати в руках чи на плечах; desporter – кінець роботи, вільний час, дозвілля, розваги;  dіsport – розважатися, забавлятися.

Спорт слід віднести до явища, необхідного на всі випадки життя і це невипадково, тому що йому під силу незвичайно широке коло обов’язків, починаючи з покращення стану здоров’я людей, відвернення молоді від пагубного впливу вулиці, підвищення благополуччя найбільш спортивно обдарованих  дітей, задоволення попиту на видовищність, захист честі всієї  країни.  

Сучасний спорт корінням уходить у давнину. Його прабатьками були мирні боротьба і змагальні ігри. Наші попередники повсюдно застосовували як засіб вирішення індивідуальних і групових конфліктів, що неминуче виникали серед родів, племен, співтовариств. Пізніше, коли усвідомили, що психофізіологічні й інтелектуальні  можливості іноді піддаються тренуванню, виникло явище, що назвали спортом.

Вже в давні часи відкрилась важлива особливість спорту -  великий інтерес глядачів, все більше зростаючий з підвищенням майстерності тих, хто змагається. Видовищність супроводжує процес спортивного протиборства,  що є однією з високих соціальних потреб,  що з’явилась у ході об’єднання людей в родоплемінні співтовариства. Цю потребу сьогодні називають самоствердженням, самовиразом або потребою в оцінюванні людей, що оточують. Саме вона зробила бажаною для тих, хто змагається, присутність глядачів. З іншого боку насиченість, неповторність і непередбачуваність ходу і підсумків спортивних змагань і ігор, як магніт притягує вболівальників на арени спортивної боротьби.