ТМВ: Практичне заняття 5-7 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО КОМАНДНОГО ПРОХОДЖЕННЯ ЕТАПІВ “СМУГИ ПЕРЕШКОД” ТА “КРОС-ПОХОДУ

Практичне заняття 5-7 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО КОМАНДНОГО ПРОХОДЖЕННЯ ЕТАПІВ “СМУГИ ПЕРЕШКОД” ТА “КРОС-ПОХОДУ

3.1. Встановлення та складання намету (змагальний варіант)

Вибір та підготовка місця

Місце для проведення даного виду змагань обирається на рівному ґрунті, площею 25 м. Ґрунт повинен мати відповідну щільність для

проникнення в нього кілка, а також утримання кілка в собі. Місце звільняється від можливого коріння, шишок, кущів та огороджується.

Склад команди: 6 осіб.

Матеріальне забезпечення – намет (двох- або чотирьох- місний) (рис. 26, а); стійки або альпенштоки - 2 шт.; кілки (рис. 24, б) - 6 шт.

Вимоги до намету. Як правило для виконання цього завдання вибирається двоскатний 2-х або 4-х місний, з довільного матеріалу (брезент, шовк, перкаль) намет. Центральні розтяжки довжиною не менше 2 м. Кутові розтяжки - не менше 1 м. Всі розтяжки суцільні без вузлів. На кінцях розтяжок допускається наявність петель для кілків. Стійки або альпенштоки дерев'яні, пластикові або дюралеві, суцільні. Висота стійки відповідає висоті намету. Кілки металеві або дюралеві, загострені з одного боку та зручні для натискання рукою з іншого боку. Бажано до кожного кілка прив’язати яскраву стрічку 5 - 10 см для візуального контролю місця знаходження кілка.

Встановлення намету

1. Підготовка команди до встановлення намету. Заздалегідь команда перевіряє стан складеного намету та, без врахування часу, самостійно складає та розташовує його в зручному для неї місці. Стійки та кілки розміщує перед собою довільно. Кілки бажано встромити в ґрунт. По завершенню команда шикується на лінії старту.

Для зручності контролю переміщення учасників під час виконання завдання дамо їм номери 1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 5-й, 6-й.

2. По команді судді учасники розбирають : 1-й та 2-й по стійці та по одному кілку, 3-й, 4-й, 5-й, 6-й по одному кілку. 1-й та 2-й, розгорнувши намет, швидко відшукують та піднімають до висоти стійки “коньок” намету, натягують його та підставляють стійки; 3-й та 4-й в цей час натягують центральні розтяжки (кілки встромляються в ґрунт під кутом 45° від намету). 1-й та 2-й під час закріплення центральних розтяжок контролюють вертикальність стійок.

3. Після того, як нейтральні розтяжки надійно закріплені, одночасно 1-й та 5-й натягують та закріплюють кутові розтяжки даху попереду (чи позаду) намету, а 2-й та 6-й – позаду (чи попереду) намету. Кутові розтяжки повинні мати вектор натягу зворотний бісектрисі кута даху намету.

4. Після закінчення встановлення намету команда шикується за

лінією фінішу, після чого суддя вимикає секундомір. У разі наявності помилок або недостатньої якості встановлення намету (стійки не вертикально, діагональні брижі на даху, команді дається додатковий час для ліквідації цих помилок.

Складання намету

1. Учасники за лінією старту розміщуються довільно згідно власної тактики.

2. За командою судді 1-й знімає передню стійку, 3-й, 4-й витягують кілки кутових розтяжок даху та центральної розтяжки попереду, 1-й, підібравши передню стійку, переносить їх до лінії старту; 2-й виконує аналогічні дії 1-го позаду намету, 5-й, 6-й виконує аналогічні дії 3-го, 4-го також позаду намету.

3. Після того, як намет звільнений від стійок та кілків, 1-й та 2-й учасник, тримаючи намет за центри даху, підбирають кути даху справа, а потім зліва, складають намет вдвоє по повздовжній осі й, поклавши на ґрунт, скручують або складають його.

4. Команда після закінчення складання намету в повному складі шикується за лінією фінішу. Секундомір вимикається.

На рисунку 26 приведені приклади встановлення намету в похідних умовах.

правильно

неправильно

Рис. 26

Контрольні запитання

1. Які вимоги пред’являються до встановлення туристського намету під час змагань ?

2. Які дії виконують учасники змагань для встановлення та складання туристського намету ?

3.2. Спуск по схилу

Обладнання етапу: верхня опора, контрольні лінії, обмежувальні лінії.

Командне спорядження: перильна мотузка, мотузка командної страховки (при необхідності), допоміжна мотузка для зняття перил, карабіни 3 шт.

Особисте спорядження учасника: страхувальна система, карабін – 2 шт., петля самостраховки, спускова система.

Відповідно до Умов змагань чи рельєфу місцевості спуск по схилу можна робити багатьма способами, ми наведемо декілька із них.

1-й спосіб

Якщо рельєф нескладний й дозволяють Умови змагань, можна використати наступний спосіб. 1-й учасник, не заступаючи за контрольну та обмежувальну лінію, закріплює перильну мотузку до опори (один її кінець) карабінною петлею, на іншому кінці зав’язує вузол й по можливості (якщо дозволятиме рельєф) скидає бухту вниз по схилу. Закріпивши перило, 1-й, страхувальним прусиком на перильній мотузці, зав’язує “схоплюючий” вузол й стає на самостраховку. Всі інші учасники в цей час теж можуть зав’язувати на перильній мотузці “схоплюючий” вузол своїм страхувальним прусиком.

1-й учасник спускається способом, який обумовлений Умовами змагань. Спуск виконується обов’язково в рукавицях, не заступаючи за обмежувальну лінію, крім того потрібно слідкувати щоб вузол не знаходився в руці й на ньому не було перекручування. Спустившись, 1-й учасник виходить із небезпечної зони (за контрольну лінію) й, звільнивши перильну мотузку, відразу сповіщає 2-го, що перило вільне.

2-й учасник стає на самостраховку й повторює дії 1-го. 3-й, 4-й, 5-й повторюють дії попередніх. 6-й, забезпечивши зняття перильної мотузки (закріпляє один кінець допоміжної мотузки до себе, а інший - в карабін “карабінної петлі” на перилі), повторює дії попередніх. Досягнувши кінця етапу, учасник виходить із небезпечної зони, звільняє перильну мотузку, на якій після цього розв’язується вузол. Команда, за допомогою допоміжної мотузки відразу стягує всі мотузки донизу.

2-й спосіб

1-й учасник, ставши на статичну самостраховку (суддівська петля на опорі), забезпечує командну страховку всім учасникам. Мотузка, що виконує роль командної страховки, одним кінцем кріпиться до страхуючого, інший кінець мотузки кріпиться до учасника, який спускається. Страховка виконується через карабін чи гальмівний пристрій. 2-й учасник в безпечній зоні кріпить до своєї страхувальної системи вільний кінець командної страховки і, зайшовши в робочу зону, кріпить перильну мотузку до опори карабінною петлею. 1-й у цей час забезпечує 2-му страховку (вимоги: наявність рукавиць, гострий кут, правильна відстань від рук до страхуючого карабіну), 2-й, виконуючи Умови змагань, спускається (спортивним способом чи способом дюльфер, за допомогою гальмівних засобів: вісімка, пелюсток, шайба та ін) (рис. 27).

Рис. 27

1 – контрольна лінія; 2 – обмежувальна лінія; 3 - статична самостраховка (суддівська петля на опорі); 4 – перильна мотузка; 5 – мотузка командної страховки; 6 - верхня опора.

Спуск виконується в рукавицях. При забезпеченні командної страховки використання “схоплюючого вузла” (додаткова самостраховка) необов'язкове (згідно до даних Умов змагань).

Спустившись, 2-й учасник виходить з небезпечної зони, знявшись з перил, звільняє командну страховку. 1-й витягує наверх кінець страхувальної мотузки, що звільнився, і передає його 3-му учаснику.

3-й, 4-й, 5-й повторюють дії 2-го. 6-й учасник повторює дії попередніх, але, подолавши етап, не знімає командної страховки. Він, ставши на пункт страховки (статична самостраховка), забезпечує нижню командну страховку 1-му учаснику (згідно правил та Умов змагань).

1-й, забезпечивши зняття перильної мотузки (кріпить один кінець допоміжної мотузки в карабін на карабінній петлі перильної мотузки, а інший - до себе), знімається з пункту самостраховки і по перильній мотузці спускається вниз, як і всі попередні учасники. Зайшовши в безпечну зону, звільняє перильну мотузку та командну страховку. Після цього учасники команди швидко стягують донизу всі мотузки, попередньо розв’язавши вузли.

Можливі порушення приведені в рекомендованому суддівському протоколі (розділ 3.17. табл. № 2), який розроблений відповідно до Правил змагань зі спортивного туризму.

Контрольні запитання

1. Яке спорядження використовується для обладнання та подолання технічного етапу “спуск по схилу” ?

2. Яким чином кріпиться перильна мотузка ?

3. Як здійснюється самостраховка учасників ?

4. Опишіть, як за допомогою командної страховки можна подолати даний технічний етап ?

5. Як забезпечується зняття перильної мотузки ?

6. Назвіть можливі порушення при проходженні технічного етапу “спуск по схилу” ?

3.3. Підйом по схилу

Обладнання етапу: верхня та 2-5 проміжних опор на схилі (за Умовами змагань), контрольні лінії, обмежувальні лінії.

Командне спорядження: перильна мотузка, вона ж страхувальна, карабіни та репшнури по кількості опор.

Особисте спорядження учасника: страхувальна система, карабін, петля самостраховки, жумар ( за умовами ).

1-й учасник піднімається вільним лазінням на командній страховці, пропускаючи страхувальну мотузку через карабіни, навішені ним в проміжних пунктах страховки. Карабіни кріпляться до петель на опорах або до прикріплених гаків в проміжних пунктах кріплення. 1-го учасника страхує 2-й, ставши на статичну самостраховку (пункт страховки) в рукавицях. Кінець страховки прикріплений до страхуючого (опори) (рис 28). 1-й, піднявшись наверх схилу, прикріпляє страхувальну мотузку карабінною петлею до пори і подає сигнал для руху 3-му учаснику, в цей час 2-й від’єднує від себе кінець страхувальної мотузки, але вузол не розв’язує. Страхувальна мотузка стає перильною.

3-й, рухаючись по перильній мотузці на ”схоплюючому вузлі” або за допомогою жумару, звільняє перильну мотузку з проміжних точок кріплення та забирає навішені там першим учасником карабіни та петлі.

2-й, 4-й, 5-й, 6-й виконують звичайний індивідуальний підйом, використовуючи “схоплюючий вузол” або жумар (рис. 29). Після цього витягується перильна мотузка нагору.

Можливий варіант: при забезпеченні командної страховки зверху (використавши перильну мотузку) 6-й учасник вільним лазінням піднімається наверх етапу (одночасно забирається й мотузка).

Можливі порушення приведені в рекомендованому суддівському протоколі (розділ 3.17. табл. № 3), який розроблений відповідно до Правил змагань зі спортивного туризму.

Рис. 28

1- проміжні пункти страховки; 2 – верхня опора; 3 - пункт страховки; 4 - статична самостраховка; 5 - мотузка командної страховки; 6 – контрольні лінії; 7 – напрямок руху 1-го учасника.

Контрольні запитання

1. Яке спорядження використовується для обладнання та подолання технічного етапу “підйом по схилу” ?

2. Які дії виконує перший учасник для наведення перильної мотузки?

3. Опишіть прийоми страхування та самострахування, які використовуються на даному технічному етапі ?

4. Назвіть можливі порушення при проходженні технічного етапу “підйом по схилу” ?