Тема дослідження

 

Першим етапом дослідження є визначення його теми. Справді, позитивний результат будь-якого дослідження значною мірою залежить від правильної постановки та обґрунтування проблеми самого дослідження. У той же час практика свідчить, що доволі часто зустрічаються роботи, та й навіть роботи, у яких по суті немає ніякої проблеми. їх автори обмежуються лише переказом вже давно відомих теоретичних положень.

Тема може розглядатися як наукова задача, що охоплює цілком конкретну галузь наукового дослідження. Оскільки наукова проблема являє собою сукупність складних теоретичних або практичних питань, то в процесі наукового дослідження або визначення їх параметрів, проблеми поділяють на складові компоненти - теми. Тема (від грец. Thema - основна думка, завдання, положення, яке необхідно розвинути) - частина наукової проблеми, яке охоплює одне або кілька питань дослід­ження. Виходячи з мети дослідження, яка повинна передбачати розробку нових концепцій або напрямів розвитку певної науки, вдосконалення існуючої методології або розробку нових методик (рекомендацій) з окремих розділів економічної науки, дослідник вибирає тему наукової роботи. Теми наукових досліджень з конкретної економіки формуються в межах проблем цілої науки та поділяються на теоретичні, методологічні та організаційні.

Теоретичні теми передбачають дослідження окремих концепцій теорії певної науки, що стосуються її наукових законів, розробки аксіоматичних знань.

 

Тема з педагогіки повинна включати: дослід­жуване явище, процес, систему; суть проблеми щодо досліджуваного; об'єкт, щодо якого плануєть­ся дослідницька діяльність; середовище, в умовах якого планується педагогічна діяльність дослідника; об'єкт, з позиції якого проведене дане дослідження.

 

Методологічні теми стосуються методів певної науки, що застосовуються в процесі вивчення її об'єктів. Організаційні теми включають організацію досліджень з певної науки і застосування її результатів у практичній діяльності.

Обґрунтування теми дослідження має на меті показати, з яких міркувань було обрано для дослідження вказану проблему, чим зумовлена необхідність проведення дослідження - розвит­ком науки, суспільними потребами чи воно буде являти собою узагальнення певного досвіду та ін.

Вибір теми, вочевидь, є найвідповідальнішим етапом у діяльності аспіранта чи здобувача, бо він часом визначає майбутню діяльність людини на все життя і вирішальним чином зумовлює результат дисертаційного дослідження. Практика показує, що пра­вильно обрати тему — наполовину забезпечити успішне її вико­нання.

Розрізняють три різновиди тем: теми як результат розвитку проблем, над якими працює даний науковий колектив; ініціативні теми; замовлені теми. Найкраще обирати теми першої групи. Іні­ціативні теми можуть виникати за двох взаємовиключних ситуа­цій: як унаслідок доброї наукової підготовки здобувача, так і недостатніх його кваліфікації і наукового кругозору. Науковий керівник мусить розібратися в ситуації, по змозі підтримати іні­ціативу здобувача, але ця підтримка має ґрунтуватися на реальній оцінці ситуації і не може ставити під загрозу успішне виконання роботи.

Замовлені теми, як правило, пов'язані з основними пла­нами науково-дослідних робіт у галузі або об'єднанні. За ак­туальністю і економічною значущістю замовлені теми мають низку переваг перед іншими, тому насамперед їх потрібно ана­лізувати з позицій реальності виконання і можливості створення теоретичної бази.

При обранні теми основними критеріями повинні бути актуальність, новизна і перспективність; наявність теоретичної бази; можливість виконання теми в даній установі; зв'язок її з конкретними господарськими планами і довгостроковими програ­мами; можливість отримання від впровадження результатів дослідження технічного, економічного і соціального ефекту.

Дисертації, як відомо, пишуться з різних причин. Одні здобувачі виходять із чисто практичних міркувань: треба отри­мати науковий ступінь, і працюють над дисертацією тільки для цього. Вони обирають будь-яку тему, аби "захиститися". Інші розглядають дисертацію як можливість реалізувати задуману ідею, котру виколисували, доки вона не "достигла". Саме у таких людей найбільші шанси обрати вдалу тему, над якою вони пра­цюватимуть цілеспрямовано та із задоволенням від отриманих результатів.

Якщо молодий учений неспроможний самостійно обрати тему дисертації, він може звернутися до будь-якої наукової установи держави. Суттєву допомогу тут надає ознайомлення з аналітичними оглядами і статтями у спеціальній періодиці, а також бесіди і консультації зі спеціалістами-практиками, в яких можна з'ясувати досі мало вивчені в теоретичному плані важливі питання з різних сфер людської діяльності.

Обравши тему, здобувач має усвідомити сутність пропо­нованої ідеї, її новизну й актуальність, теоретичну важливість і практичну значущість. Це значно полегшує оцінку і остаточне закріплення обраної теми.

Назва має бути, по можливості, коротка і, разом із тим, достатньо завершеною. Найбільш характерні недоліки, які зустрічаються у формулюванні теми: багатослів'я, в якому губиться основний задум роботи; звуження думки, наприклад, зведення теми до рівня дидактичних вимог до чогось (подібна постановка питання типова при розв'язуванні дослідницьких завдань); виділення явища, яке не відображає проблему (що характерно для навчальних посібників, але не для дослідження).

 

Назва має бути по можливості, короткою і разом із тим, достатньо завершеною.

 

Формулювання теми повинно співвідноситися з паспор­том спеціальності, за якою відбуватиметься захист. Як свідчить практика, цю важливу обставину дисертанти враховують не завжди. У зв'язку з цим доводиться нагадувати, що тема дослід­ження повинна відповідати певній спеціальності, а також бути зорієнтованою на конкретну дисертаційну раду. Останнє зумов­лено тим, що кожна рада має свої традиції і, як правило, ставить свої вимоги до підготовки й оформлення дисертації.

Проблема може міститися в темі і в завуальованому вигляді, тобто проблемність теми може виявитися при її роз­шифруванні, тлумаченні. Нехай, наприклад, дисертація присвя­чена проблемі виявлення однієї з функцій евристичного й дос­лідницького методів навчання. Здавалося б природним назвати тему, наприклад, так "Евристичний і дослідницький методи як засіб розумового розвитку". Однак ніякого натяку на щось нове в такій темі не було б. Ці методи завжди були призначені служити засобом розумового розвитку. Але дисертант мав на увазі засто­сування цих методів для іншої мети і назвав свою працю інакше "Евристичний і дослідницький методи навчання як засіб розу­мового виховання". У такому ракурсі ці методи раніше спеціально не розглядалися, хоча така постановка питання відповідала наявним у дидактиці уявленням про три функції навчання -освітню, розвивальну і виховну. Таким чином, вперше виділена проблематика виявилася "вписаною" в контекст уже сформованої системи дидактичного знання. Новий напрям був породжений наміром вивчити, як же ці методи можна застосувати в іншій якості, з метою виховання, і тим самим сприяти здійсненню виховної функції навчання. А це вже ширша галузь педагогіки, яка вимагає нових підходів до свого освоєння.

Нерідко теми формулюються занадто широко, і при цьому не містять слідів серйозних роздумів з приводу обраної проблемної галузі. Наприклад, дуже поверховими виглядають теми "Естетичне (моральне, етичне, патріотичне, національне, громадянське тощо) виховання школярів". Доводиться довго переконувати авторів, що захищати дисертацію на таку загальну тему дуже важко, оскільки виникає безліч запитань: чи включає тема аналіз історії естетичного (морального і т. д.) виховання? Про який віковий етап розвитку дітей піде мова? Чи розгляда­тиметься виховання в процесі вивчення навчальних предметів або в позакласній роботі? На яких особистісних новоутвореннях акцентуватиметься увага?

Нерідко теми дисертацій формулюються так, що в них механічно об'єднано кілька тем і незрозуміло, що ж збирається досліджувати автор. Наприклад, формулюється тема "Застосу­вання комп'ютерних технологій для організації самостійної роботи з суспільних наук в умовах модульно-рейтингової сис­теми навчання". Важко збагнути, що ж буде предметом дослід­ження: дидактичні можливості комп'ютерів, зміст і організація самостійної роботи чи організація модульно-рейтингового навчання.

Неправильне формулювання теми веде до довільного тлумачення проблеми і нерідко до стихійного збирання фактів. Типовими помилками дослідників-початківців є формулювання "безпроблемних" тем. Прикладом такої "безпроблемної" теми може бути тема кандидатської дисертації "Зміст обслуговуючої праці в підготовці майбутнього вчителя трудового навчання". Важко зрозуміти, в чому автор вбачає проблему дослідження, яку суперечність збирався автор розв'язати. Адже зміст обслу­говуючої праці давно відпрацьований і відображений в програ­мах і підручниках.

Не менш популярним є й інший трафарет у формулюванні дисертаційних тем: "Удосконалення (чи підвищення ефек­тивності) методики формування знань, умінь, навичок, самосві­домості, трудового, екологічного і т.д. виховання, підготовки майбутніх учителів до якихось видів педагогічної діяльності" і т.д. У формулюванні таких тем допускається елементарна, логічна помилка. Адже "удосконалення" чи "підвищення ефективності" є завданням дослідження, а не його проблемою. Це саме стосується формулювання тем "Оптимізація (конструювання чи моделю­вання) педагогічного процесу, змісту, форм чи методів навчання і виховання тощо".

Особливо модним стало формулювати теми на зразок: "психолого-педагогічні", "соціально-педагогічні", "науково-методичні" тощо "умови чи основи (засади)", "вдосконалення методики (технології, форм чи методів)". Такі розпливчаті формулювання не спрямовуються на дослідження конкретного аспекту педагогічної теорії чи практики і по суті не ставлять ніякої проблеми. Формулювання часто нічого не говорять про те, діяльність кого досліджуватиметься: учнів певного віку чи вчителів.

Але мабуть найбільш прикрим є те, що в переважній більшості заявлені "умови" чи "шляхи вдосконалення" не дослід­жуються, навіть не формулюються в явному вигляді як завдання дослідження і не виносяться на захист.

Особливо часто теми формулюються так, що в них нази­ваються кілька предметів дослідження. Так у темі "Дидактичні умови формування в учнів наукового світогляду на основі систе­матизації знань з гуманітарних предметів" проглядаються при­наймні  3,  якщо  не  4  предмети дослідження. Дисертанту доведеться аналізувати всю літературу й педагогічну практику і з проблеми дидактичних умов, і з систематизації знань, і з вивчен­ня гуманітарних предметів. Це настільки ускладнить опрацю­вання методології і методики дослідження, що якісно провести його практично неможливо.

Однак основна біда таких формулювань у тому, що часто не забезпечується цілісність педагогічного дослідження, єдність і логічний взаємозв'язок усіх методологічних його характеристик. Як правило, в цих випадках практично неозна­ченими є об'єкт і предмет дослідження, решта методологічних характеристик стосуються різних предметів, винесені на захист положення не узгоджуються з предметом дослідження й вису­нутою гіпотезою.